3.6. Український одяг

Те, що ми сьогодні називаємо українським народним одягом, формувалося протягом багатьох століть і було пристосоване до особливостей українського клімату і потреб народу. Сільські жителі вдягалися дуже просто — вишита сорочка, штани та невигадливе взуття — личаки або постоли (плетені з лика підошви, закріплені на ногах мотузками), а в теплий період року більшість селян обходилася і без взуття. Знать і старшина вдягалася багатше, і в одязі вельможних людей виразно відчувалися іноземні запозичення.

Основним елементом як чоловічого, так і жіночого одягу протягом століть була довга, набагато нижче стегон, сорочка. Сорочка звичайно була білою і прикрашалася вишитим орнаментом. Вишивка на жіночій сорочці містила інформацію про вік, сімейний і соціальний стан власниці. Найяскравішими квітами вишивалися сорочки дівчат і молодих жінок. Покрій сорочок не був однаковим — наприклад, у закарпатських лемків розріз сорочки знаходився не спереду, а на спині.

3.6.1. Жіночий одяг

Жіночий поясний (такий, що покриває нижню частину тіла нижче пояса) одяг виготовлявся з домотканих матеріалів. Жінки на Полтавщині у свята поверх сорочки вдягали плахту, а в будні дні — чорну запаску, яку називали також «дергою» або «джергою». Дерга являла собою просто прямокутний шматок чорного або синього тонкого сукна шириною близько 170 сантиметрів. Цей одяг не шився, а просто обертався навколо стану і підтримувався поясом. спідниці з’явилися набагато пізніше, у XVIII—ХіХ століттях.

Поверх нижньої сорочки і запаски в багатьох областях України жінки надягали юпку — верхню приталену сорочку із широкою призібраною нижньою частиною.

3.6.2. Чоловічий одяг

Поясним одягом українських чоловіків служили штани. Вважається, що цей вид одягу винайшли скіфи, котрі велику частину свого життя проводили в сідлі.

З найдавніших часів слов’яни носили вузькі полотняні штани. Запорізькі козаки запозичили фасон своїх широчезних шароварів у тюркських народів. Жителі Прикарпаття носили штани з жовтого або білого домотканого сукна, а у високогірних районах Карпат і на Закарпатті шили також зимові штани з овчини хутром усередину.

Пояси були чи не найважливішим елементом чоловічого та жіночого одягу. Чоловіки зав’язували пояс спереду, а жінки — так, щоб кінці пояса і зав’язувалися, і висіли ззаду. Пояси були почасти плетені, а в карпатських українців — шкіряні або з цупкої матерії, дуже довгі, що дозволяли обгорнути талію кілька разів. Вважалося, що пояси чоловіків повинні бути одноколірними, а в жінок — строкатими. Найпоширеніші кольори поясів — червоний і зелений, причому чоловічі пояси найчастіше були червоного кольору.

3.6.3. Верхній одяг

Верхній одяг українців відрізнявся великою розмаїтістю. Жінки й чоловіки носили короткі і довгополі безрукавки, іноді вироблені з хутра. А в лемків була чуганя — зовсім незвичайний верхній одяг з наглухо зашитими рукавами. Носили її поверх одягу, а рукава служили... місткими кишенями.

Свита — верхній сукняний одяг, звичайно коричневого або чорного кольору — змінювалася залежно від регіону і майнового положення її власника. Відрізнявся не тільки фасон, але й покрій свити. Вона навіть могла мати каптур («ворок»). Кунтуш і опанча були більш ошатними різновидами свити.

Знаменитий козацький жупан — явний родич кавказького бешмета. Жупан звичайно шили із сукна. Зимовим чоловічим і жіночим одягом служили шуби або кожухи, які іноді називали «зимогрії».

Кожухи шилися із семи-дев’яти овечих шкур. кожух носили довго — десять, а іноді й п’ятнадцять років, а потім покривали сукном і продовжували носити ще кілька років.

На негоду розрахований і кобеняк, що являв собою великий сукняний мішок із прорізом для очей і рота. У старовину кобеняк був найпоширенішим верхнім одягом. У суворі зими його надягали поверх кожуха.