Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 3 ЗЕД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
121.86 Кб
Скачать

Тема 3. Експорт і імпорт товарів

3.1. Суть і класифікація міжнародних торговельних операцій.

3.2. Організаційні форми здійснення зовнішньоторгових операцій: торги, біржі, аукціони

3.3 Методи здійснення міжнародних експортно-імпортних операцій

3.4. Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України

3.1. Суть і класифікація міжнародних торговельних операцій.

Суть міжнародних торгівельних операцій полягає в міжнародному обміні (торгівлі) продукцією в матеріально-речовій формі. До зовнішньоторгових операцій належать експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі. У світовій практиці використовуються також спеціальні форми зовнішньої торгівлі товарами у матеріально-речовій формі: торги, аукціони, біржі.

Реекспортна операція - це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці. Об'єктом реекспорту найчастіше є товари, що продаються на міжнародних аукціонах та товарних біржах. Бажаною умовою для проведення реекспортних операцій є наявність території, на якій товари не оподатковуються, наприклад, вільних економічних зон. Реекспортні операції здійснюються, як правило, на замовлення кінцевого імпортера, який не має виходу на ринок країни експортера та не бажає нести витрати, які зв'язані з таким виходом. Іноді причиною реекспортних операцій є торгово-політичні умови, які обмежують експорт чи імпорт до деяких країн.

Реімпортна операція - це придбання і завезення з-за кордону раніше експортованого товару, який не зазнав там ніякої переробки чи доробки.

Зустрічна торгівля об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються. У наш час 1/3 міжнародних комерційних угод має зустрічний, взаємозв'язаний характер поставок товарів. Існують різні види зустрічних угод, але причини їх використання однакові:

• нестача або обмеженість валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг;

• необхідність здійснення гарантованих поставок;

• вихід на нові або труднодоступні ринки;

• спрощення фінансових взаєморозрахунків;

• необхідність подолання кризових явищ в економіці (неплатежі, часткова або повна неконвертованість національної валюти, падіння обсягу виробництва, зниження конкурентоспроможності товарів).

Форми зустрічної торгівлі:

  • бартерні операції;

  • торгові компенсаційні операції (компенсаційні угоди; зустрічні закупки (оффсетні угоди, поставки на комплектацію); авансові закупки; викуп застарілої продукції; операції з давальницькою сировиною);

  • промислові компенсаційні операції (операції “бай-бек”, угоди про “розподіл продукції”, “експлуатаційну компенсацію”, договори цесії).

Таким чином, обов'язковою умовою товарообмінних операцій є зобов'язання експортера, який знайшов контрагента, що має закупити в нього товар, прийняти в якості повної або часткової платні за власні поставки товари цього контрагента, або забезпечити їх закупівлю його товарів третьою стороною.

Бартерна операція – це обмін певного товару (товару у певній кількості, або товарної партії) на інший товар без використання грошової форми розрахунків, у відповідності до принципу вартісної еквівалентності обмінюваної продукції. Найбільш типовою є ситуація, за якої предметом бартерних контрактів виступає сировина, яка або обмінюється на іншу сировину, або на готову, зокрема високотехнологічну продукцію. Останнє є типовим для відносин між країнами, що розвиваються, та індустріально розвинутими державами. Перевагами бартерних операцій для їх учасників є відсутність тих ускладнень, які об'єктивно можуть мати місце при грошових розрахунках, зокрема нестача валютних коштів, необхідність банківського посередництва та ін.

Торгові компенсаційні операції – це такий товарообмін, за якого сторони здійснюють взаємні постачання кількох товарів (товарних партій). Найбільш очевидною відмінністю компенсаційних операцій від бартеру є включення в операції обміну одразу кількох товарів (товарних партій) з кожного боку. Іншою відмінністю є принципова можливість використання грошової форми розрахунків, або компенсації у тих випадках, коли товарні цінності з одного боку не повністю покривають за вартістю поставки з іншого боку. У зв'язку з цією відмінністю інколи кажуть про повну компенсацію (коли йдеться про повне покриття імпортною закупкою експортних постачань) та про часткову компенсацію (коли частина поставки, на яку “не вистачило” зустрічного товарного покриття, компенсується грошима).

Зустрічні закупки (reciprocal transaction) - це операції, при яких продавець бере зобов'язання зустрічне придбати товари або продукцію у країни покупця. Основна відмінність зустрічних закупок від комерційної компенсації полягає у тому, що платежі по первісних та зустрічних закупках здійснюються незалежно один від одного.

