7.5. Права і обов’язки подружжя

Подружжя має особисті немайнові права та обов’язки, право особистої приватної власності дружини та чоловіка, право спільної сумісної власності подружжя, право та обов’язки подружжя на утримання.

До особистих немайнових прав подружжя належать:

• право на материнство і батьківство. Небажання чи нездатність мати дитину може бути причиною для розірвання шлюбу;

• право на повагу своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань;

• право на фізичний і духовний розвиток, одержання освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;

• право на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі ОРАЦС видає нове свідоцтво про реєстрації шлюбу;

• право на розподіл між собою обов’язків у родині та спільне рішення питань життя родини на підставі рівності;

• право на вільний вибір місця проживання;

• право на припинення шлюбних відносин. Важливим аспектом цього права є законодавче положення про те, що примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження є порушенням права дружини чи чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Подружжя зобов’язане:

• спільно опікуватись побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, вза­ємодопомоги;

• спільно піклуватися про матеріальне забезпечен­ня сім’ї;

• вагітній дружині мають бути створені умови для збереження її здоров’я і народження здорової ди­тини; а дружині-матері – умови для поєднання материнства зі здійсненням нею інших прав і обо­в’язків.

Визначення змісту права особистої приватної власності дружини та чоловіка пов’язане з тим, що кожен з подружжя може мати майно, яке є його особистою приватною власністю. Особливістю цього майна, з правової точки зору, є те, що режим володіння та користування таким майном визначають не спільно дружина і чоловік, а той з подружжя, хто є власником майна. При цьому при користуванні та розпорядженні таким майном мають враховуватися інтереси сім’ї, насамперед дітей.

Особиста приватна власність чоловіка, дружини поширюється на:

• майно, що належало йому/їй до шлюбу;

• майно, отримане під час шлюбу в дарунок чи у спадщину;

• майно, придбане за особисті його/її кошти;

• речі індивідуального користування, навіть якщо вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

• премії і нагороди, отримані за особисті заслуги;

• кошти, отримані у відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;

• страхові кошти;

• плоди і доходи (дивіденди) від речей, що знаходять­ся в особистій приватній власності.

Майно, у тому числі кошти, здобуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким майном подружжя володіє, користується і роз­поряджається на рівних правах. Розірвання шлюбу не при­пиняє права спільної сумісної власності. І навпаки, неза­лежно від розірвання шлюбу подружжя має право на розподіл спільної сумісної власності. Частки подружжя у спільній власності є рівними, якщо інше не передбачено договором між ними.

Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя є:

• заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу;

• речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, ін.), придбані за час шлюбу для одного із подружжя.

Взаємне утримання подружжя – це обов’язок мате­ріально підтримувати один одного. Як правило, цей обо­в’язок виконується добровільно. У разі невиконання цього обов’язку чоловік або дружина, що потребує матеріальної допомоги, має право по суду вимагати надання утримання (аліментів) від іншого, якщо він чи вона в змозі надати матеріальну допомогу. Сімейний кодекс визначає категорії осіб, що мають право вимагати аліментів:

• непрацездатні чоловік/дружина;

• чоловік або дружина, чиї доходи (заробітна плата, пен­сія, інші доходи) нижчі за прожитковий мінімум;

• дружина під час вагітності та протягом трьох ро­ків після народження дитини (якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років);

• чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років (якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років);

• чоловік або дружина, з ким проживає дитина - інвалід.

Не має права на одержання аліментів чоловік або жінка, чия поведінка в шлюбі була негідною або він (вона) став непрацездатним у зв’язку зі вчиненням ним навмисного злочину.

Право на одержання аліментів зберігається і за розведеними чоловіком і жінкою, якщо він або вона стали непрацездатними у шлюбі чи протягом одного року після розірвання шлюбу. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі добровільно, а також за рішенням суду (виплата аліментів).

Розмір аліментів визначається судом з урахування матеріального і сімейного стану обох сторін.

Право на одержання аліментів припиняється в разі відновлення працездатності одержувачем, а також у разі реєстрації ним повторного шлюбу.

Подружжя, у тому числі колишнє, має право укласти договір про припинення права на утримання замість на­буття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошо­вої виплати. Такий договір підлягає нотаріальному посвід­ченню і державній реєстрації.

Дружина, чоловік взаємно зобов’язані брати участь у витратах, пов’язаних з хворобою чи каліцтвом іншого з подружжя.