4. Психологічно благополучна і неблагополучна сучасна сім'я

Не можна зрозуміти й оцінити стан та перспективи сім'ї, ігноруючи кардинальні зміни, що відбуваються в ній. (Емансипація дітей від батьків, перехід від закритої до відкритої системи формування шлюбу, емансипація жінок, зростання особистої свободи кожного з членів спільноти і т.д.).

Сьогодні існують 2-і діаметрально протилежні точки зору.

Перша пов'язана з глобальними соціальними змінами XX ст. - індустріалізація, зростання мобільності населення, урбанізація і т.д.), з «розхитуванням» сімейних засад - відданість шлюбу на все життя, фізична безпека індивіда, емоційно позитивний домашня атмосфера, стереотипне неупереджене ставлення до виховання потомства та ін. Криза сімейних традицій спричиняє розлучення та розпад шлюбів, збільшення числа неповних сімей та сімей з нерідними батьками, широкому поширенню абортів і позашлюбних народжень, наростання насильства й інцесту.

Настільки ж прямолінійною виглядає й інша позиція, яка вбачає причини всіх соціальних і особистих проблем сім'ї. У сучасному світі існує 2-а типи сімей: зріла сім'я і проблемна. Кожна зріла сім'я живе своїм особливим і неповторним життям.

Атмосфера проблемної сім'ї відчувається дуже швидко. Вона характеризується незручністю, дискомфортом і холодністю: члени сім'ї надзвичайно ввічливі один з одним, і кожному дуже тоскно. Іноді відчувається якась нестійкість, або це може бути відчуття тяжкості, напруги і смутку. Іноді сімейна атмосфера сповнена таємничістю, це відбувається тому, що всі «канали життя перекриті». У проблемних сім'ях навіть обличчя і постаті людей говорять про їх страждання. Їхні тіла скуті та напружені або вони незграбно сутуляться. Їхні обличчя здаються похмурими, сумними з холодним поглядом, який нічого не висловлює, наче маска. Здається, що вони не бачать і не чують один одного. Важко помітити хоч якісь прояви дружнього взаємоставлення. Здається, що ці люди живуть разом виключно з обов'язку. Гумор у таких сім'ях частіше перетворюється на іронію, сарказм або навіть глузування. Дорослі без кінця диктують дітям і один одному, що хто повинен і не повинен робити, у них просто не залишається можливості для радісного спілкування. Нерідко члени проблемних сімей дивуються тому, що можна насолоджуватися товариством одне одного. У таких сім'ях люди просто уникають один одного: вони настільки поринають у свою роботу або в якісь справи поза домом, що все рідше і рідше спілкуються зі своїми близькими. Це ж дуже просто - жити з кимось під одним дахом і не бачитися цілими днями.

В одних сім’ях люди чіпляються за найменшу надію, вони можуть прискіпуватися один до одного, зводить своїх ближніх. В інших - люди махнули рукою і роками несуть свій хрест, страждаючи або приносячи страждання своїм рідним. Психологи зазначають, що цьому є альтернатива: сім'я може стати тим місцем, де кожен знайде любов, розуміння і підтримку, навіть якщо життя за межами дому складається не дуже вдало. У сім'ї можна відпочити і набратися сил, щоб відчувати себе впевненіше в навколишньому світі. Майже кожна людина відчуває на собі певний стресогенний тиск від взаємодії з негуманними соціальними інститутами. Для людей, що живуть у проблемних сім'ях такі ситуації стають особливо тяжкими.

У зрілих сім'ях панує зовсім інша атмосфера. Там відчувається природність, чесність і любов. Люди в таких сім'ях виражають відданість і повагу один до одного. У зрілій сім'ї завжди готові поділитися чимось своїм і з цікавістю вислухати іншого, члени сім'ї вміють рахуватися один з одним, там можна відкрито виявляти свою радість і біль, а розповідаючи про невдачу, не боятися, що будеш осміяний. У цій сім'ї розуміють, що разом із ризиком, зі спробами спробувати що-небудь нове в житті, обов'язково будуть і помилки, які означають, що людина росте і розвивається. Члени сім'ї відчувають себе повноцінними людьми: улюбленими, цінними, потрібними, від кожного чекають любові, визнання і поваги. У такій сім'ї легко з гумором ставитися до життя, сміятися і жартувати, коли це доречно.

