ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедри медицини

катастроф та військової медицини

полковник м/с С.Г. Демяник

“____”_________________200__ р.

Групове заняття

по курсу організації медичного забезпечення військ

ТЕМА № 5. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ

Обговорена на засіданні ПМГ курсу

“____”_________________200__ р.

Протокол от “__”_________200__ р.

Протокол от “__”_________200__ р.

Харків – 2008

Тема № 5.

Основи управління медичною службою

Групове заняття.

Вступ 5 хв.

1. Визначення поняття та основні принципи управління медичною

службою, його зміст. 20 хв.

2. Вимоги, які пред'являються до управління медичною службою.

Підпорядкованість начальників медичної служби. 20 хв.

3. Методи i послідовність роботи начальника медичної служби

бригади з прийняття рішення на організацію медичного забезпечення

бою, порядок його оформления. План медичного забезпечення

бригади в бою. 25 хв.

4. Управління медичною службою в ході бойових дій. 15 хв.

Підведення підсумків заняття. 5 хв.

Вступ

Медична служба Збройних Сил України – це спеціальна військова організація, яка включає військово-медичні підрозділи, частини, заклади та органи управління і призначена для медичного забезпечення військ (сил) у мирний та воєнний час.

Завдання, які виконує медична служба, повинні бути скоординовані за допомогою вертикального і горизонтального розподілу функцій, що складає необхідність управління.

1. Визначення поняття та основні принципи управління медичною

службою, його зміст.

Під управлінням медичною службою розуміють цілеспрямовану діяльність начальників (командирів) та органів управління медичної служби з підтримання постійної бойової і мобілізаційної готовності її підрозділів, частин і закладів, підготовки їх до медичного забезпечення військ у мирний і воєнний час та управлінню ними при виконанні завдань, які покладені на медичну службу Збройних Сил України.

В понятті управління медичною службою необхідно виділяти, з одного боку, загальну систему управління медичною службою (порядок підпорядкування, функції органів управління медичної служби тощо), з другого – форми і методи управління при організації медичного забезпечення бойових дій військ.

Основна мета управління медичною службою Збройних Сил України полягає у забезпеченні високої бойової готовності сил та засобів медичної служби, їх оптимального розподілу та всебічної підготовки до виконання завдань медичного забезпечення військ (сил) у мирний і воєнний час, а також досягнення максимальної ефективності їх використання при вирішенні поставлених завдань.

Досягнення цієї мети пов’язане з вирішенням великого кола питань, які складають зміст управління. До найважливіших з них відносяться:

• підтримка високого патріотичного та морального стану, мобілізаційної та бойової готовності підрозділів, частин і закладів медичної служби;

• безперервний активний збір, вивчення, відображення, аналіз і оцінка даних обстановки;

• прийняття рішень на медичне забезпечення військ (сил);

• планування медичного забезпечення військ (сил) в наступних бойових діях;

• постановку завдань підлеглим, організація та здійснення контролю за виконанням завдань;

• керівництво підготовкою медичних підрозділів, частин і закладів до медичного забезпечення бою (операції), їх діяльністю при виконанні поставлених завдань і надання їм допомоги;

• організація та проведення заходів з підтримки боєготовності і боєздатності сил і засобів медичної служби, їх захисту, охорони та оборони, їх всебічного забезпечення, загальновійськової та спеціальної підготовки;

• організація і підтримка безперервної взаємодії з іншими службами бойового, технічного і тилового забезпечення військ (сил), а також начальниками медичної служби сусідніх бригад (частин, з’єднань), органами і закладами цивільної охорони здоров’я;

• організація системи управління медичною службою та інші заходи.

Управління медичною службою базується на наступних основних (загальних) принципах управління:

• єдиноначальність;

• централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених їм завдань;

• твердість та наполегливість щодо запровадження в дію прийнятих рішень і планів;

• оперативне і гнучке реагування на зміну обстановки;

• творчість і висока організованість у роботі;

• уміння аналізувати обстановку, робити правильні висновки з неї і передбачати хід подій;

• особиста відповідальність начальника медслужби любої ланки за прийняті рішення і результати поставлених їм завдань.

Управління медичною службою повинно забезпечити ефективне використання можливостей медичних підрозділів, частин, закладів і успішне виконання завдань медичного забезпечення військ (сил) у встановлені терміни в різних умовах обстановки.

Умови управління медичною службою на сучасному етапі:

• скорочення часу підготовки медичної служби до виконання завдань;

• збільшення обсягу та зміна змісту роботи начальників і органів управління;

• підвищення вимог до обґрунтування рішення і планування;

• зростання необхідності наукового передбачення розвитку обстановки;

• підвищення ролі технічних засобів управління тощо.

Управління медичною службою повинно бути (вимоги): безперервним, оперативним, стійким, скритим (для запам’ятання „БОСС”) і забезпечувати ефективне використання частин (підрозділів) медичної служби та виконання ними поставлених завдань у встановлені строки і в будь-яких умовах обстановки.

Безперервність управління полягає у постійному керівництві службою, безперебійному зв’язку з підпорядкованими органами управління медичної служби, а також медичними підрозділами, частинами і закладами. При цьому дуже важливу роль відіграє стійкість і надійність функціонування технічних засобів зв’язку.

Оперативність управління полягає у здатності начальників (командирів) та органів управління медичної служби вирішувати завдання з управління підпорядкованими силами і засобами в обмежені терміни, швидко реагувати на зміни обстановки та своєчасно впливати на хід виконання рішень для досягнення поставленої мети.

Стійкість управління визначається можливістю начальника медичної служби (органів управління) виконувати свої функції у складній та постійно змінній обстановці при сильному впливі противника на системи управління. Стійкість управління може бути досягнута лише при безперервному функціонуванні системи, її високої живучості, взаємозамінності органів управління та окремих осіб всередині самих організацій.

Скритність (прихованість) полягає у збереженні від противника в таємниці прийнятої системи управління силами і засобами медичної служби, заходів щодо підготовки медичного забезпечення військ (сил) в наступних бойових діях та під час їх проведення.