4. Управління медичною службою в ході бойових дій

В ході бою начальник медичної служби повинен спрямувати підпорядковані йому сили і засоби на своєчасну і безперервну реалізацію всіх заходів, передбачених планом медичного забезпечення. При цьому необхідно пам’ятати, що маневровий характер бойових дій і пов’язана з цим різка зміна обстановки, а також одномоментне виникнення масових санітарних втрат можуть призводити до невідповідності раніше встановленого порядку медичного забезпечення завданням, які виникають перед медичною службою в ході бойових дій. Тому, в організацію медичного забезпечення військ необхідно постійно вносити корективи у відповідності зі зміною бойової, тилової і медичної обстановки. Дефіцит часу виключає детальну оцінку обстановки в ході бойових дій і змушує здійснювати її за скороченою схемою, з аналізу мінімальної кількості факторів, без урахування яких не можна прийняти обґрунтоване рішення. Це рішення передбачає, як правило, здійснення чіткого маневру силами і засобами медичної служби та вміле використання їх резерву, що під час бою набуває вирішального значення.

Під маневром силами і засобами медичної служби розуміють проведення заходів, спрямованих на найбільш раціональне використання цих сил і засобів при виконанні завдань, які виникають перед медичною службою при зміні умов обстановки.

У залежності від характеру сил і засобів, які використовуються для маневру, а також від умов обстановки розрізняють маневр розгорнутими і резервними медичними підрозділами та лікувальними закладами, особовим складом медичної служби, санітарно-транспортними, санітарно-гігієнічними та епідеміологічними засобами, медичним майном. Своєрідним видом маневру є зміна обсягу медичної допомоги на етапах медичної евакуації, а також переключення потоку уражених і хворих з одного лікувального закладу (медичної роти) або лікувально-евакуаційного напрямку на інші.

Основними видами маневру медичними підрозділами, частинами і закладами є: висуненні і розгортанні їх в іншому районі; групове розгортання; маневр розподілом; маневр перекатом; маневр підміною, маневр обсягом медичної допомоги, маневр потоками уражених і хворих та ін.

Велике значення для своєчасного і безперервного медичного забезпечення військ має також завчасно створений, систематично відновлений і правильно використаний резерв сил і засобів медичної служби.

Під резервом розуміють сили і засоби медичної служби, які не використовуються в даний момент і призначені для вирішення завдань медичного забезпечення військ в зв’язку зі змінами обстановки. Особливо важливе значення має виділення резерву для використання при застосуванні противником зброї масового ураження.

Резерв сил і засобів медичної служби використовується:

для розгортання медичних пунктів і лікувальних закладів в нових районах;

для підсилення нижчих ланок медичної служби;

для підсилення розгорнутих і працюючих сил і засобів медичної служби;

для заміни підрозділів і частин медичної служби, які вийшли з ладу.

До складу резерву можуть включатися: медичні роти; лікувальні заклади; санітарно-транспортні і санітарно-епідеміологічні підрозділи, частини і заклади; медичне майно тощо. Резервні сили і засоби медичної служби зосереджуються як можна ближче до військ або до тих районів, де вони можуть бути використані. Резервним силам і засобам завчасно ставиться лише загальне орієнтування щодо їх призначення і можливого порядку використання, а конкретні завдання, як правило, ставляться безпосередньо перед введенням їх в дію.

Начальник медичної служби повинен намагатися здійснювати безпосереднє керівництво підпорядкованими підрозділами, частинами і закладами медичної служби, знаходячись там, де його присутність найбільш корисна для справи, і в той же час він не повинен втрачати можливості керівництва службою в цілому. У всіх випадках для збереження безперервності і своєчасності в керівництві підпорядкованими силами і засобами медичної служби особливе значення має постійний, добре налагоджений зв’язок начальника служби з підлеглими. У залежності від умов конкретної обстановки для управління силами і засобами медичної служби використовуються різні засоби зв’язку. Основними з них є:

штатні засоби радіозв’язку медичної служби, телефонний і телеграфний зв’язок;

загальновійськові засоби зв’язку, які виділяються у розпорядження медичної служби (радіостанції, телефон, телеграф);

зв’язок за допомогою санітарного транспорту;

зв’язок через виділених спеціально для цього осіб (посильні, офіцери зв’язку).

Безперебійний зв’язок з підлеглими, штабом та іншими службами, постійна обізнаність про обстановку і особиста присутність на найбільш відповідальних ділянках дають начальнику медичної служби можливість забезпечити виконання завдань медичної служби в найскладніших умовах обстановки.

Начальник медичної служби бригади може найбільш успішно впливати на медичне забезпечення бригади в цілому, знаходячись на командному пункті бригади. Основними місцями перебування начальника медичної служби об’єднання можуть бути: командний пункт або тиловий пункт управління об’єднання.

Разом з тим, начальник медичної служби бригади (начальник медичної служби об’єднання) повинні систематично бувати в підрозділах (частинах, закладах) при виникненні тих чи інших ускладнень, які вимагають їх особистого втручання.

В ході бойових дій можливе порушення управління медичною службою. Відновлення порушеного управління здійснюється з метою забезпечення безперервності проведення лікувально-евакуаційних та інших заходів медичної служби і включає:

• відновлення зв’язку з підпорядкованими підрозділами і частинами медичної служби;

• збір даних і оцінку стану боєздатності частин і підрозділів медичної служби, які опинилися в районах використання противником засобів масового ураження; аналіз інформації, що поступає з підрозділів і частин, які опинилися в осередках масових санітарних втрат, про оперативно-тактичну, тилову та медичну обстановку;

• призначення наказом нових посадових осіб замість тих, які вибули з ладу;

• уточнення попередніх або постановка нових завдань підрозділам та частинам медичної служби у відповідності з обстановкою, яка склалася;

• визначення місця (району) і часу (терміну) відновлення боєздатності підрозділів, частин і закладів медичної служби в випадку її втрати.

Таким чином, основна мета відновлення управління медичною службою полягає в тому, щоб в максимально короткі терміни відновити порушений зв’язок з підпорядкованими структурами медичної служби, визначити їх боєздатність і здійснити перегрупування у відповідності з обстановкою; здійснити заходи щодо відновлення втраченої боєздатності підрозділів, частин і закладів медичної служби і максимально ефективно використати наявні сили і засоби для забезпечення безперервності медичного забезпечення військ, які продовжують бойові дії.