Тема 4. Теоретико – методичні підходи до оцінювання потенціалу підприємства

Мета вивчення теми: з'ясувати теоретичні аспекти вимірювання величини виробничого потенціалу, теоретично розкрити і дослідити нелінійну залежність між ресурсами і результатами.

1. Особливості потенціалу підприємства як об’єкта оцінювання.

2. Поняття вартості та її модифікації.

3. Принципи оцінки потенціалу підприємства.

4. Поняття і сутність оцінювання вартості потенціалу підприємства, її особливості.

5. Методологічні інструменти оцінки вартості.

6. Класифікація інформації необхідної для оцінки.

Концепція вартісної оцінки потенціалу є найбільш універсальною і методично обґрунтованою, тому що і вона комплексно враховує:

– взаємодію елементів системи і синергічний їх ефект;

• поточну і майбутню діяльність потенціалу;

• поточний стан і перспективи розвитку зовнішнього середовища;

Вихідною передумовою вартісної оцінки є те що підприємство з його рівнем потенціалу може бути як джерелом доходу, так і об’єктом ринкової угоди при купівлі–продажу. Це означає, що йому властиві:

- корисність для покупця, що виявляється в користуванні та відповідає задоволенню потреби в одержанні доходів;

- витрати на створення (формування). Дана властивість означає, що одержання доходу, відтворення елементів потенціалу або формування альтернативного бізнесу, нового підприємства супроводжується певними витратами.

Разом з цим підприємство з точки зору ринкових угод має специфічні особливості:

• це товар інвестиційні вкладення в який робиться для віддачі в майбутньому. Тому майбутні доходи являються чинником привабливості інвестицій, поточна вартість майбутніх доходів є верхньою межею ринкової ціни з боку покупця;

• підприємство є системою, але може продаватись як в цілому так і по окремим елементам. У останньому випадку руйнується стара система і формується інша;

• потреба в товарі залежить від процесів які протікають у середині підприємства та в зовнішньому оточені (нестабільність в суспільстві зумовлює нестабільність підприємства, а нестабільність підприємства викликає в свою чергу нестабільність в суспільстві. Все це, в цілому, потребує регулювання купівлі–продажу);

Метод оцінки вартості підприємства включає наступні процедури:

1. Підготовчий етап (ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладання якої здійснюється оцінка, визначення бази оцінки, надання замовнику пропозицій із приводу істотних умов договору на проведення оцінки).

2. Укладення договору на проведення оцінки.

3. Ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та опрацювання вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

4. Ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів.

5. Вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування.

6. Узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів.

7. Складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки.

8. Доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Проведення оцінки у обов’язковому порядку регламентується законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 року.

Вартість – це грошовий еквівалент цінності об’єкта який покупець готовий обміняти на право власності на цей об’єкт. Крім того вартість це очікувана ціна під впливом прояву конкурентних умов. При цьому ціна відбиває факт витрат, що відбувся, на покупку аналогічних об’єктів за минулими угодами.

Виокремлюють декілька видів вартості:

Інвестиційна вартість – вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки.

Спеціальна вартість – сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації або особливої зацікавленості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки.

Страхова вартість – вартість власності для визначення суми покриття за страховим договором або забезпечення вимог у зв'язку з втратою або пошкодженням застрахованих активів.

Оподатковувана вартість – вартість майна, що розраховується на базі визначень, які містяться у відповідних нормативних документах, що відносяться до оподатковування власності.

Заставна вартість – вартість активів, яку кредитна установа або інша організація, що займається фінансуванням на основі забезпечення певним майном, сподівається одержати від їх продажу на ринку за умов неплатоспроможності одержувача позики або невиконання ним інших боргових зобов'язань.

Утилізаційна (скрапова) вартість – вартість об'єкта власності (за винятком земельної ділянки) не при існуючому його використанні об'єкта, а визначена як сукупна вартість матеріалів, з яких складається цей об'єкт, без додаткового ремонту. Крім" того, утилізаційною є вартість брухту або вартість сировини для вторинної переробки.

Залежно від характеру аналога розрізняють:

Вартість відтворення – це визначена на дату оцінки поточна (тобто приведена у відпо­відність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін) вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є іден­тичним об'єкту оцінки.