У благополучних сім'ях легко побачити і почути прояви особливої життєвої сили. Люди, які щасливі навіть виглядають по-особливому. Їхні рухи вільні й граціозні, вираз обличчя умиротворений. Люди дивляться один на одного, а не крізь один одного; вони щирі й природні у відносинах. Діти, навіть немовлята, в таких сім'ях виглядають безпосередніми і доброзичливими, а всі інші члени сім'ї відносяться до них з повагою, як до повноцінних особистостей.

Будинок, в якому живе така сім'я, наповнений світлом і яскравими фарбами. Це дійсно місце для життя людей, призначене для радості і задоволення. Коли в родині спокій, це мирний спокій, а не тривожне мовчання або мовчання від страху. Коли в домі буря - це знак активності, а не спроба перекричати один одного. Кожен член сім'ї впевнений в тому, що вдома він може бути почутим. Якщо ж зараз в сім'ї чомусь не до нього, він чудово розуміє, що справа у нестачі часу, а не в браку любові.

Люди в таких сім'ях з задоволенням торкаються один до одного, відкрито висловлюючи при цьому свої почуття, абсолютно незалежно від віку. Докази любові і турботи не обмежуються тільки винесенням сміття, приготуванням їжі або заробітком. Люди проявляють свою любов, відкрито розмовляючи один з одним і дуже уважно слухаючи, вони можуть бути прямими, відкритими і чесними, можуть бути такими, які вони є, і насолоджуватися тим, що можуть бути разом. Члени зрілої сім'ї відчувають себе вільно, не соромляться говорити про свої почуття. Все, що вони відчувають, може бути висловлена - розчарування, страх, біль, гнів, критика, так само як жарт і похвала.

Зріла сім'я здатна до продуктивного і узгодженого планування свого життя, однак, якщо плани порушуються, вона може спокійно прийняти й оцінити ці зміни. Члени зрілої сім'ї здатні без паніки реагувати на життєві ситуації. Для зрілої родини людське життя і почуття людей - це найважливіше за будь-що.

Батьки відчувають себе лідерами-натхненниками, а не авторитарними керівниками. Своє завдання вони вбачають у тому, щоб навчити дітей залишатися людьми в будь-якій життєвій ситуації. Їх поведінка не розходиться зі словами.

У проблемних сім'ях усе відбувається навпаки: батьки закликають дітей не ображати і не засмучувати один одного, а самі безперестанку їх сварять, критикують навіть б'ють.

Батьки керуються важливою істиною, що хороший вихователь вміє вибрати потрібну ситуацію і час, щоб поговорити з дитиною тоді, коли та дійсно готова вислухати батьків. Коли дитина веде себе неправильно, вони намагаються зрозуміти причину такої поведінки і виявляють максимум уваги, щоб підтримати її. Дитині стає легше подолати свій страх і почуття провини, що значно зміцнює позицію батьків. Батьки в зрілих сім'ях знають, що діти не можуть бути поганими, а якщо це стається, це свідчить про непорозуміння між батьками та дітьми або про загрозливе зниження самооцінки дитини. Такі батьки знають, що навчитися чому-небудь можна лише в тому випадку, якщо в тебе висока самооцінка і ти відчуваєш, що навколишні також позитивно тебе оцінюють. Тому вони ніколи не реагують на поведінку своїх дітей через приниження їх гідності.

Коли потрібно виправити дитини, всі діти мають потребу в цьому, зрілі батьки запитують про те, що відбувається, вислуховують їх, намагаються зрозуміти і вникнути в їхні переживання. Все це допомагає бути успішними вихователями.

Сімейне життя - найважчий вид діяльності у світі. Коли доросла жінка і дорослий чоловік разом виховують дитину від дитинства до зрілості, вони стикаються з усіма проблемами, які коли-небудь знало людство. Неблагополучні сім'ї породжують неблагополучних людей з низькою самооцінкою, що штовхає їх на злочин, обертається душевними хворобами, алкоголізмом, наркоманією, злиднями та іншими соціальними проблемами. Якщо докласти всіх зусиль, щоб сім'я стала тим місцем, де людина може отримати справжнє виховання, то в результаті отримує більш людяний, безпечний і привітний світ навколо.

