7.2. Порядок укладання шлюбу і створення сім’ї

Сім’я – це союз людей, права та обов’язки яких виникають із шлюбу, родинних відносин, усиновлення (удочеріння) та прийняття дітей на виховання в сім’ю.

Сім’ю як первинний та основний осередок суспільства становлять особи, які:

1. спільно проживають;

2. пов’язані спільним побутом;

3. мають взаємні права та обов’язки.

Відсутність хоча б однієї з перелічених ознак свідчить про відсутність сім’ї у правовому її розумінні.

Враховуючи можливість різних життєвих ситуацій, СК спеціально зазначає, що подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку із навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належать до сім’ ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має і одинока особа.

Сім’я створюється на підставі:

• шлюбу;

• кровного споріднення;

• усиновлення;

• а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюб – це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільно­го стану (ОРАЦС).

Таким чином, не зареєстроване офіційними органами держави проживання жінки і чоловіка однією сім’єю не створює шлюбу і не породжує подружніх правовідносин. Релігійний обряд укладання шлюбу не заборонений, але він не має юридичної чинності.

Умови укладення шлюбу:

1. взаємна згода осіб, що одружуються;

2. досягнення особами, що одружуються, шлюбного віку. Він складає 18 років для чоловіків, 17 років – для жінок. За заявою особи, що досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде вирішено, що це відповідає її інтересам (як свідчить практика, найчастіше таке рішення суд постановляє у разі вагітності особи).

Навіть за наявності зазначених умов шлюб не може бути укладений, якщо є до того юридичні перешкоди:

1. перебування в іншому, нерозірваному шлюбі. За­конодавство України виходить із принципу одно­шлюбності, тобто чоловік і жінка можуть перебува­ти тільки в одному шлюбі;

2. родинні відносини. Не можуть перебувати у шлюбі між собою:

• особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

• повнорідні, неповнорідні брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків; неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);

• двоюрідні брат і сестра;

• рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

• усиновлювач та усиновлена ним дитина (шлюб між ними може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення).

3. недієздатність одного з тих, хто одружується, вста­новлена в судовому порядку.

7.3. Державна реєстрація шлюбу

Законодавство України встановлює порядок реєстрацій укладання шлюбу. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою і чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави і суспільства.

Особи, що бажають одружитися, особисто подають заяву в державний орган реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС) за їхнім вибором. Жінка та чоловік зобов’язані при цьому подати паспорт чи інші документи, що засвідчують їх особу та вік.

Якщо одна із осіб не може через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника теж мають бути нотаріально засвідчені.

Працівники ОРАЦС зобов’язані ознайомити осіб, що подали заяву, з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків, попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.

Особи, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, мають повідомити один одного про стан свого здоров’я. Приховування важкої хвороби, а також хвороби, небез­печної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Подання заяви про реєстрацію шлюбу є зарученням. Це не створює обов’язку одружитися, однак спричи­няє певні майнові обов’язки. Особа, що відмовилася одружитися, зобов’язана компенсувати іншій особі витрати, понесені у зв’язку з готуванням до реєстрації шлюбу і весілля. Однак такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої або нареченого, приховуванням нею або ним обставин, що мають істотне значення (зокрема, тяжкої хвороби, наявності дитини, судимості).

Укладання шлюбу відбувається по закінченні місяч­ного строку з дня подання заяви. За наявності поваж­них причин цей строк може бути скорочений (наприклад, вагітність нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого). Присут­ність нареченого і нареченої в момент реєстрації є обо­в’язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається (ст.34 СК України). Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора (ст.48 СК України).

Реєстрація шлюбу відбувається в приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану, але за заявою наречених реєстрація може відбутися і за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Особи, що одружуються, мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище, зватися дошлюбним прізвищем чи приєднати до свого прізвища прізвище на­реченого, нареченої.

Державна реєстрація шлюбу закріплюється свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.