§ 7. Тоталітарний режим.

Тоталітарний режим (лат. іоіаіііагіо - весь, цілісний) характеризується абсолютним контролем держави над всіма сферами суспільного життя, абсолютною покорою людини політичній владі та пануючій ідеології.

Ознаки тоталітарного політико-державного режиму:

/. Держава прагне до глобального панування над всіма сферами суспільного життя, до всеохоплюючої влади. Це досягається шляхом абсолютної концентрації влади шляхом з'єднання законодавчої та виконавчої влади в одній особі при фактичній відсутності незалежної судової влади.

2. Суспільство практично повністю відчужено від політичної влади, але воно не усвідомлює цього, адже становить масову соціальну базу режиму у якості суспільно-політичного руху. Суспільство добровільно й охоче підтримує тоталітарний режш і.

3. Монопольний державний контроль над релігією, культурою, засобами масової інформації, економікою тощо. При цьому держава прагне до контролю над особистим життям людей, над мотивами їхніх вчинків.

4. Абсолютна законодавча регламентація суспільних відносин, яка базується на принципі "заборонено все, що прямо не дозволено владою". Це означає, що можна робити лише те, що прямо дозволено владою.

5. Державна влада формується бюрократичним способом, через закриті для суспільства канали, оточена таємним ореолом і недоступна для контролю з боку народу. Можна сказати, що державна влада формує еста себе: виші посадові особи призначають нижчих, а нижчі, в свою чергу, обирають витих. Так діяв так званий принцип демократичного централізму. 6. Домінуючим методом управління стає насильство, примус, репресії та терор, заснований на тотальному та перманентному насильстві. Терор виступає як логічне продовження тоталітарної пропаганди і, на відміну від авторитарного терору, спрямованого, як правило, протій супротивників режиму, тоталітарні репресії загрожують всьому населенню. Недаремно, в СРСР існували плани

/викриття "ворогів народу", які потрібно було виконувати. Панування однієї партії, фактичне зрощення її професійного апарату з державою (так звана однопартійна політична система), заборона опозиції. Після приходу до влади. ВКІ 1(6) в СРСР та НСДАП в Німеччині були заборонені всі інші пертії. В Німеччині принцип фюрерства було поширено на державне управління (пам'ятаєте: шгпандартенфюрер. группенфюрер тощо). Щодо опозиції, то в Німеччині вона була ліквідована ЗО червня 1934 року в "Ніч довгих поясів", а в СРСР - у другій половині 20-х років, коли в 1927 році XV з'їздом ВКІ 1(6) була прийнята резолюція «Про опозицію», зміст якої зводився до того, що «приналежність до троцькістської опозиції і пропаганда її поглядів є несумісним із приналежністю до ВКІ 1(6)» і згодом, у 1929 році, коли було розгромлено правий ухил у ВКП(б) (група Н. Бухарина та О. Тикова). Після цього всього став створюватися тоталітарний режим.

8. Права і свободи людини і громадянина мають декларативний, формальний характер, гарантії їх реалізації відсутні. Такою гарантією міг би бути суд, але він є залежним від влади.

9. Економічною основою режиму виступає майно, що знаходиться в общинній, монополістичній чи державній власності. При цьому існує економічна автаркія при .жорсткій регламентації економіки та суттєвої долі позаекономічних (формі примусу, тобто наказів, які підтримуються стою карних органів деЬжавн.

10. Наявність однієї офіційної ідеології, фактичне усунення плюралізму. Ця

моністична (тобто єдина, пануюча, не припускаюча плюралізму) ідеологія виходить виключно від пануючої партії'та не терпить ніякої опозиції чи критики. При цьому існує наявність особистої ролі пропаганди та фактична відсутність демократичних інститутів, в результаті чого відбувається тотальне відчуження індивіду від влади . (наприклад, переслідується церква).

І ІчЦентралізація державної влади на чолі з диктатором та його оточенням -так званий принцип «вождізму», в умовах якого вождь обов'язково повинен бути лідером харизматичного типу. Такими лідерами були ТІ. Сталін, А. 1 їтлер, Б. Муссоліні, Мло Цзедун.

12.Непідконтрольність державних репресивних органів суспільству. Репресивними органами були НКВС в СРСР, гестапо й СА в Німеччині., ОБРА в Італії. Вони контролювалися лише лідерами,

13.Відсутність правової державності та громадянського суспільства, антикапіталізм. В нацистській Німеччині були анпшкапіталістичнї гасла і. відбувалася заміна "чужих'' капіталістів (євреїв) "своїми". В СРСР капіталісти знищуваїись.

14.Державна влада здійснюється за своїм розсудом, без урахування думки більшості. Вона суперечить демократичним механізмам, інститутам та нормам. Більшість, як консервативна складова тоталітарного суспільства, підтримує режим, хоча демократії тут дійсно немає. Залежно від тоталітарної ідеї тоталітарні політико-державні режими поділяються на:

/. Соціальний - опирається на соціально-класову ідеологію (СРСР за часів її. Сталіна та Кї ІР за часів Мав Цзедуна).

2. Національний - опирається на національно-расову ідеологію (фашистська Італія та націонал-соціалістична Німеччина).

3. Релігійний - опирається на релігійну ідеологію ('ісламський фундаменталгзм в Ірані за часів аятоли Хомейні та в талібському Афганістані).