Всі люди, в чиїх руках сила і влада, коли-небудь були дітьми. Від того, як вони використовують свої можливості, багато в чому залежить, чому вони навчилися в дитинстві у своїй сім'ї. Якщо допомогти неблагополучній сім'ї стати зрілою, а зрілій підказати, як бути ще гармонічнішою, гуманістичний потенціал членів таких сімей значно зросте і разом з тим проникне в уряд, медицину, освіту, на підприємства в організації - словом, в усі соціальні інститути, що впливають на якість нашого життя.

Проте, досить багато людей, у яких низька самоцінність. Вони весь час чекають насмішки, обману, приниження, образи з боку оточуючих людей. У кінцевому підсумку вони стають жертвами. Чекаючи загрози, такі люди, як правило, саме це і отримують. Захищаючи себе, вони ховаються за стіною недовіри і поринають у болісний стан самотності та ізоляції. Відділяючись від решти людей, вони стають апатичними, млявими, байдужими як до самих себе, так і до всього, що їх оточує. Таким людям дуже важко бачити, чути, розуміти інших, чітко мислити і приймати самостійні рішення, тому вони або принижуються перед оточуючими, цілком і сліпо підкоряються їм, або ж грубо і деспотично пригнічують інших людей. Таким людям властивий постійний страх - незмінний супутник недовіри та самотності. Страх сковує і засліплює людину, заважає йому знайти нові рішення власних життєвих проблем. Людина з низькою самооцінкою не тільки охоплена страхами, але вона ще як би накопичує досвід неуспіху, помилок, поразок і поступово починає відчувати себе повністю безнадійною. Деякі люди рятуються тим, що починають пити, вживати наркотики або якось інакше намагаються піти від реальності та відповідальності.

Суть полягає в тому, що справжні причини проблем такої сім'ї залишаються як би невидимими для всіх, - і не тому, що хтось відмовляється їх бачити, а тому, що ніхто не знає, куди дивитися.

Американський психотерапевт К.Роджерс виділив такі позитивні характеристики благополучних сімейних відносин як:

• відданість і співробітництво;

• спілкування, що припускає відкрите самовираження;

• гнучкість відносин;

• самостійність.

Особливу роль у зміцненні сімейних відносин він відводив спільним переживанням радості, автентичності відносин та толерантності членів сім'ї.

Задоволеність сімейними відносинами пов'язана із взаємно заохочувальною поведінкою членів сім'ї по відношенню один до одного. Встановлено, що в дисгармонійних сім'ях позитивних актів взаємодії між членами сім'ї менше, ніж негативних. Причому, позитивних актів до сторонніх осіб зберігається більше, ніж до членів своєї сім'ї.

У дисгармонійних і благополучних сім'ях виникають одні і ті ж проблеми, але при наявності зрілих сімейних відносин взаємно позитивна поведінка в ситуаціях, що вимагають вирішення проблем, переважає. «Хороший фермер - не той, у якого на фермі не росте бур'янів, а той, хто збирає великий урожай».

Встановленню гармонійних сімейних відносин заважає ірраціональність мислення, яка виявляється в наявності якихось упереджень та «сімейних міфів» у членів сім'ї. Ось найпоширеніші з них:

• міф про вічну любов;

• міф про чарівну силу кохання;

• міф про «тяжку долю» та «злу волю»;

• міф про стабільність подружнього щастя;

• міф про те, що члени сім'ї досконально знають один одного;

• міф про необхідність жертвувати один для одного;

• міф про те, що подружжя - це «одне тіло і одна душа».

Для реального досягнення щастя в сімейному життя, гармонії сімейних відносин необхідна заміна міфологічного мислення - на практичне вирішення актуальних проблем. Як правило, в сімейних відносинах виникають 5-ть проблемних сфер, до яких відносяться домашнє господарство і розподіл бюджету, виховання дітей, організація і проведення дозвілля, сексуальне життя подружжя, спілкування.

Сучасна сім'я є найважливішим соціальним середовищем формування особистості її психологічної підтримки та виховання, що відповідає не тільки за соціальне відтворення населення, але і за відтворення певного способу життя, способу думок і відносин. Тому суспільство зацікавлене в міцній, духовно та морально здоровій сім'ї, а, отже, в благополучній.