Міністерство освіти та науки молоді та спорту

«Житомирський торгово-економічний коледж»

Студентський проект

На тему:

«Етнічні регіони України.

Етнічна біографія українського

народу»

Виконала:

Студентка групи ОТК – 8

Дмитрук Наталія

Перевірила:

Степанчук Н.В.

Житомир 2013

План:

1. Вступ. Поняття етносу. 2. Територія проживання українців. 3. Культурна та духовна спадщина. 3.1. Трипільці - пращури українців. 3.2. Європейські традиції української культури. 3.3. Українська хата. 3.4. Рушники. 3.5. Українська кухня. 3.6. Український одяг 3.6.1. Жіночий одяг. 3.6.2. Чоловічий одяг. 3.6.3. Верхній одяг. 3.6.4. Головні убори. 3.6.5. Взуття українських селян. 3.7. Поняття краси в Україні. 3.8. Писанки - важлива частина обрядової культури українців. 3.9. Український орнамент. 3.10. Український хутір. 3.11. Музика. 3.12. Мовою танцю. 4. Українська мова. 5. Характер українців. 6. Собор українських земель. 7. Висновок.

1. Вступ. Поняття етносу

Етнос (від грец. ethnos — народ, група, плем'я) — стійка, історично сформована на певній території група людей, що мають спільні риси, такі як походження, мову, культуру, територію проживання, самосвідомість тощо.

У своїй роботі я описуватиму кожну із цих рис окремо, виділяючи їх у різні пункти плану. Таким чином і підтвердиться актуальність даного студентського проекту саме у наш час.

Чому Україна, котра сторіччями не мала власної державності, а часом стояла на грані

повної загибелі, повсякчас ставала центром подій, які відбувалися на Європейському континенті? Чому наша земля щоразу привертала до себе жадібні погляди завойовників

і створювачів світових імперій? Чому Україна знов і знов відроджувалася, а не зникла,

розчинившись серед інших племен, як це траплялося з безліччю інших народів? Чому

після довгих заборон і гонінь не вичерпалося живе джерело національної культури й традицій? І звідки в українців знайшлися сили для того, щоб вступити на шлях відновлення і будівництва незалежної держави?У відповідях на ці запитання й полягає справжня таємниця України та її національної своєрідності. І кожному належить розгадати її, зробивши власне відкриття своєї країни, її високої духовності, героїзму та мужності її народу, краси її природи, традицій і мови, джерел віри у майбутню велич України.

Тож мета даної роботи – довести своєрідність, неповторність та унікальність української мови, культури, самосвідомості, що означатиме винятковість нашого етносу, а також нації; дати остаточну відповідь на одне з вічних запитань: «Чи є українці частиною іншої нації, або чи є наш розвиток самобутнім і невластивим для інших етносів?»

2. Територія проживання українців

На карті світу Україну відшукати не складно. Ця древня земля лежить на Південному Заході Східноєвропейської рівнини – проти сонця, «головою до Чумацького Возу, ногами до синього моря», як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером, у якому степова волелюбність і непокірливість поєдналися з європейською раціональною поміркованістю.

Україна славиться безкрайніми степами, густими лісами, величними горами, повноводими ріками та неозорими полями пшениці, що колоситься. Неповторність її ландшафтам додають голови соняшників, що повертаються слідом за сонцем, полум’яніючі грона осінньої калини, задумливо схилені над гладінню ставків верби, тінисті вишневі сади, гнізда білосніжних лелек над сільськими хатами.

Україна – країна дивних краєвидів. Для її ландшафту характерне м’яке сполучення невисоких гір із широкими і родючими рівнинами, сприятливими для землеробства.

Ніжна і лірична, неначе пісня, природа нашої країни приваблює своєю красою і нескінченною розмаїтістю природних зон, що змінюють одна одну, - від вологих і болотистих хвойних лісів полісся до сухих степів Причорномор’я і вічно зелених субтропіків Південного берега Криму. У кожному її куточку прихована неповторна краса, а кожен ландшафт наділений тільки йому властивим незабутнім обличчям, власною душею.

Природа щедро обдарувала Україну: найродючіші в світі ґрунти, сприятливий клімат, багаті поклади корисних копалин, повноводі ріки, ліси з цінними породами дерев, зручний для прокладення доріг і ведення сільського господарства ландшафт, ласкаві моря, невисокі гори, багатий рослинний і тваринний світ.

Степова зона України здавна була відома своїми сухими, спекотно-посушливими вітрами — суховіями. Особливо часті суховії в липні-серпні. Південноукраїнські степові вітри часто порівнюють з італійським пекучим вітром, що дме з берегів Африки,— сироко. Відомий український письменник Олесь Гончар яскраво описав один з таких суховіїв­сироко у своєму романі «Таврія»: «Уже кілька днів свистів таврійський сироко; зблякнув степ, стемнів, пожух... Лопалася розпечена земля, лежала в таких тріщинах, що коні ламали ноги на ходу. Трава, вигораючи, згорталася й лягала на степ, збиваючись як повсть.

Із цілинних земель гарячі вітри вже розносили по Таврії насіння тирси, найміцнішої трави із сімейства ковили. Здавалося, що з усієї степової рослинності тільки вона, тирса... зможе перенести люту спеку, вижити і продовжити себе в потомстві... Усе живе знемагало від немилосердної спеки».

Зона степів простирається на півдні та сході України. Розкіш дикого степового привілля майже повсюдно замінила краса оброблених і доглянутих українськими селянами сільськогосподарських угідь.

Можливо саме ця розмаїтість зон і зумовлює появу різних етнічних регіонів в Україні. Серед них лемки, долиняни, бойки, гуцули, покутяни, ополяни, подоляни, волиняни,холмщаки, підляшуки, пінчуки, поліщуки, литвини, польовики, черкаси,переяславці, полтавці, слобожанці, степовики, кубанці, донці та іншi етнолокальнi групи з нечіткою етнічною самосвідомістю, але з певними культурно-побутовими особливостями.