Лекція 2. Система категорій етики.

1. Принцип побудови системи категорій етики.

2. Система змістовних категорій етики та моралі.

3. Основні вузлові змістовні поняття етики.

Будь-які науки чи системи знання будуються, спираючись на особливі поняття, серед яких виділяється певна центральна категорія, а всі вони взаємно між собою пов’язані. Мораль і наука про неї, як певний спосіб бачення світу та буття людини у ньому, також мають центральну й родові категорії. Як і теоретично між собою пов’язані категорії.

1. Принцип побудови системи категорій етики.

Будемо йти від поняття центральної категорії певної і будь-якої науки чи системи знання. Мораль і естетика як певні способи бачення світу та буття людини у ньому також мають центральну й родові категорії. Центральною категорією всієї системи категорій етики та естетики будемо розглядати «благо». Благо – загальнокультурна категорія (універсалія культури) і центральне поняття моралі й етики. Це найзагальніша (найбідніша і найповніша) категорія моралі, вища цінність в ієрархії ідей, які пов’язують матеріальне й ідеальне буття людини. Благодатне, благодійність, благотворність, благородність, благозвучність, благопристойність, блаженство, благополуччя, матеріальні блага, благість обов’язку, образи блага у мистецтві – все це особливі вияви універсально-культурного сенсу широко вживаної категорії «благо». Як й ідея благих вчинків, благої душі, благого життя Саме ця категорія пов’язує етику (мораль) і естетику з цілісним контекстом культури. Благо як оцінне поняття позначає все, що має суттєве значення для людини. Воно – фокус всіх і будь-яких цінностей.

«Правда і «Совість» – родові категорії у системі категорій етики. Совість – глибинна особистісна мірка всіх сутнісних категорій моралі й етики. Людина без совісті не може бути чесною, гідною, відповідальною, вірною, вона лише може здаватися такою для інших («на миру»). Тому-то багато негідників були в честі, публічно шанувалися та прославлялися як достойники. Але справжню цінність має лише совість.

Образи блага часто виступають наочно в різних етнічних культурах. Так, поява однорога – ознаменування приходу на землю Блага в китайській міфології. Сучасна епоха в індуїзмі – «калі-юга» – не блага. Українцям для благополуччя не достає, перш за все, здатності бути самими собою, недостатньо етнічного «самостояння». Це зовсім не означає необхідності буквального повернення до минулого. Не слід гальванізувати труп. Варто лише воскрешати душу попередніх культур. Небезпечно поринати у давнину чи чужинну екзотику. Слід іти вперед, «перетоплюючи досвід і осягаючи минуле в нові кришталі мислі, образів, життєвої постави» (Шлемкевич, 1950-ті роки).

Вище Благо на Землі – благо бути гідною людиною (не здаватися, а саме бути). «Тіні збільшуються, коли сонце сідає» – казав колись Чурльоніс. Коли знижується сонце Блага – надзвичайно згущуються тіні людських душ.

Родова якість категорії «правда» йде не по лінії сублімації (піднесення блага) та профанації (зниження блага), а в горизонті ставлення до окремої особи та до суспільства у цілому (чи окремої спільноти). Одначе ж правда складає важливий момент у родових категоріях. У своїй довершеності вона може бути художньою правдою, а може бути й моральною (високою або житейсьуою) характеристикою. Правда сумірна до істини, тому пов’язує духовно-практичне відношення з теоретичним, ціннісне – з гносеологічним.

Отже, принцип побудови систем категорій етики спирається на виділення сенсового категоріального центру. Благо як категорія людської культури й служить принципом побудови системи всіх категорій етики в єдиному сенсовому полі. Кожна пара протилежних категорій спирається на особливу модальність і парадигму відношення до блага. Для зручності користування у подальшому вивченні етики та естетики та для наочності пропонуємо схематичне зображення системи категорій етики та естетики в таблиці, розміщеній в тексті лекції. Блакитним кольором виділені парні категорії етики, червоним – родові її категорії.

Будь-яка система знань з необхідністю передбачає виділення понятійного кістяка змісту, завдяки якому зразу ж висвітлюється своєрідність предмету і на теоретичному й на емпіричному рівнях розгляду. Таким кістяком є вузлові змістовні поняття, зв’язок яких між собою утворює структурні засади системи знань. Тобто категорії здібні утворювати систему вузлових понять, а тому слугують базою побудови всієї системи певної предметної дисципліни.

Категорії – це узагальнені наскрізні поняття, що відтворюють певні сторони спільної свідомості у всьому багатстві зв’язків і структурної єдності змісту певних явищ. Категорійне протиставлення (бінарні опозиції) має давнє походження й особливості. Центральна категорія служить теоретичним утворювачем бінарних опозицій та їх категоріального виразу в системі. Так, негативне відношення до блага, його зменшення, деформація чи одноосібне зазіхання на нього, утворює профанативну дію – зло. Позитивне ствердження блага, його примноження, гармонізація, жертовність заради нього, утворює сублімативний ефект – добро. У горизонті відношення до блага творить два полюса значимості: індивідуальний (гідність) і спільнісний (обов’язок)..