Вартість заміщення – визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта,

За принципами бухгалтерського обліку :

Балансова вартість – витрати на будівництво або придбання об'єкта власності, відображені в бухгалтерському балансі. Балансова вартість буває первісною та відновлювальною.

Залишкова вартість – балансова вартість об'єкта власності за винятком усіх видів зносу.

Справедлива вартість визначена в Законі України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» введенням Національних положень (Стандартів) бухгалтерського обліку (далі П(с)БУ).

Згідно П(с)БУ, справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язань у результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. В даний час відповідно до вимог стандартів складання фінансової звітності необхідно визначати справедливу вартість основних засобів (П(с)БУ7), нематеріальних активів (П(с)БУ8) і запасів (П(с)БУ9) для одержання достовірної й об'єктивної інформації в процесі їхньої оцінки та переоцінки.

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства – це вартість підприємства, що сформувалося, як єдиного цілого за умов його подальшого використання специфічним запланованим або існуючим способом.

Ліквідаційна вартість – вартість, яка може бути отримана за умов продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого, воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

Ринкова вартість – є розрахункова (найбільш ймовірна) величина грошової суми за яку передбачається перехід майна від одного власники до іншого на дату оцінки при комерційній угоді.

Споживча вартість – еквівалент цінності яку конкретна власність має для конкретного користувача без урахування найбільш ефективного її використання.

Виділяють три групи принципів оцінки:

1) засновані на уявленнях власника;

2) пов'язані з експлуатацією власності;

3) обумовлені дією ринкового середовища.

Група принципів, пов'язаних з уявленням власника про майно, включає:

• принцип корисності. Об'єкт власності має вартість тільки за умов його корисності для потенційного власника або користувача.

• принцип заміщення. Всі об'єкти власності, незважаючи на їхню розмаїтість, є порівняними з точки зору своєї здатності задовольняти певні потреби власника або генерувати йому доход.

• принцип очікування передбачає, що вартість об'єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування, розпорядження ним.

Група принципів, пов'язаних з експлуатацією майна, складається з:

• принципу факторів виробництва. Об'єкт власності є економічною системою, прибутковість якої визначається чотирма факторами виробництва: управлінням, працею, капіталом і землею.

• принципу залишкової продуктивності. Яка визначається як чистий доход, віднесений до земельної ділянки, після того як компенсується залучення менеджменту, праці та капіталу

• принципу внеску. Внесок фактора – це частка вартості, на яку збільшується або зменшується вартість об'єкта оцінки внаслідок наявності або відсутності будь–якого фактора.

• принципу збалансованості (пропорційності). Будь–якому об'єкту оцінки відповідають оптимальні суми факторів виробництва, при взаємодії яких досягається максимальна вартість цього об'єкта (точка рівноваги факторів). Диспропорції виникають тоді, коли об'єкт оцінки характеризується недостатніми удосконаленнями або переоснащений відповідно до умов і характеру діяльності.

Група принципів, пов'язаних з ринковим середовищем, включає:

– принцип попиту та пропозицій (відповідності) – відображає співвідношення пропозиції та попиту на подібне майно.

– принцип конкуренції – означає, що коли прибуток на ринку аналогічних об'єктів власності перевищує рівень, необхідний для компенсації факторів виробництва, при­вабливість такого ринку зростає, загострюється конкуренція і, в свою чергу, знижується середній рівень чистих доходів;

– принцип зміни вартості – означає, що вартість об'єкта оцінки, як правило, змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що підвищують або знижують ступінь корисність такого об'єкта.

Узагальнюючим для всіх груп принципів є принцип найбільш ефективного використання, який полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміють таке використання майна, що забезпечує створення максимальної, вартості об'єкта оцінки.

Ринкова оцінка вартості дозволяє визначити саме ринкову ціну фірми (на відміну від бухгалтерської). Згідно такого підходу ринкова ціна будь якого об’єкта, що приносить дохід – визначається приведенням до поточного рівню очікуваного грошового доходу, шляхом дисконтування по визначеній інвестором нормі прибутку.

За умов бухгалтерської оцінки вартість активів дорівнює

А=П+СК, (4.1)

де П – пасиви фірми, ВК – власний капітал, Згідно ринкової концепції формула матиме вигляд:

А+На=(П+ВК), (4.2)

де На – нематеріальні активи (до складу яких входять ліцензії, страховки, наладжені взаємовідносини з клієнтами та постачальниками, ефективність керівництва).