Зустрічні закупки оформляються у вигляді двох або трьох зв'язаних контрак­тів, у відповідності із якими експортер зобов'язується закупити або забезпечити закупівлю третьою стороною (на підставі укладання з нею угоди типу "світч") товари імпортера, які за вартістю становлять певний процент від його власної поставки. Багато країн Південне-Східної Азії, Африки та Південної Америки законодавчим шляхом установили обов'язковість зустрічних закупівель при імпорті у ці країни.

Авансові, або попередні, закупки є різновидом зустрічних закупок. Ці операції передбачають укладання основного контракту, за яким приблизно 50% вартості поставленого товару імпортер сплачує грошима, а ще 50% - зустрічною поставкою товарів, але цю зустрічну поставку він здійснює авансом, попередньо, тобто до основної поставки. Авансові закупки дають можливість експортеру спочатку одержати, наприклад, матеріали, комплектувальні вироби (зустрічна поставка), а потім виготовити товар та здійснити експортні поставки.

Угода типу "офсет", або джентльменська угода. Серед різновидів зустрічних закупок можуть бути такі контракти та навіть джентельментські, тобто юридично не закріплені зобов’язання, за яких експортер погоджується закупити в країні імпортера певну кількість товарів протягом визначеного терміну. Інколи замість двостороннього обміну товарами та послугами компенсацією за односторонні поставки може бути надання права вкладати капітал у певні проекти. Такі зустрічні угоди називаються оффсетними (offset – англ. варіант слова “компенсувати”). Найчастіше такі різнотипні угоди укладаються у сферах торгівлі дорогою військовою продукцією, а також у відповідності до потреб здійснювати постачання вузлів та деталей в сфері електроніки, телекомунікаційного обладнання, в рамках комплексних коопераційних проектів.

Змістом угод типу "світч" є передача експортером своїх зобов'язань із зустрічної закупівлі третій стороні, як правило, спеціалізованій торговій фірмі. Таким чином, операції типу "світч " - це чисто фінансові реекспортні операції, зміст яких полягає у звільненні фірми від створення власного збутового підрозділу для реалізації товарів, які не відповідають її основному профілю.

Викуп застарілої продукції – це такий вид товарообмінних операцій, за якого відбувається часткова компенсація вартості нових машин та технічного обладнання застарілими аналогами. Подібна торгівля є поширеною для виробників та споживачів автомобілів, комп’ютерів, сільськогосподарської, шляхобудівної техніки. Практично йдеться про те, що в процесі переговорів про постачання нової техніки постає питання про необхідність для покупця з якоюсь користю для себе використати однопрофільну та ще потенційно функціональну техніку стару. І оскільки виробник-експортер певного роду продукції, по-перше, має справу із відповідними деталями та агрегатними вузлами, які може так або інакше утилізувати або замінити, а по-друге, краще володіє ситуацією на відповідному сегменті ринку та може знайти покупця на частково амортизовані вироби (можливо він піддасть їх модернізації та ремонту), він як контрагент може прийняти на себе клопіт з подальшої долі старих машини та обладнання, взявши їх у власність та знизивши відповідним чином ціну на нову продукцію.

Ініціатором такої операції виступає зазвичай імпортер. Якщо, наприклад, експортер пропонує імпортеру придбати у нього нову техніку, то імпортер ставить обов'язковою умовою викуп у нього експортером застарілої техніки, яка, ясна річ, має бути технікою того ж самого профілю, хоча і виробленою іншою фірмою, не тією, що пропонує нову.

Викуп техніки, яка була у використанні, стосується передусім машинотехнічних виробів: автотранспортної, літако-гелікоптерної та шляхобудівельної техніки, сільськогосподарських машин, а також комп'ютерної техніки.

Поставки на комплектацію. Згідно умов деяких контрактів, експортер може зобов'язатися включити в майбутню експортну продукцію елементи, які виготовляються в країні імпортера.

Операції на давальницькій сировині (transaction with gue and take raw materi­als), або толлінг, є видом зустрічної торгівлі, який передбачає поставку однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для їх подальшої переробки та /або складання у країні торгового партнера і зворотну поставку готових виробів у країну первісного експорту. Особливість здійснення операцій на давальницькій сировині полягає у тому, що власник сировини, який не має потужностей з його переробки, надає її переробному підприємству в обсязі, який є необхідний не лише для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, а також для покриття переробнику затрат, пов'язаних з переробкою та для забезпечення норми прибутку переробному підприємству. Переробка сировини, напівфабрикатів тощо у готову продукцію здійснюється під митним, контролем, який передбачає звільнення сторін толлінгової угоди від заходів економічного впливу держави, уплати ввізних та вивізних мит, але за умови, якщо під час виробничого процесу переробки митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає вивезенню, виготовлена саме із визначеної у контракті давальницької сировини та згідно із встановленими та узгодженими нормами виходу готової продукції із даної сировини.

