7.8. Позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав – це захід юридич­ної відповідальності стосовно батьків, що не виконують обов’язків по вихованню дітей.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку чи іншої установи здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли батьківської турботи стосовно дитини;

2. ухиляються від своїх обов’язків по вихованню дитини;

3. жорстоко поводяться з дитиною;

4. є хронічними алкоголіками чи наркоманами;

5. вдаються до експлуатації дитини, примушують її до жебрацтва і бродяжництва;

6. засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

Позбавлення батьківських прав здійснюється тільки в судовому порядку.

Ініціатором справи про позбавлення батьківських прав може бути один з батьків, опікун (піклувальник) дитини, орган опіки і піклування, нав­чальний заклад, прокурор, сама дитина, якщо вона досягла 14 років.

Позбавлення батьківських прав – одне із суттєвих обмежень особистих прав громадян. Тому така справа розглядається судом винятково за участю прокурора.

Для запобігання порушенню прав дитини, ефективного захисту її інтересів справа про позбавлення батьківських прав розглядається також за участю представника органів опіки і піклування.

Якщо батьківських прав позбавляються обидва батьки, дитина передається на піклування органів опіки і пік­лування. Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав, може мати місце з дозволу органів опіки і піклування, якщо такі побачення не впливають шкідливо на здоров’я та поведінку дитини.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, що ґрунтуються на факті споріднення з дитиною, у тому числі – права вимагати від неї в майбутньому ма­теріальної допомоги. Разом з тим позбавлення батьків­ських прав не означає звільнення від батьківських обов’яз­ків: особа, позбавлена батьківських прав, зобов’язана утри­мувати своїх дітей.

Допускається відновлення в батьківських правах, якщо цього вимагають інтереси дитини і якщо дитина не усиновлена. Відновлення в батьківських правах здійсню­ється в судовому порядку за заявою особи, позбавленої батьківських прав.

Законодавством встановлюється також порядок відібрання дітей від осіб без позбавлення їх батьківських прав. Тільки суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передати її на опікування органам опіки і піклування незалежно від позбавлення осіб батьківських прав, якщо залишення дитини в осіб, у яких вона перебуває, небезпечне для неї (для її життя, здоров’я), для її морального виховання.

7.9. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Ці питання вирішуються в рамках сімейного законодавства шляхом усиновлення, опіки і піклування та патронату над дітьми.

Усиновлення – це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах сина чи дочки, здійснене на підставі судового рішення.

Усиновленою може бути неповнолітня дитина, а у виняткових випадках – повнолітня особа, що не має матері, батька або позбавлена їхнього піклування. Суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, в іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати звідти батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

Усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа, старша від усиновленої не менше ніж на 15 років (при усиновленні повнолітньої особи – на 18 років).

Не має права бути усиновлювачем:

- особа, позбавлена батьківських прав,

- особа, яка зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами,

- особа, яка не має постійного місця проживання і постійного доходу.

Громадяни України, що бажають усиновити дитину беруться на облік відповідними державними органами місцевого самоврядування, а іноземні громадяни – Центром усиновлення дітей. Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлювач, не обмежуються.

Не можуть бути усиновлювачами особи :

1. обмежені у дієздатності;

2. визнані недієздатними;

3. позбавленні батьківських прав;

4. які були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

5. які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6. які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7. які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8. які страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

Категорично заборонена посередницька і комерційна діяльність з усиновлення.

Вимоги до усиновлення:

1. письмова, нотаріально засвідчена згода батьків дитини (вона не потрібна, якщо батьки дитини невідомі, визнані безвісно відсутніми, визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав, не проживають з дитиною більш ніж шість місяців і не піклуються про неї);

2. згода дитини (вона не потрібна, якщо за віком чи станом здоров’я дитина не усвідомлює факту усиновлення або якщо дитина проживає в родині уси­новителів і вважає їх своїми батьками);

3. письмова, нотаріально засвідчена згода чоловіка або дружини усиновлювача;

4. письмова згода опікуна чи піклувальника дити­ни, а за відсутності такої згоди – згода органу опі­ки і піклування;

5. письмова згода установи охорони здоров’я або навчального закладу (якщо дитина там перебуває);

6. заява про усиновлення дитини, подана в суд.

Рішення про усиновлення дитини приймає суд. Усино­влювач має право приховати факт усиновлення від усинов­леної дитини і вимагати нерозголошення цієї інформації. Таємниця усиновлення охороняється законом.

Рішенням суду усиновлення може бути визнано недій­сним, якщо воно було здійснено з порушенням встанов­лених законом вимог чи було фіктивним.

Рішенням суду усиновлення може бути скасовано, якщо: воно суперечить інтересам дитини; дитина страждає невиліковною хворобою, про яку усиновлювач не знав під час усиновлення; між усиновлювачем і усиновленим склалися стосунки, що роблять неможливим спільне проживання.

Опіка і піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування.

Встановлення опіки і піклування здійснюється органами опіки і піклування і, в окремих випадках, судом. Опіка встановлюється над дітьми у віці до 14 років, піклування – над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років. Опікуном (піклувальником) може бути тільки повнолітня дієздатна особа, переважно з близьких підопічному осіб. Обов’язки з опіки і піклування викону­ються безоплатно.

Опікун, будучи законним представником підопічного, здійснює угоди від його імені та в його інтересах. Піклувальник дає згоду на здійснення підопічним угод, який той за законом не має права здійснити самостійно. Невиконання обов'язків опікуном (піклувальником), зловживання правами, залишення підопічних дітей без нагляду і турботи тягне юридичну відповідальність, аж до кримінальної.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи та управління місцевих державних адміністрацій чи виконавчих комітетів у межах їхньої компетенції. У селах і селищах справами опіки і піклування безпосередньо ведуть виконавчі комітети їх рад. Для допомоги в роботі при органах опіки і піклування створюються опікунські ради, що мають дорадчі функції. До складу опікунських рад входять депутати, представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (представники органів освіти, охорони здоров’я) і громадськості.

Патронат – це виховання дитини, позбавленої батьківського піклування, у сім’ї іншої особи (патронатного вихователя) за плату.

Патронатні відносини встановлюються договором між органом опіки і піклування і громадянином (патронатним вихователем). Цей договір вимагає згоди дитини, якщо вона досягла віку, коли може її висловити. Термін дії говору – до досягнення дитиною повноліття.

За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається угодою між ним і органом опіки і піклування.

Обов‘язки патронатного вихователя:

1. забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням;

2. створити умови для навчання, фізичного і духовного розвитку дитини;

3. захищати дитину, її права й інтереси як піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат може бути припинений у разі відмови від нього вихователя чи дитини по досягненні 14 років. Договір про патронат може розриватися за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов’язків або якщо між ним і дитиною склалися стосунки, що перешкоджають виконанню обов’язків за договором.

Контрольні питання:

1.Дайте визначення понять „сім’я”, “шлюб”, “усиновлення”, “опіка”, “піклування”, “патронат”.

2.Які перешкоди встановлені законодавством до вступу в шлюб?

3.Який існує порядок розірвання шлюбу між громадянами України?

4.Охарактеризуйте основні права та обов’язки подружжя.

5.Визначте зміст шлюбного договору. Які питання не можуть бути предметом шлюбного договору?

6.На які предмети (речі, майно) дружина та чоловік мають право особистої приватної власності, а на які – право сумісної власності?

7.У чому полягає взаємний характер прав та обов’язків батьків і дітей?

8.На яких підставах батьки можуть бути позбавленні батьківських прав?

9.Які обставини є підставами для усиновлення?

10.В чому полягає різниця між опікою, піклуванням та патронатом?

Рекомендована література:

1. Сімейний кодекс України. – К.: Атака, 2002. – 80 с.

2. Основи правознавства України: Навчальний посібник. Видання четверте, доповнене та перероблене / Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. – Х.: «Одисей», 2004.- 368 с.

3. Правознавство:Навч.посіб. / За ред.Т.В.Варфаламеевої, В.П.Пастухова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2004. – 436 с.