Управління ринковою вартістю у цьому разі можна представити:

СК=(А+НА)–П=(А–П)+НА, (4.3)

Цією формулою можна пояснити чому підприємство при нульовій (від’ємній)балансовій оцінці власного капіталу підприємство ще має певний нематеріальний (позабалансовий) капітал.

Для проведення оцінки ринкової вартості підприємства існує спеціальна посада – оцінювач. В якості професійних норм у цьому напрямку використовують 4 стандарти:

«Ринкова вартість як база оцінювання»

«Бази оцінки відмінні від ринкової вартості»

«Оцінка з метою внесення змін до фінансової звітності»

«Оцінка судного забезпечення та задатку та забезпечення боргових зобов’язань».

Існує три підходи до оцінки майна підприємства, які поділяють на (табл.4.1.):

- витратний (майновий) — визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання (по минулій вартості);

- порівняльний (ринковий) — визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод (по поточній вартості);

- результатний (дохідний) — оцінює вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання (по майбутній вартості).

Оцінка вартості потенціалу підприємства пов’язана зі зміною вартості грошей у часі тому що існує певний інтервал часу між вкладенням коштів у підприємство та моментом отримання доходів, а також вірогідність появи в цей час інфляції та ризиків прогнозних доходів. Виходячи з цього виникає необхідність часової оцінки грошового потоку, що ґрунтується на певних припущеннях:

1. Грошовий потік це суми, що виникають у певній хронологічній послідовності.

2. Грошовий потік, в якому всі суми розрізняються за величиною (його називають звичайний грошовий потік).

3. Грошовий потік у якому всі суми рівноважні і які виникають в однакових проміжках часу (його називають ануїтет ).

4. Грошовий потік може виникати на початку, в середині, наприкінці періоду.

5. Дохід отриманий на інвестований капітал приєднується до основного капіталу.

6. Часова оцінка грошових потоків враховує ризики пов’язані з інвестуванням.

7. Ризик – це вірогідність отримання в майбутньому доходу, що співпадає з прогнозною величиною.

8. Ставка доходу на інвестиції – процентне співвідношення між чистим доходом і вкладеним капіталом.

Часова оцінка грошових потоків базується на стандартних функціях складного процента.

9. Майбутня вартість грошової одиниці:

, (4.5.)

(FV – майбутня вартість; PV – поточна вартість; r – процентна ставка банку (ставка дисконту); n – число періодів нарахування).

10. Нагромадження грошової одиниці за період – ця функція допомагає визначити вартість серії рівних платежів, депонованих в кінці кожного інтервалу за аналізований період:

, (4.6.)

11. Коефіцієнт відшкодування капіталу – це функція, що відображає суму рівноважного періодичного виду, майбутня вартість якого через n періодів за заданого проценту r дорівнює 1:

, (4.7.)

12. Поточна вартість грошової одиниці – ця функція відображає поточну вартість однієї грошової одинці через n періодів при r відсотках річних:

, (4.8)

Поточна вартість одиничного ануїтету – функція, що відображає поточну серії майбутніх рівних одиничних платежів протягом періоду n за норми проценту r. Перші надходження у цій серії поступають в кінці першого періоду, а наступні – в кінці наступного періоду:

, (4.9)

13. Внесок на амортизацію грошової одиниці – це функція, що показує на розмір платежів протягом періоду n, щоб їх поточна вартість за норми процента r в кінці періоду дорівнювала 1:

, (4.10)

Висновок: усі шість функцій побудовані на теоретичній залежності (1+r)ⁿ, що відображає нагромадження суми грошової одинці.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність процесу оцінки потенціалу підприємства? Які системи вимірювання зазвичай для цього застосовують?

2. Які властивості і особливості підприємства як товару?

3. Що таке вартість ? Чому вона має велику кількість модифікацій?

4. Що таке споживча вартість? Чи може вона дорівнювати ринковій?

5. Чим відрізняються вартість відтворення та вартість заміщення?

6. Що таке ставка дисконту?

7. Які функції складового відсотка використовуються в оціночній практиці?