Тема 10. Основи екологічного, земельного та аграрного права

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями екологічного, земельного та аграрного права;

• дістати уявлення про основні джерела і принципи екологічного, земельного та аграрного права; екологічні права та обов’язки громадян, права та обов’язки природокористувачів, землекористувачів та сільськогосподарських землекористувачів; види земель; право і форми власності на землю; особливості вирішення земельних спорів;

• порівняти зміст понять “природокористування” і “землекористування”, “аграрне право” і “земельне право”, “загальне землекористування” і “спеціальне землекористування”, “земля” і “земельна ділянка”.

10.1. Екологічне право

10.1.1. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища та поняття екологічного права

Держава з метою збереження безпечного для існування навколишнього середовища та раціонального використання і відтворення природних ресурсів, здійснює на своїй території екологічну політику.

Охорона навколишнього середовища – це система визначених правових, економічних і соціальних заходів, спрямованих на захист життя і здоров’я населення держави.

Регулювання суспільних відносин в галузі охорони, використання і відновлення природних ресурсів здійснюється за допомогою спеціальних нормативних актів. Весь комплекс нормативно-правових актів з питань екології становить собою екологічне законодавство.

Екологічне законодавство визначає правовий механізм регулювання охорони навколишнього середовища. Провідним комплексним нормативно-правовим актом у цій галузі законодавства є Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” (25 червня 1991 р.). Цей закон складається з преамбули і 16 розділів (72 статей). Закон визначає мету, завдання, принципи та механізм забезпечення ефективного природокористування та охорони довкілля.

Принципи охорони навколишнього природного сере­довища – це фундаментальні основи природоохоронної діяльності держави і суспільства. Законом України „Про охорону навколишнього природного сере­довища” закріплені наступні принципи:

- пріоритетність (першочерговість) вимог екологіч­ної безпеки. Цей принцип означає обов’язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів при здійсненні усіх видів діяльності;

- гарантування екологічно безпечного для життя і здоров’я людей середовища;

- запобіжний (превентивний) характер заходів для охорони навколишнього природного середовища. Наприклад, очисні споруди промислового підприєм­ства повинні вводитися у дію до моменту початку роботи підприємства, щоб запобігти забрудненню навколишнього середовища;

- екологізація матеріального виробництва на ос­нові відтворення поновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

- збереження просторової і видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів. Цей принцип охорони навколишнього природного сере­довища реалізується шляхом створення та охоро­ни природно-заповідного фонду України;

- науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства. Охо­рона навколишнього природного середовища має поєднуватись із потребами розвитку економіки та вирі­шення соціальних проблем суспільства;

- обов’язковість екологічної експертизи. Розміщен­ню виробничих і інших об’єктів повинна передува­ти екологічна експертиза;

- гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього при­родного середовища;

- безоплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

- стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, нанесеної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- урахування антропогенного (викликаного діяльністю людей) фактора в справі охорони навколишнього природного середовища;

- поєднання заходів стимулювання і відповідальності в справі охорони навколишнього природного середовища;

- широке міждержавне співробітництво в справі охорони навколишнього природного середовища.

К джерелам екологічного законодавства відносяться також Закони України „Про природно-заповідний фонд” (16 червня 1992 р.), „Про охорону атмосферного повітря” (16 жовт­ня 1992 р.), „Про тваринний світ” (3 березня 1993 р.), „Про екологічну експертизу” (9 лютого 1995 р.), „Про рослин­ний світ” (9 квітня 1999 р.). До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища закріплює Лісовий кодекс, Кодекс про надра, Водний кодекс, Земельний кодекс. Вони містять норми, що регулюють процес використання і охо­рони окремих природних ресурсів (земля, ліс і т.ін.).

Отже, екологічне право – це система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини).