2. Безробіття і зайнятість населення
Циклічний характер розвитку ринкової економіки, періодично спотворюючи дію економічних законів, призводить до цілого ряду негативних соціально-економічних наслідків. Зокрема: різке падіння продуктивності суспільної праці, скорочення обсягів національного виробництва, знецінення національної грошової одиниці і ріст інфляції, знедоленість широких верств населення тощо.
Особливо відчутним для суспільства є спотворення дії закону народонаселення. Закон народонаселення відображає динаміку працездатного населення і характер його використання в процесі суспільного виробництва. Характер його дії визначається плануючою системою виробничих відносин. В умовах ринкового характеру виробничих відносин закон народонаселення діє у вигляді стійкої тенденції до зменшення попиту підприємців на робочу силу, що, в свою чергу, загострює проблему зайнятості і безробіття. Причини дії такої тенденції будуть з'ясовані при розгляді форм безробіття.
Соціально-економічний зміст і форми прояву зайнятості.
Зайнятість є складною економічною категорією. її можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходів. Більш повно категорія зайнятості розкривається через з'ясування поняття "суб'єкт зайнятості". У сучасному трактуванні поняття "суб'єкт зайнятості" уособлюється з економічно активною частиною населення. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) економічно активне населення – частина працездатного населення, яка пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг. Економічна активність характеризується такими ознаками:
– фізична, професійно-кваліфікаційна та соціально-психологічна здатність до конкретного виду праці;
– придатність до праці, рамки якої визначаються національними звичаями і законодавством;
– вільне волевиявлення участі в суспільній праці.
Автори підручника "Економічна теорія" за редакцією В.Д.Базилевича, К., "Знання-Прес", 2003 рік, вважають, що основною характеристикою економічної активності виступає наявність у людини особистого прагнення, прояв наполегливості у формуванні та підтриманні власної здібності до праці, активний пошук своєї "ніши" у суспільно-організаційній системі й постійна готовність виборювати своє право на її зайнятість. Рівень економічної активності - частка економічно-активного населення в загальній його чисельності визначається за формулою:
Ре.а.=(Не.а./Н) · 100,
де Ре.а. - рівень економічної активності;
Н - чисельність населення;
Не.а. - чисельність населення економічно активного.
Економічно активне населення поділяється на дві групи:
1) Зайняті - особи віком 16 років і більше (а також особи молодшого віку), які:
а) працюють за наймом з оплатою (на умовах повного і не повного робочого дня);
б) працюють без оплати на сімейних підприємствах.
2) Безробітні - особи віком 16 років і більше, які:
а) не мають роботи;
б) займаються пошуками роботи (звертаються в службу зайнятості тощо);
в) готові приступити до роботи;
г) навчаються за направленнями державної служби зайнятості. Рівень зайнятості визначається з допомогою коефіцієнта, який визначається за формулою:
З' = З/Н · 100,
де 3' - рівень зайнятості; З - число зайнятих; Н - чисельність населення країни.
Показник рівня зайнятості населення зазнає впливу демографічних факторів і змінюється в процесі розвитку економічної системи.
Зайнятість економічно активного населення в сучасній економіці має різні форми, серед яких виділяються:
стандартна повна зайнятість (робота лише в одного підприємця, стандартне навантаження протягом дня, тижня, року);
часткова зайнятість (зайнятість за наймом при значно скороченій тривалості роботи на конкретному об'єкті);
тимчасова зайнятість (робота за контрактом в якому обумовлюється термін закінчення трудового договору);
самозайнятість (підприємці, працюючи не за наймом, члени виробничих кооперативів та неоплачувані працівники сімейних підприємств).
Досягнення високого рівня зайнятості є однією з ключових цілей макроекономічної політики. Мета досягнення високого рівня зайнятості важлива як з точки зору позитивної, так і нормативної економічної теорії. Додаткова кількість працюючих - створення більшої кількості валового внутрішнього продукту і національного доходу і, як наслідок, більш повне задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.