§ 6. Філософія права

У сучасній юридичній науці виділяються два основні напрямки концепцій теорії права.

Теорії права з точки зору їх походження.

З точки зору походження, тобто /уо спричинило виникнення права: держава. Бог, природа, людство тощо.

Юридичний позитивізм (один з основоположників Габриель Шершеневич). Основні риси:

1. Ця концепція визнає лише офіційне право, яке вона називає позитивним, а все інше право (у т.ч. природне) - є ні що інше, як моральна оцінка діючого права.

2. Ця концепція замикається на сукупність юридичних норм. При цьому правові норми - винятково державні творіння, а не наслідок соціально-економічного стану суспільства.

3. Більш того, ці норми самі створюють суспільні відносини.

Природне право (основоположники - Жан-Жак Руссо, Ш.-Л. Монтеск'є та ін.). Осно вні положенн я:

1. Право є не встановлення держави, а система природних, від самого народження невідчужуваних прав людини (право на життя).

2. Закони держави повинні відповідати такому розумінню права. Звідси -розрізнення права і закону.

3. Права і свободи людини не даруються, не відчужуються державою або монархом, а належать їй від народження і тому повинні безперешкодно здійснюватися. Держава не створює право, а всього лише бере під охорону вже існуючі в суспільстві природні права.

Теорії права з точки зору змісту права. Солідаристська (основоположник Леон Дюгі). Основні риси:

1. Суспільство існує завдяки взаємопідтримці та солідарності людей.

2. Ця солідарність висловлюється в різних нормах права, служить його вираженням і захистом.

3. Тому сутність права полягає у вираженні суспільної солідарності і, в зв'язку з цим, якщо ця сутність розходиться з нормами права, встановленими державою, конкретну справу треба вирішувати не на основі цих норм, згідно з «юридичною совістю епохи».

Нормативістська (основоположник - австрійський юрист Ганс Кельзен). Основні положення:

1. Теорія права повинна бути вільною від ідеологічних і ціннісних характеристик і не відображати нічиїх інтересів.

2. Право повинно бути створене із самого права. Право співвідноситься з навколишнім світом як «належна суть». Право, як система належної поведінки, не залежить від умов життя.

3. Першоджерело права - т.зв. «основна норма», тобто усувається можливість пошуків основ права поза самого права.

Психологічна (основоположник - Лев Петражицький). Основні риси: /. Ця концепція поділяє право на позитивне й інтуїтивне. Позитивне право — сукупність норматтно-праеових актів держави, а інтуїтивне — чисто психологічне явище, стан душі людини, що охоплює його ставлення до існуючого права.

2. Інтуїтивне право є не тільки в окремої людини, але й в окремого класу, родини, гуртка, у дітей, у злочинців тощо. Це право виробляється на основі спілкування і викликаних ним емоцій.

3. Ця концепція вбачає в психології і навіть у корисній уяві хворих споконвічне джерело правовідносин, що і породжує реальні права й обов'язки.

Соціологічна (основоположник - американський юрист Роско Паунд). Основні положення:

І. Ця теорія вимагає підходу до права не з формально-юридичного боку, а з позицій реального життя. Джерело права - не держава, а реальне життя.

Але під життям ця концепція розуміє сугубо практичні відносини, тобто так зване «живе право».

2. Право, у дійсності, не стільки система офіційних норм, скільки фактичний уклад життя, відбиток вражень людини.

3. Якщо офіційний закон розходиться з життям, то треба застосовувати закон за вільним розсудом, тобто застосовувати «живе право».