- •Вступ. Поняття етносу
- •2. Територія проживання українців
- •Культурна та духовна спадщина
- •3.1. Трипільці – пращури українців
- •3.2. Європейські традиції української культури
- •Українська хата
- •3.4. Рушники
- •Українська кухня
- •3.6. Український одяг
- •3.6.1. Жіночий одяг
- •3.6.2. Чоловічий одяг
- •3.6.3. Верхній одяг
- •3.6.4 Головні убори
- •3.6.5 Взуття українських селян
- •3.7. Поняття краси в Україні
- •3.8. Писанки – важлива частина обрядової культури українців
- •3.10. Український хутір
- •3.11. Музика
- •3.12. Мовою танцю
- •Українська мова
- •Характер українців
- •6. Собор українських земель
- •7. Висновок
Культурна та духовна спадщина
Прямим вираженням особливостей українського національного характеру і найпотаємніших глибин народної душі є самобутня народна культура. Народна художня творчість у всіх її проявах здійснювала зв’язок між поколіннями, служила неперевершеним зразком і джерелом натхнення для професійного мистецтва.
Багата культурна та духовна спадщина Давньої Русі складає невід’ємну частину української національної традиції.
У 16 – 18 ст. в українській культурі панував стиль бароко, який помітно потіснив візантійські традиції, що переважали в Україні. Але будучи пропущеним через « фільтр» цих традиції, бароко набуває в Україні яскраво виражених оригінальних рис справді національного стилю.
Звертає на себе увагу надзвичайно розповсюджена в епоху бароко символіка сонця. Її втілення знаходимо й у прикрасах барокових «маківок» українських соборів «репі дами» ( золотими дисками).
16-18 ст. не тільки залишили глибокий слід в архітектурі, мистецтві, філософіїї та літературі нашої країни, але й наклали незгладимий відбиток на характер українського народу. У ньому він головним чином проявився в перевазі почуттів, емоцій, інакше кажучи – «серця», над холодним розумом.
Український народ створив самобутнє музичне мистецтво, корені якого сягають у далекі дохристиянські часи.
Пісня й танець, малюнок і розпис, різьблення і плетіння, ткацтво і кування, кераміка і вишивка з незапам’ятних часів увійшли в життя народу. Часом у найпростіших предметах побуту знаходили втілення ідеали краси та добра, прагнення до прекрасного, витонченого,
довершеного. Тому збереження і примноження традицій і культурної спадщини наших предків — завдання історичне, пов’язане із збереженням самобутності та кращих якостей українського народу.
Наш сучасник, відомий письменник Павло Загребельний одного разу дав влучне визначення традиційному українському суспільству та культурі — «солом’яноглиняна цивілізація».
І справді, світ традиційної України — це насамперед селянський світ, а традиційна культура українців — переважно аграрна, сільська культура. Причиною тому була безліч зовнішньополітичних обставин. Під владою Російської та АвстроУгорської імперій українці протягом сторіч були позбавлені власної державності. Міста України, центри її культурного життя, вже в ХХ столітті були піддані масовій русифікації.Тим більш вражають дивовижна сила та живучість української традиції, надзвичайно досконалі форми культури й цивілізації, вироблені українським народом, загальний високий рівень його культури.
Славні імена філософа Григорія Сковороди, письменника Миколи Гоголя, поета Тараса Шевченка, письменника і мислителя Івана Франка, поетеси Лесі Українки, економіста Михайла ТуганБарановського, літератора і кінорежисера олександра Довженка, скульптора олександра Архипенка, хореографа Сержа Лифаря і багатьох, багатьох інших українських діячів культури золотими літерами вписані не тільки в історію України, але й у літопис європейської і світової культур.
Про унікальну життєву стійкість українського народу блискуче писав олесь Гончар: «Чудом завжди буде, як на роздертих між двома імперіями українських землях зпід режимів, озброєних багатовіковим досвідом гноблення, щоразу знов і знов проростав той... могутній дух народної творчої енергії, що, будучи, здавалося б, беззахисним, приреченим, усетаки не давав себе погубити, затоптати, більше того, зумів навіть у цих задушливих умовах створити величезні художні цінності в пісні, у різноманітному прикладному мистецтві, у шедеврах народного зодчества...».
