Тема 10. Прикладні аспекти оцінки потенціалу підприємства

Мета вивчення теми: визначити потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів.

1. Особливості оцінки потенціалу підприємства для моніторингу поточних можливостей.

2. Спеціальні випадки застосування оцінки підприємства (бізнесу)

В загальному розумінні моніторинг можна розглядати з двох позицій:

- по-перше, як спосіб дослідження реальності, що використовується в різних галузях;

- по-друге, як спосіб забезпечення сфери управління своєчасною та якісною інформацією.

Моніторинг поточних можливостей підприємства можна визначити як систему постійного спостереження за реалізацію внутрішніх бізнес - процесів і компетенцій з метою виявлення відповідності результатів, що досягаються, результатам, що очікувались (планувалися).

Таке постійне спостереження передбачає збирання, обробку, зберігання та розповсюдження зацікавленими особами інформації про наявний сукупний потенціал, окремі його елементи та рівень його реалізації.

За умов правильної організації така система дозволяє оцінити стан об'єкта в будь-який момент часу та забезпечити необхідні умови для прогнозування його розвитку.

В основі організації моніторингу є декілька базових принципів, серед яких можна виділити такі ключові:

- цілісність;

- оперативність;

- пріоритет управління;

- відповідність цілей моніторингу засобам його організації;

- націленість на проноз;

- несуперечність.

У зв'язку з тим, що основу визначення поточних можливостей підприємства становить оцінка його потенціалу, то доцільно визначити ті особливості потенціалу, які необхідно враховувати в процесі організації системи моніторингу. Так, основними особливостями за даних умов можна вважати такі:

- динамічність, яка виявляється в постійному розвитку його елементів;

- складність структури, яка має охопити всі його елементи та визначити їх ієрархію;

- комплексність, яка означає необхідність вивчення елементів потенціалу через їх взаємозв'язок і взаємодію;

- функціональність, яка виявляється в досягненні того чи іншого рівня реалізації можливостей через виконання певних функцій.

Дані особливості визначають той факт, що організація моніторингу поточних можливостей підприємства є складним процесом, який має здійснюватися з залученням програмних продуктів, побудованих на основі адекватної системи критеріїв і показників. Така система повинна забезпечити не тільки можливість порівняння поточного стану із запланованим, але й можливість визначення проблемних напрямків діяльності з метою запобігання або мінімізації можливого деструктивного розвитку подій.

Процес організації моніторингу поточних можливостей складається з таких етапів:

1. Визначення цілей та завдань (наприклад, визначення динаміки та тенденцій розпитку сукупного потенціалу через взаємодію окремих його елементів, оцінка рівня реалізації наявних можливостей, актуалізація інформації про реалізацію потенціалу підприємства та ін.).

2. Визначення процесів, які найбільш істотно опливають на формування та реалізацію поточних можливостей (наприклад, для виробничого підприємства такими процесами можуть бути планування та забезпечення виробництва, безпосередньо виробництво, збут продукції, фінансування, інформаційне забезпечення, робота з кадрами та ін.).

3. Визначення складу інформації, яка адекватно характеризує ключові процеси. Ця інформація повинна охоплювати всі елементи потенціалу, що взаємодіють в процесі реалізації визначених бізнес-процесів (техніко - технологічний, виробничий, фінансовий, маркетинговий, кадровий потенціал та ін.)

4. Побудова моделі потенціалу підприємства та на її основі - моделі моніторингу.

Моделювання являє собою процес вивчення складних систем через конструювання поведінки їх елементів. Побудова моделі потенціалу здійснюється з дотриманням таких основних вимог:

- необхідність забезпечення чіткого визначення поточних реалізованих і нереалізованих можливостей збуту, виробництва, постачання, фінансування, динаміки їх реалізації з урахуванням внутрішніх взаємозв'язків;

- обов'язкова наявність критеріїв, що дозволяють вивчити якість реалізованих можливостей відповідно до ринкових вимог;

- забезпечення можливостей вивчення причин уповільнення темпів реалізації потенціалу та відставання від запланованого рівня, рівня конкурентів;

- забезпечення можливості вивчення характеру внутрішніх комунікацій;

- наявність критеріїв раціональності функціонування окремих елементів потенціалу та їх взаємодії.

Прикладом моделі потенціалу, в основі якої лежить його оцінка методами майнового підходу, є модель, запропонована в роботі, відповідно до якої величина потенціалу підприємства визначається як алгебраїчна сума вартості його майна, витрат на заробітну плату, матеріальне заохочування, навчання та підвищення кваліфікації персоналу, витрат на розробку технологій, інноваційних рішень, скоректована на коефіцієнт, що враховує вплив природного та інфраструктурного факторів, з урахуванням імовірності виникнення тих чи інших подій.

