Нуклеарна сім'я
Традиційно «ядром» сім'ї вважають подружню пару разом із дітьми, родичами, батьками. Нуклеарна сім'я - переважаюча форма існування сучасної сім’ї. Кількість нуклеарних сімей в нашій країні сягає 80%.
«Нуклеарна» - від слова «нуклеа» - ядро, основа, тобто головна частина. Нуклеарна сім’я являє собою окремо проживаючу (без батьків і родичів) подружню пару з дітьми або без дітей.
Основна форма нуклеарної сім'ї - малодітна нуклеарна сім'я. На відміну від багатопоколінної розширеної сім'ї, вона більш проста, демократична, мобільна, вільна від впливу старших поколінь і, таким чином, більш приспособлена до сучасних умов життя. Жити окремо від батьків хотіло б багато молодих сімей – це визначається прагнення до незалежності, до самостійності, бажання по-своєму улаштовувати сімейне життя. В цілому атмосфера та умови життя молодих сімей нуклеарного типу більше сприяє самовираженню, прояву здібностей, особистих якостей подружжя і не тільки позитивних.
Одна з рис нуклеарної сім'ї, полягає в тому, що партнера нібито й люблять, але думкою його часто не дорожать. Нерідко подружжя занадто самовпевнені, нестримані та недбайливі по відношенню один до одного. Навіть невеликі сварки в окремо проживаючих сім'ях нерідко бувають дуже небезпечні, особливо на ранніх стадіях розвитку сім'ї, коли відбувається «притирання характерів». Від дріб'язкового слова, зневажливого жесту часто починається, начебто, невинна сварка, яка без внутрішніх чи зовнішніх втручань (перешкод), може лавиноподібно перерости в розлучення. Інтенсивність життя нуклеарної сім'ї призводить до стресів, психічних захворювань, конфліктів, сексуальним репресіям, аморальності.
Шлюб як система відносин
Відносини між людьми в системі психологічного знання розуміються як, по-перше, якась система взаємодії, контактів, зв'язків, по-друге, оцінка суб'єктом самих цих взаємодій і контактів, а також партнерів, які беруть у цьому участь. Ці аспекти відображають 2-і реальності сімейного життя. Для сім'ї частота контактів, їх зміст визначається тим, як члени сім'ї ставляться один до одного, саме емоційний компонент міжособистісних відносин визначає стан і розвиток сімейної взаємодії.
Сімейна психологія – це наука про людські відносини, енциклопедія життя, збірка писаних і неписаних законів, що встановлюються, виконуються і порушуються членами сім'ї.
Сім'я – це історично конкретна система взаємин між подружжям, між батьками та дітьми, як малої групи, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю; соціальна необхідність сім’ї зумовлена потребою суспільства у фізичній та духовній репродуктивності населення.
Унікальність шлюбу і сім'ї ховається в їх емоційному і кровно-родинному потенціалі, що є найбільш важливими й тісними з усіх можливих відносин. Подружні узи визначають широкий спектр способів існування, що вимагає володіння мистецтвом бути разом.
Шлюб як психологічні взаємовідносини має ряд особливостей (за Юнгом):
Шлюб має мету і зміст, які визначаються як свідомими так і неусвідомлюваними мотивами і впливами;
Утворення щасливого шлюбу через перетворення несвідомих мотивів у чітко усвідомлювані;
Можливість встановлення психологічних стосунків у шлюбі тільки в другій половині життя;
Конфліктна атмосфера в сім’ї як неминуча передумова усвідомлення чогось нового.