§ 8.2 Тероризм — „війна без кордонів”

1. Тероризм (від лат. terror — страх, жах, залякування) — форма політичного екстремізму, застосування насилля та залякування населення та урядів у намаганні досягти певних соціально-політичних цілей.

2. Тероризм є формою соціально-політичного конфлікту, характерною ознакою якої є розправа з противниками насильницькими способами. Місце тероризму серед інших форм конфліктів зрозуміле з діаграми 8.1.

Діаграма 8.1

Види сучасних соціально-політичних конфліктів

3. Тероризм здійснюється окремими особами або групами людей, які виражають інтереси певних політичних рухів або ж країн, де тероризм піднесений до рангу державної політики.

4. Виходячи з інтересів, що їх відстоюють терористи, розрізняють тероризм політичний, релігійний, кримінальний (у тому числі — мафіозний).

5. Основними формами прояву тероризму є:

1) вибухи та масові вбивства, при здійсненні яких терористи розраховують на психологічний ефект, на формування відчуття страху і невпевненості у широких верст населення;

2) захоплення заручників, коли терористи намагаються досягти своїх цілей шляхом політичного шантажу або ж використовують ці акти для отримання викупу (для фінансування своїх організації);

3) захоплення державних установ, коли терористи намагаються досягти пропагандистського ефекту і суспільного резонансу;

4) політичні вбивства, коли терористи намагаються змінити владу або ж змінити політику, що її проводять владні структури;

5) захоплення літаків або інших транспортних засобів, коли терористи зазвичай висувають вимоги звільнити свої товаришів по боротьбі або ж намагаються отримати викуп.

6. У середині другої половини  ст. ареною активного терору була Європа, де діяли численні лівоекстремістські організації („Червоні бригади”, Ірландська республіканська армія та інші).

7. Нині основні прояви тероризму пов’язують з ісламськими радикальними рухами (ісламським фундаменталізмом), які поширюють свої дії на більшу частину планети.

8. Світова спільнота, починаючи з другої половини  ст., намагається вживати дієвих заходів щодо запобігання тероризму: в грудні 1972 року був створений Спеціальний комітет ООН із питань міжнародного тероризму, до якого ввійшли представники 34 держав світу; на початку 1995 року Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи для ліквідації міжнародного тероризму тощо.

9. Утім, ефективність протидії міжнародному екстремізму і тероризму не відповідає тому рівню загрози, який вони створюють для широких верств населення, фактично — для кожної людини.

10. Правила поведінки, яких слід дотримуватися, опинившись у становищі заручника:

1) сидіти тихо, не галасувати, не висловлювати своє ставлення до того, що відбувається;

2) не привертати до себе уваги, не вставати без дозволу, не пересуватися з одного місця в інше тощо;

3) не намагатися вступити у розмову з терористами, не пропонувати їм свою допомогу, посередництво тощо, але й не відмовлятися, якщо терористи самі запропонують виступити посередником у перемовинах із владними структурами;

4) не дивитися прямо в очі терористу — такий погляд може бути сприйнятий як виклик;

5) уникати зайвих розмов з іншими заручниками, у разі необхідності робити це тихо і непомітно;

6) позбавитися всього, що виділяє вас із-поміж інших заручників — косметики, прикрас, яскравих елементів одягу (шарф, хустка тощо);

7) при стрілянині негайно лягти на підлогу: при цьому бажано змінити місце свого розташування, зробивши один-два кроки вбік.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Головне для заручника — залишитися живим, а не протидіяти озброєним людям, які готові піти на злочин заради досягнення свої цілей.