Толлінг застосовується, наприклад, при пошитті готового одягу із матеріалу та по лекалах замовника, у виробництві товарів широкого вжитку, електронній та алюмінієвій промисловості, металообробці, при отриманні нафтопродуктів із сирої нафти.

Наприклад, Росія має великі запаси нафти, але не має достатньої кількості нафтопереробних заводів. У свою чергу, Україна має великі потужності нафто­переробних заводів, які пристосовані переробляти саме таку нафту. Контрагент із Росії укладає договір з контрагентом із України - нафтопереробним заводом - про переробку нафти та одержання нафтопродуктів. У цьому випадку Україна частину продуктів нафтопереробки залишає собі як плату за переробку нафти, а другу частину нафтопродуктів контрагент з Росії забирає або продає безпосередньо з України в треті країни.

Операції зустрічної торгівлі у рамках промислового співробітництва

Ще глибші та триваліші зв'язки між партнерами виникають, якщо зустрічна торгівля є частиною промислового співробітництва.

Прості компенсаційні угоди. Прості угоди про співробітництво на компенсаційній основі передбачають поставку експортером на умовах кредиту комплектного обладнання, ліцензій на використання винаходів та ноу-хау, а також надання ним інжинірингових послуг та подальше (після встановлення та пуску обладнання в експлуатацію) погашення імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг та вартості кредиту зустрічними поставками продукції, виробленої на цьому обладнанні. Такі операції є особливо масштабними за обсягами залучуваних матеріальних цінностей, а також можуть мати значні строки виконання контрактних зобов'язань (поширена ситуація: до 10 років, а в ряді випадків і до 20 – 25 років).

Класичною формою промислових компенсаційних операцій є так звані бай-бек (buy-back) операції, сутністю яких є власне зустрічні постачання: створення однією країною в іншій промислових потужностей та компенсація витрат з боку останньої відповідною продукцією. Затримка із зустрічними постачаннями товарів в порядку компенсації замовником-виробником може погашатися у грошово-валютній формі або рівноцінною продукцією якогось іншого підприємства у країні замовника.

Угода про “розподіл продукції передбачає пропорційний розподіл виробленої продукції між учасниками промислових компенсаційних операцій, причому частка, яка відшкодовується в якості платні по контрактних зобов'язаннях, становить 20 – 30, інколи до 40%.

Ще одним варіантом промислових компенсаційних операцій є механізм експлуатаційної компенсації”, за якого структура, яка здійснювала введення промислового об'єкта, сама експлуатує його, отримуючи відповідну компенсацію, після чого об'єкт передається замовнику.

У випадку, коли структура, яка виступала виконавцем, підрядником при створенні промислового об'єкта, не заінтересована в наступному отриманні продукції, укладається договір цесії (cession), поступки правом власності на кінцеву продукцію. Змістом таких операцій є перепродаж продукції або організація (передусім з боку виконавця) її збуту третій стороні.

Вигоди, які пов'язані з реалізацією промислових компенсаційних операцій, пов'язані із забезпеченням будівельникам об'єктів та постачальникам машин та обладнання доступу до сировинних ресурсів, ринків технологічної продукції та будівельно-монтажних послуг. Переваги замовників об'єктів – це можливості акумуляції капіталів, відкриття додаткових резервів для промислового піднесення, створення нових робочих місць, виходу на ринки, які забезпечуються довготерміновими коопераційними контрактами та налагодженням сталих зв'язків із контрагентами. Недоліком промислових компенсаційних операцій інколи називають негнучкість цієї форми коопераційної торгівлі, яка потребує акумуляції великих капіталів, дуже значних за обсягом та тривалих кредитів, а також масштабних урядових гарантій та страхового забезпечення.

Складні компенсаційні у годи, або глобальні чи генеральні угоди (global agree­ment) - це особливий вид довгострокових (5-10 років) великомасштабних (100 млн. дол. США і більше) компенсаційних операцій.

У таких угодах експортер обладнання, який не зацікавлений повністю використовувати компенсуючу продукцію у таких значних обсягах, відмовляється від неї на користь третьої особи, яка в міру реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту.