“Робочий час неповнолітніх”

Вік	У період канікул	Під час навчання
Від 14 до 16 років	24 години на тиждень	12 годин на тиждень
Від 16 до 18 років	36 годин на тиждень	18 годин на тиждень

За Законом України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. тривалість відпустки неповнолітніх складає 31 календарний день. Відпустка надається в зручний час. Право на відпустку повної тривалості в перший рік настає навіть до витікання шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника допускається, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за згодою комісії зі справ неповнолітніх. Розірвання трудового договору з особами, що не досягли 18 років, можуть вимагати треті особи (батьки, попечителі, усиновителі, державні органи, громадські організації, на які покладений нагляд і контроль за дотриманням законів про працю), якщо продовження роботи неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.

Охороні праці молоді присвячена глава XІІІ КЗпП.

8.8. Охорона праці жінок

Глава xіі кЗпП містить норми, що охороняють працю жінок:

● заборона застосування праці жінок на важких роботах і роботах зі шкідливими умовами праці (ст. 174);

● дозвіл залучати жінок до роботи в нічний час лише як тимчасову міру (ст. 175);

● заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і на направлення їх у відрядження (ст. 176);

● обмеження залучення жінок, що мають дітей у віці від 3 до 14 років чи дітей-інвалідів, до надурочних робіт і на направлення їх у відрядження (ст. 177);

● переведення на більш легку роботу вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років (ст. 178);

● визначення відпустки по вагітності, родам і догляду за дитиною тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку ненормальних пологів або народження 2 і більш дітей – 70) календарних днів після пологів;

● надання оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (ст. 179);

● надання жінці в разі потреби для дитини домашнього догляду відпустки без збереження заробітку до досягнення дитиною віку 6 років (ст. 179);

● заборона на звільнення з ініціативи власника вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3 (або 6) років, самотніх матерів при наявності дитини у віці до 14 років чи дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (ст. 184) і ін.

8.9. Час відпочинку

Крім права на працю, Конституція України надає право на відпочинок (ст. 45).

Розглянемо види відпочинку за главою V КЗпП:

1) перерва для відпочинку і харчування, яка надається не раніше чим через 4 години після початку роботи і продовжується не більш як 2 години. У цей час працівники можуть відлучатися з місця роботи. На роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість прийому їжі протягом робочого часу;

2) вихідні дні: 2 дні – при п’ятиденному робочому тижні або 1 день – при шестиденному робочому тижні. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету у виняткових випадках (запобігання суспільного чи стихійного лиха, аварії, нещасливий випадок і т.п.) і компенсується наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі (у подвійному розмірі);

3) щорічна відпустка.

Цей вид відпочинку розглянемо за Законом України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р., за яким право на відпустку мають як громадяни України (незалежно від форми власності підприємства, організації, незалежно від виду діяльності), так і особи без громадянства й іноземні громадяни, що працюють в Україні. Грошова компенсація відпустки заборонена.

Види відпусток: щорічна; додаткова за роботу на підприємстві зі шкідливими умовами праці; додаткова за особливий характер роботи; відпустка у зв’язку з навчанням; творча відпустка; соціальна відпустка.

Тривалість деяких видів відпусток:

а) основна тривалість щорічної відпустки громадян України – 24 календарних дні (далі – к/д);

б) тривалість відпустки робочих підземних гірських робіт – 28 к/д; робітників лісової промисловості – 28 к/д; горнорятівників – 30 к/д; педагогів, науковців і керівного складу системи освіти – 56 к/д; працюючих інвалідів І й ІІ груп – 30 к/д; ІІІ групи – 26 к/д; працюючих підлітків – 31 к/д;

в) додаткові відпустки за роботу на підприємстві зі шкідливими умовами праці і за особливий характер роботи – до 35 к/д; для працівників з ненормованим робочим часом – до 7 к/д, якщо це оговорено колективним договором;

г) додаткові відпустки в зв’язку з навчанням у середніх закладах освіти на період випускних екзаменів – 10 к/д; у ПТУ – 35 к/д; у вузах – від 10 до 40 к/д щорічно;

д) додаткові відпустки працівникам, що мають дітей (двох і більш до 15 років або дитину-інваліда), – 5 к/д.

Загальна тривалість щорічної основної і додаткової відпусток не повинна перевищувати 59 к/д, а на підземних роботах – 69 к/д.

Право працівника на щорічний основну і додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У деяких випадках, передбачених даним Законом, право на відпустку в перший рік роботи може наступити і раніше (до 6 місяців), наприклад, для жінки, що має 2 і більш дітей у віці до 15 років чи дитину-інваліда; для неповнолітнього; для працівника, що має путівку на курорт або для санаторного лікування й ін.