Іншим прикладом моделі потенціалу підприємства може бути модель, побудована із застосуванням доходного підходу на основі представлення потоку власного капіталу через фактори, які задіяні в його формуванні (вартісні фактори): операційний прибуток, амортизацію, суму зобов'язань і процентів за ними, процентну ставку, ставку податку на прибуток, величину інвестицій і т. ін. Причому будь-який з названих факторів може бути деталізований залежно від вимог до моніторингу (наприклад, операційний прибуток залежить від виручки від реалізації продукції, собівартості продукції, витрат на збут, адміністративних витрат, інших операційних витрат; величина інвестицій залежить від розміру капіталовкладень та величини інвестицій на поповнення оборотного капіталу і т. ін.).

Спеціальні випадки застосування оцінки підприємства (бізнесу) стосуються незвичайних господарських ситуацій, які мають місце в ринковій економіці, і деякі з них передбачаються законодавством.

Спеціальними випадками вважаються:

- викуп паїв (акцій) закритих компаній (товариств із обмеженою відповідальністю та закритих акціонерних товариств);

- емісія нових акцій;

- підготовка до продажу підприємств, що приватизуються;

- обґрунтування варіантів проведення санації підприємств - банкрутів;

- перевірка ціни пропозиції по акціях закритих акціонерних товариств великими професійними інвесторами.

Порядок викупу паїв закритих компаній визначається, як правило, установчими документами, а для оцінки вартості паю, що викупається, існують такі можливі варіанти:

- компенсація за пай дорівнює номінальній вартості початкового внеску;

- викуп товариством паю здійснюєтеся за його номінальною вартістю, індексованою на рівень інфляції, який склався за період володіння паєм;

- компенсація за пай дорівнює його номінальній вартості, збільшеній на капіталізовані (не розподілені раніше) прибутки, пропорційні величині пайового внеску;

- вартість паю дорівнює його ринковій вартості, що розраховується як пропорційна частка від загальної ринкової вартості підприємства.

Найбільш обґрунтованим для власника паю та привабливим для інвесторів є останній варіант. Оцінка ринкової вартості за таких умов здійснюється з використанням: загальноприйнятих в оцінній практиці підходів із подальшим узгодженням отриманих за допомогою різних методів результатів.

Аналогічною є ситуація в закритих акціонерних товариствах, коли оцінюється вартість пакету акцій тих акціонерів, які виходять зі складу його засновників.

Випуск нових акцій є важливим засобом додаткового залучення капіталу в тому випадку, коли підприємство - емітент спроможне реінвестувати кошти, отримані з фондового ринку, в проекти, ефективність яких доведена, На жаль, часто зустрічаються ситуації, коли підприємства не спроможні перспективно реінвестувати кошти через необхідність покриття своїх поточних збитків, підтримки наявних потужностей, поповнення власного оборотного капіталу, виплат за простроченими борговими зобов'язаннями.

Тому емісія нових акцій можлива за умов виконання певних вимог підприємством - емітентом, а саме:

- визначення співвідношення між балансовою та оціночною (ринковою) вартістю його власного капіталу;

- якщо оціночна вартість власного капіталу більша за балансову, дозволяється емісія на величину виявленого відхилення;

- якщо оціночна вартість власного капіталу менша за балансову, емісія не дозволяється, а балансова вартість власного капіталу зменшується на величину виявленого відхилення.

В процесі підготовки підприємств до приватизації враховують такі аспекти:

1. Ціна, за якою підприємство (або частки участі в ньому) пропонується до пролажу, не повинна бути заниженою, щоб не завдати прямих майнових збитків державі (державному або місцевому бюджету) або завищеною, щоб строк експозиції підприємства не перевищував максимально можливий через відсутність покупців (інвесторів). Визначення такої ціни передбачає, перш за все, використання методів майнового підходу до оцінки.

2. Якщо відомі потенційні покупці (інвестори), то оцінка підприємства, що приватизується, здійснюється відповідно до планів розвитку, ділових можливостей і інформованості покупців (інвесторів), тобто оцінюється вже не ринкова вартість, а інвестиційна з урахуванням вимог конкретного інвестора.

3. Якщо підприємство, що приватизується, знаходиться у стані банкрутства, то до його продажу можливе здійснення комплексу заходів з проведення санації, що впливатиме на величину вартості такого підприємства.

