Гармонійне – Хаотичне.

Рівновага правди в естетиці – це «гармонія».

Хаос також належить до основоположних понять культури. Хаос є тією відправною точкою, яка багато в чому дозволяє, якщо і не побачити, то відчути витоки живого, де життя ще принципово не знає заборон, обмежень і розпоряджень, які накладаються на нього культурою. Ідея хаосу, співвідносна з такими провідними ідеями і поняттями, як центр, норма, традиція, ритуал, з одного боку; слово, значення, час і простір, з другого боку, активізується в кризові, перехідні періоди, коли стають проблематичними самі сенсоопорні інтенції.

Все більш активізується поняття хаосу в засобах масової комунікації як інформаційного хаосу, що створює певний образ і ефект реальності, реципієнта, коли «будь-яке рішення, пов'язане з мережею, екраном, інформацією і комунікацією є серійним, частковим, фрагментарним, нецілісним. При всій різниці, а деколи і взаємній виключеності контекстів, установок, підходів, трактувань хаосу, є щось загальне, можна сказати, константне в його суті, що дозволяє хаосу виступати в ролі одного з конституюючих початків культури і людського мислення. І проблема якраз і полягає в тому, щоб прояснити цю суть хаосу. Інакше відбудеться спустошеність поняття, яка приведе, з одного боку, до подальшої розбіжності і нерозуміння один одним різних наук і мистецтва, а культура виявиться професіонально локалізованою, роздробленою, принципово видкидаючою «діалог культур».

Основні характеристики хаосу, що проявляють його суть. Кажучи про основні характеристики хаосу, необхідно пам'ятати і обов'язково враховувати поправку на сферу його існування, різницю розуміння, здавалося б, однозначних, семантично прозорих понять. Отже, можна виділити наступні якщо і не константні, то загальнозначущі моменти в характеристиці хаосу. Це – складна система з власною поведінкою і режимом, що самоорганізується, направлена на децентрацію і постійне становлення. Цікаво, що вже антична думка одну з найважливіших констант хаосу визначить як принцип безперервного становлення. Хаос завжди привносить асиметрію, а-синхронізацію, нестабільність, катастрофічність, непередбачуваність, проблему вибору, бажання і прагнення породжувати новий порядок і нові ціннісно-нормативні системи. У основі хаосу завжди лежить концептуальна ідея – складно організований полісемантичний «клубок».

Хаос полілогічний за своєю суттю. Унаслідок чого хаос завжди одночасно розвиває всі можливі значення. Цей розвиток припускає не стільки боротьбу, антагонізм значень, логіки, тенденцій, скільки їх співіснування, сумісний розвиток. Можна сказати, що розвиток йде за логікою випадковості. При цьому хаос завжди чутливий до початкових граничних умов, але не залежить від них. У зв'язку з цим навіть нікчемо малі причини можуть мати глобальні наслідки, причому не прораховуванні наперед.

Людяність обов’язку і правди: "гуманізм" і "патріотизм" як принципи моралі показові щодо суперечливого змісту їх відношення. Гуманізм і патріотизм у художній культурі служив головним осердям художній правді.

Рівновага правди у моралі фіксується за допомогою категорій «справедливість», «порядність», «честь», та принципу єдності «прав і обов’язків». Головною у цьому ряду виступає справедливість.

І хоч яким би істотним для людської моральності загалом було завдання реалізації об'єктивно належного, все ж воно не вичерпує всю моральну проблематику. Поряд з категоріями обов'язку, відповідальності, справедливості мораль утілюється в таких проблемних поняттях, які стимулюють суб'єктивний душевний пошук людей, виключаючи саму можливість заздалегідь підготовлених відповідей, загальнообов'язкових імперативів і схем. До таких проблемних понять належать, зокрема, вже розглянуті поняття сенсу життя і ставлення до смерті; до цього ж ряду слід віднести й поняття морального ідеалу, щастя.