Тема 9. Оцінювання вартості бізнесу

Мета вивчення теми: визначити стратегію виробничого підприємництва та провести оцінку вартості бізнесу, надати характеристику зовнішнього оточення бізнесу та розглянути методологію оцінювання його вартості.

1. Методи оцінки вартості бізнесу.

2. Порівняльний підхід до оцінювання вартості.

3. Майновий підхід.

Відповідно до міжнародних стандартів, оцінка вартості бізнесу — це процес формування та підрахунку вартості бізнесу, цілісного майнового комплексу або пов'язаних з ним прав.

Головна складність визначення ринкової вартості бізнесу полягає у необхідності проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових: ринкової вартості всіх активів підприємства (матеріальних і нематеріальних), ефективності розподілу та використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів (виробничих та управлінських), ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо.

Мета та характер розрахунків вимагають вирізняти внутрішню та зовнішню оцінку вартості бізнесу.

Внутрішня - реалізує цільові орієнтири менеджменту підприємства (власників) через облік вартості усіх внутрішніх елементів виробничо-комерційної системи підприємства.

Зовнішня - передбачає врахування впли­ву зовнішніх (ринкових) чинників на вартість підприємства, ви­ходячи з доступної широкому загалу господарської інформації.

Як правило, внутрішня оцінка бізнесу обмежена лише керованими з боку підприємства факторами вартості, а зовнішня — ли­ше некерованими факторами за мінімальної кількості внутрішньої інформації.

Загальна структура елементів для вартісної оцінки:

1. Вартість машин та обладнання.

2. Вартість земельної ділянки, будівель та споруд на ній.

3. Вартість сировинно-матеріальних запасів.

4. Вартість трудового потенціалу.

5. Вартість нематеріальних складових потенціалу підприємства.

Методи оцінки вартості бізнесу наведені в наступній таблиці.

Підхід	Метод оцінки	Базовий постулат
Витратний	Простий балансовий метод	Вартість бізнесу визнається рівною різниці між активами та пасивами фірми. Форма №1 (рядок 280(640) - (рядок 430 + + рядок 620) ± рядок 630).
	Метод регулювання балансу	Вартість бізнесу визначається підсумовуванням реальної вартості усіх компонентів цілісного майнового комплексу підприємства з вирахуванням сум його зобов'язань (боргів)
	Метод ліквідаційної вартості	Вартість бізнесу дорівнює сумі коштів, яка може бути реально отримана при його ліквідації (продажу); або сумі ліквідаційних вартостей усіх видів майна підприємства. Визначається три види ліквідаційної вартості бізнесу: упорядкована, примусова і кінцева
Витратний	Метод вартості заміщення	Вартість бізнесу визначається підрахуванням вартості створення ідентичного цілісного майнового комплексу у поточних цінах, який має аналогічну корисність для власників, але сформований відповідно до сучасних стандартів та вимог
	Метод чистих активів	Вартість бізнесу визначається вирахуванням зі скоригованої вартості активів підприємства скоригованої вартості його пасивів. Коригування полягає у ціновому приведенні чи нормалізації бухгалтерської звітності
	Метод нагромадження активів	Вартість бізнесу дорівнює різниці між ринковою вартістю всіх активів підприємства та ринковою вартістю усіх його пасивів (зобов'язань) у поелементному розрізі
Доходний заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод	Метод прямої капіталізації доходів	Вартість бізнесу дорівнює теперішній вартості майбутніх грошових потоків від його використання, що можуть бути капіталізовані учасниками (власниками)
	Метод дисконтування грошового потоку	Вартість бізнесу дорівнює теперішній вартості грошових потоків, генерованих кожним його компонентом, з урахуванням відмінностей у рівнях дисконтів
	Метод економічного прибутку	Вартість бізнесу визначається множенням суми інвестованого капіталу на ставку економічної рентабельності, яка дорівнює різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньозваженими витратами на його залучення та використання
	Метод додаткових доходів	Вартість бізнесу визначається урегулюванням балансу підприємства та оцінюванням можливостей отримання доходів від його використання
Порівняльний заснований на порівнянні вартості (ціни) об’єкта з аналогічним підприємства	Метод мультиплікатор-рів	Вартість бізнесу оцінюється на основі визначених коефіцієнтів, що відтворюють суттєві характеристики аналогічних об'єктів, представлених на ринку
	Метод галузевих співвідношень	Вартість бізнесу визначається на основі цінових показників та інших якісних (чи фінансо­вих) співвідношень, характерних для даної сфери господарювання
	Метод анало-гових продаж чи ринку капіталу	Вартість бізнесу встановлюється на рівні ціни купівлі-продажу контрольних пакетів акцій компаній чи алогічних цілісних майнових комплексів