Санація підприємств - банкрутів (офіційних або фактично збанкрутілих) передбачає їх фінансове оздоровлення, спрямоване на підвищення продажної ціни. Особливістю оцінки таких підприємств є прогнозування їх оціночної вартості після виконання всього комплексу санаційних заходів, тобто прогнозування майбутньої обґрунтованої ринкової або інвестиційної вартості.

Розрізняють такі санаційні заходи, що впливають на оцінку підприємства:

- санація в режимі економії;

- санація на основі нових інвестиційних проектів з коротким строком окупності (як правило, такі проекти базуються на інноваціях);

- санація на основі продовження перспективних інвестиційних проектів, які були розпочаті раніше, але на їх завершення підприємству не вистачило часу та коштів.

Перевірка ціни пропозиції акцій закритих акціонерних товариств пов'язана з існуванням можливості завищення або заниження акціонерами ціни своїх акцій з цілями, що суперечать цілям розвитку товариства. Тому професійні інвестори здійснюють власну перевірку адекватності ціни, що пропонується, ринковим умовам з використанням всіх можливих прийомів і методів.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке моніторинг поточних можливостей підприємства? Чому виникає можливість в його проведенні?

2. Які існують варіанти оцінки вартості паїв закритих компаній?

3. Назвіть особливості підприємства під час приватизації.

4. Охарактеризуйте санаційні заходи, які змінюють вартість підприємства.

Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни

Система поточного оцінювання знань студентів включає наступні складові:

• оцінювання на практичних заняттях виконання теоретичних і практичних завдань;

• оцінювання поза часом проведення практичних занять результатів розв’язання виробничих ситуацій і виконання індивідуальних завдань, які оформлюються у відповідних звітах;

• програмний матричний контроль знань на ЕОМ.

Критерії поточного оцінювання знань студентів враховують:

1. Виконання модульних завдань – загалом до 20 балів, а саме:

1.1. за виконання завдання модульного контролю № 1– до 5 балів;

1.2. за виконання завдання модульного контролю № 2– до 5 балів;

1.3. за виконання і захист індивідуальної роботи № 1 – до 5 балів;

1.4. за виконання і захист індивідуальної роботи № 2 – до 5 балів;

За несвоєчасність виконання індивідуальної роботи знімається по 1 балу.

2. За систематичність та активність протягом семестру – до 20 балів загалом, в тому числі:

2.1. За відвідування практичних занять – до 5 балів;

• в межах 80-100% від загальної кількості занять – 5 балів;

• в межах 50-75% від тієї ж величини – 3 бали.

2.2. За активність на практичних заняттях та показаний при цьому рівень знань – до 5 балів:

• при середньому балі поточної успішності 4,5-5 - 5 балів;

• при середньому балі поточної успішності 3,5-4 – 3 бали.

2.3. За виконання завдань для самостійного вивчення дисципліни – до 5 балів:

• в межах 80-100% від загального обсягу завдань для самостійного опрацювання – 5 балів;

• в межах 50-75% від тієї ж величини – 3 бали.

2.4. За участь у предметній конференції до 5 балів:

• - за перемогу в конференції (1-3 місця) – 5 балів;

• - за участь в конференції – 3 бали.

Загальна оцінка за поточну успішність визначається як підсумок за всіма видами робіт, відображених в цих критеріях і не може перевищувати 40 балів. Якщо загальна оцінка є величиною, яка некратна цифрі 5, то вона округлюється в більший бік.

Об’єктом поточного оцінювання знань за дисципліною для студентів заочної форми навчання виступає виконання письмової контрольної роботи.

Загалом за вірне і своєчасне виконання усіх завдань контрольної роботи кожен студент може отримати 40 балів, які за завданнями розподіляються наступним чином:

I - 10; II - 10; III – 10; IV – 10.

При надходженні контрольної роботи на перевірку після встановленого терміну діє наступна система пониження балів:

а) якщо робота здається до початку сесії, але пізніше ніж за 2 тижні, то за кожні 3 дні запізнення знімається по 1 балу;

б) якщо робота здається в період сесії, то загальна оцінка знижується на 10 балів.

Остаточна оцінка за контрольну роботу виставляється викладачем під час її захисту і залежить від активності студента.

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результати поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на іспит, і переводиться за шкалою системи ЕСТS, що діє в країнах-учасницях Болонського процесу, у такому порядку:

За шкалою За національною За шкалою

ЕСТS: шкалою: КНЕУ:

А 5 (відмінно) 85 - 100

В; С 4 (добре) 65 - 80

D; E 3 (задовільно) 50 - 60

FX 2 (незадовільно) 20 - 45

з можливістю повторного складання

F 2 (незадовільно) 0 - 15

з обов'язковим повторним вивченням курсу