Система категорій етики

ЕТИЧНЕ (МОРАЛЬНЕ)
ЩАСТЯ СЕНС ЖИТТЯ Прилучення людини до цілого	ДОБРО героїчне ДУХОВНА СУБЛІМАЦІЯ БЛАГА	ГАРМОНІЙНІСТЬ Цілісність і цільність людини
ЧЕСТЬ ГІДНІСТЬ СЛАВА ІСТИННІСТЬ	СОВІСТЬ БЛАГОДАТЬ ЗАКОН БЛАГО ЦІННІСТЬ НОРМА ПРАВДА ВІРА НАДІЯ	справедливість СОЛІДАРНІСТЬ ОБОВ’ЯЗОК ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ відповідність
ХАОС РОЗЛАД	ДУХОВНА ПРОФАНАЦІЯ БЛАГА буденне ЗЛО	ЧАСТКОВІСТЬ НЕЩАСНЕ
ВІДЧУЖЕНЕ БАЙДУЖЕ

2. Система змістовних категорій етики.

Система категорій етики відображає і дає сенсовий вираз головним елементам всієї структури моралі. Будь-яка категорія етики – це узагальнений, абстрагований, наскрізний для всього її змісту, орієнтуючий у ньому концепт (ідея-поняття), в якому відбиваються вузлові характеристики моралі як форми суспільної свідомості у всій її структурній єдності, у всьому багатстві змісту, ідеології й психології, норм і ціннісних орієнтацій. Будь-яка пара категорій (бінарна опозиція різного типу відношення) це особлива наскрізна модальність всього морального буття людини, взятого під певним кутом зору. Добро і зло, гідність і обов’язок, свобода волі і відповідальність просякають всю тканину моральних явищ, а не лише щось у них. Таким чином, кожна пара категорій – універсальне ставлення людини до цілісного людського буття.

Етика має три змістовні аспекти системи категорій: оцінний, зобов’язуючий, мотиваційний.

Загальними критеріями моральної оцінки виступають категорії:

«Добро» і «зло» – вияв свободи волі у ціннісному ставленні людини до блага, межове узагальнення морального ставлення до нього.

"Совість” – особистісна міра і внутрішній контроль самосвідомості в полюсах добра і зла. Категорія Правди є ціннісною характеристикою потреби душі у гармонії стосунків між людьми, в утвердженні блага для всіх. "Правда" і "кривда" у народній моралі промовисто про це свідчать. Мірками рівноваги (гармонії) правди в моралі служать категорії "справедливість", "порядність", "честь", єдність прав і обов’язків, «відповідальність». “Справедливість” – категорія й водночас регулятивний принцип. Як і відповідальність.

Категорії вибору лінії поведінки, моральної спрямованості. Категорія обов’язку найповніше характеризує соціальні функції моралі. Спирається вона на специфічну роль норми в моральній регуляції. Моральний закон має тверду опору саме в обов’язку. Але не варто ототожнювати обов’язок і зобов’язання. Обов’язок забезпечує як обов’язковість, так і відповідальність. Гуманність – це людяність обов’язку Правди. Гідність є усвідомленням власної цінності також і у її значимій обов’язковості для інших. Категорія “честі” характеризує внутрішню репутації людини, оцінювання себе через оцінки інших. Звідси й таке явище як «невільники честі». Честь тісно пов’язана з чесністю, але далеко з нею не тотожна.

Свобода волі й відповідальність – ключовий вияв моральності людини. Віра – універсальна мірка укоріненості людського буття. "Довіра" вимагає особистої відповідальності (тому й "совісті"). Але існує й небезпека сліпої довірливості. Сакральна віра – це показник цінностей, піднятих до святині.. Надія і Любов – це й наслідок віри й умова її.

Стрижневі категорії мотиваційно-ціннісних життєвих орієнтацій:

Цілісна моральна характеристика повноти життєвих здійснень і всього життя людини, її відношення до корінних інтересів знаходить найповніший вираз в категоріях сенс життя (багатство людини) і щастя (духовно-емоційний стан її душі). Досягнення щастя розглядається як вища моральна потреба і мета. Люди неодмінно включають щастя в позитивні побажання іншим людям з будь-якого приводу.