Порівняльний підхід використовується за умов наявності достатньої бази даних про угоди купівлі - продажу. Цінність підприємства визначається реальними цінами продажів аналогічних підприємств, зафіксованих ринком.

Вартість, розрахована з використанням таких цін, найбільшою мірою враховує численні вартісні фактори (співвідношення попиту та пропозиції на даний вид бізнесу, рівень ризику, перспективність бізнесу, його прибутковість і т. ін.).

Способами отримання інформації є:

- проведення маркетингових досліджень;

- вивчення спеціалізованих засобів масової інформації;

- вивчення матеріалів консалтингових фірм і рейтингових агентств.

Вибір підприємств-аналогів здійснюється з урахуванням таких вимог:

Порівняльний (ринковий) підхід ґрунтується па використанні трьох основних методів:

Метод ринку капіталу (компанії-аналога) заснований на використанні ринкових цін акцій аналогічних підприємств, які котируються на фондовому ринку і є базою для внесення коректувань у вартість акції об'єкта оцінки. Сферою застосування даного методу в чистому вигляді є оцінка неконтрольних пакетів акцій.

Метод угод (продажів) дозволяє оцінити вартість підприємства в цілому або вартість контрольного пакета його акцій. Суть даного методу зводиться до того, що вартість об'єкта оцінки являє собою скоректовану продажну ціну аналогічного підприємства за умов їхньої порівнянності.

Метод галузевих коефіцієнтів використання можливе за умов наявності стабільних галузевих співвідношень між ціною та певними фінансовими показниками. Метод забезпечує лише орієнтовний результат, тому що галузеві коефіцієнти уніфікують об'єкт оцінки.

Отримання достовірних результатів оцінки одним з етапів застосування методів порівняльного підходу є коректування фінансової звітності об'єктів порівняння з метою приведення їх до порівнянності облікової політики (коректування па методи обліку запасів, нарахування амортизації і т. ін.). Визначення ринкової вартості підприємства методами порівняльного підходу засновано на використанні цінових мультиплікаторів, що являють собою коефіцієнти, які показують співвідношення між ринковою ціною підприємства-аналога (або його акції) і базовими фінансовими показниками:

(9.1)

де М - ціновий мультиплікатор;

Ц- ціна підприємства-аналога (або його акції);

ФП - базовий фінансовий показник підприємства - аналога.

Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку ціпових мультиплікаторів, - це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка під реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інше.

Загальна формула для розрахунку вартості за допомогою методів порівняльного підходу має вигляд:

, (9.2)

де ФП - базовий (той же, що використовувався для розрахунку мультиплікатора) фінансовий показник об'єкта оцінки.

Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за період), цінові мультиплікатори можуть бути:

Інтервальні (ціна/прибуток, ціна/грошовий потік, ціна/дивідендні виплати, ціна/виручка від реалізації).

Моментні (ціна/балансова вартість, ціна/чиста вартість активів).

На підставі розрахунку усіх мультиплікаторів (в разі якщо їх питома вага прийняття однаковою) здійснюють розрахунок на підставі середньої арифметичної.

Майновий підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні суми витрат ресурсів на його відтворення або заміщення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу.

Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

Суть методів майнового підходу полягає у визначенні вартості власних або «чистих» активів підприємства, які залишаються в його розпорядженні після виконання всіх зовнішніх зобов'язань.

Даний підхід представлений двома основними методами:

• методом вартості чистих активів;

• методом ліквідаційної вартості.

Сутність методу чистих активів полягає у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань.

ЧА = (Н + О + М)- (В + Д + П), (9.3)

д е Н - вартість необоротних активів;

О - вартість оборотних активів;

М - вартість витрат майбутнього періоду;

В - вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

Д - вартість довгострокових зобов'язань;

П - вартість поточних зобов'язань.

Слід зазначити, що такий підхід доцільний тільки у випадку визначення нижньої межі можливої ціни підприємства.

В умовах інфляційної економіки балансова вартість не дає реальної оцінки його вартості в такому разі застосовують метод чистих скоригованих активів. Базова формула в такому разі має вигляд:

ЧА*=А*-3*, (9.4)

де ЧА* - скориговані чисті активи;

А* - скориговані активи;

З* - скориговані зобов'язання.

Поняття скорегованих (або реальних) чистих активів засноване на ремісії, що виникає в результаті бухгалтерських принципів оцінки, застосовуваних до активів підприємства. Вартість, отриману в результаті застосування принципів історичної вартості (оцінка за собівартістю), або індексовану історичну вартість (з урахуванням переоцінки активів) замінюють залежно від мети та умов оцінки на вартість заміщення або споживчу вартість. У результаті виникає зменшення або збільшення вартості бухгалтерських активів і, як наслідок, необхідність їх коригування.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підприємства ведеться у двох напрямках:

1) інфляційне коригування;

2) нормалізація бухгалтерської звітності.

Нормалізація фінансової документації полягає у внесенні їй правлень в окремі статті балансу і у звіт про фінансові результати. Це пов'язано з такими основними моментами:

• по-перше, не всі активи підприємства беруть участь у формуванні результатів господарської діяльності. В економічній літературі ці активи прийнято називати «невиробничими», а вартість чистих доходів і витрат, пов’язана з їх експлуатацією;

.• по-друге, з погляду потенційного інвестора, з розрахунків вартості підприємства повинні бути виключені разові, нетипові доходи і витрати не пов'язані з його основною діяльністю.

Доходний метод можливо поділити на два підходи.

1. Дисконтування грошових потоків і капіталізації прибутку при якому:

, (9.5)

Крім того вартість підприємства може бути представлена як сума дисконтова них грошових потоків і-го року прогнозного періоду із n років + продовжена вартість.

Гордон продовжену вартість визначає як безстроково зростаючу величину грошового потоку: вона дорівнює грошовому потоку який оцінюється у першому році пост прогнозного періоду (дисконтна ставка – темп зростання грошового потоку в безстроковій перспективі). Це рівняння справедливе лише в тому випадку якщо темп зростання грошового потоку менше ставки дисконту або не дорівнює їй.

2. Метод прямої капіталізації: у цьому випадку вартість підприємства дорівнює чистому грошовому потоку за останній звітний період (або очікуваний у перший прогнозний період): коефіцієнт капіталізації. Грошовий потік – це величина прибутку до відрахування податку, але після відрахування відсотків, чистий прибуток.

Етапи розрахунку такі: аналіз результатів звітного року (ціль розрахунку прибутку + аналіз фінансового стану + створення уявлення про минулу діяльність)  визначення тривалості періоду і прогноз діяльності (ціль – визначення стратегії на ринку + розробка сценарію розвитку + прогноз валової виручки + визначення витрат + прогноз інвестицій + розрахунок прогнозних грошових потоків)  визначення ставки дисконту  розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків  оцінка продовженої вартості  оцінка підприємства (бізнесу).

Аналіз минулої діяльності необхідний тому що слід визначити напрямки нормалізації і корегування фінансової діяльності. Нормалізація – це внесення змін у баланс за статтями які не мають регулярного характеру, а корегування за статтями вартість матеріалів, дебіторська заборгованість, знос основних і нематеріальних активів.

Прогноз грошових потоків враховує весь капітал, що інвестований чи або власний капітал:

Запитання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте особливості застосування традиційних підходів щодо оцінки вартості бізнесу?

2. Що таке економічна додана вартість? Який її економічний зміст?

3. Що таке цінові мультиплікатори? Які їх види використовуються в процесі оцінки?

1)

,(9.6)

2)

(9.7)