Тема 7. Сімейне право

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями сімейного права;

• дістати уявлення про основні джерела сімейного права, умови укладання та розірвання шлюбу, основні права і обов’язки подружжя, умови влаштування дітей, позбавлених батьківських прав;

• порівняти зміст понять “сім’я” і “шлюб”, “опіка” і “піклування”, “піклування” і “патронат”.

7.1. Законодавство про шлюб і сім’ю

Сімейне право – це сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті й пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належать до сім’ї.

Сімейне законодавство є галуззю законодавства, що встановлює правові засади шлюбу, регулює особисті та майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновителями й усиновленими, іншими членами родини.

Особливістю сімейного законодавства є те, що предметом його регулювання є відносини, які найбільшою мірою мають моральний зміст, оскільки пов’язані зі створенням і функціонуванням сім’ї, стосунками між подружжям, батьками і дітьми.

Особливістю сучасного регулювання сімейних (родинних) відносин в Україні є те, що вони можуть бути врегульовані двома способами:

1. законами та іншими нормативно-правовими актами;

2. за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Другий спосіб регулювання сімейних відносин у нашій державі запроваджено зовсім недавно. Регулювання сімейних відносин за договором сторін, який укладається у письмовій формі, є можливим, якщо цей договір не суперечить закону та моральним засадам суспільства.

Сімейні відносини регулюються законом лише у тій частині, в якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. При цьому враховується право на таємницю особистого життя учасників цих відносин, на особисту свободу та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя.

Основне джерело права в цій галузі – Сімейний кодекс України (СК України) від 10 січня 2002 р. (набув чинності 1 січня 2004 р.).

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між особами що знаходяться в родинних або шлюбних стосунках (бабою, дідом, прабабою, прадідом і внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, батьками та дітьми). Він складається з 7 розділів 292 статей.

Структура Сімейного кодексу України:

Розділ І „Загальні положення” визначає поняття сім’ї, коло регульованих Сімейним кодексом відносин, здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов’язків, захист сімейних прав та інтересів.

Розділ II „Шлюб. Права й обов’язки подружжя” ви­значає умови і порядок укладання шлюбу, особисті немайнові права і обов’язки подружжя, право власності подруж­жя, права й обов’язки подружжя зі взаємного утримання, шлюбний договір, порядок припинення шлюбу.

Розділ III „Права і обов’язки матері, батька і дитини” передбачає підстави виникнення прав і обов’язків батьків і дітей, особисті немайнові права батьків і дітей, права бать­ків і дітей на майно, обов’язки батьків і дітей із взаємного утримання (аліментні обов’язки).

Розділ IV „Влаштування дітей, позбавлених батьків­ського піклування” визначає порядок усиновлення, поря­док встановлення опіки і піклування, права й обов’язки опі­кунів і піклувальників, патронат над дітьми.

Розділ V „Права й обов’язки інших членів сім’ї” ви­значає особисті немайнові права й обов’язки інших членів сім’ї і родичів, обов’язки по утриманню інших член сім’ї та родичів.

Розділ VI „Застосування Сімейного кодексу України до іноземців і осіб без громадянства” визначає застосування законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні, визначає порядок укладання і розірвання шлюбів громадян України з іноземцями й іноземців в Україні, порядок міжнародного усиновлення.

Розділ VII „Заключні положення” визначає порядок набуття чинності Сімейним кодексом України.

Крім Сімейного кодексу до найважливіших актів законодавства у цій сфері належать:

• Закони України: „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (1992 р.); „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (1993 р.); „ Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (2001 р.), ін.;

• Указ Президента України „ Про Національний фонд соціального захисту матерів і дітей „Україна – дітям” (1996 р.), ін.;

• Постанови Кабінету Міністрів України: „Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім’ях усиновителів” (1996 р.), „Питання центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України” (1996 р.), ін.

Таким чином, держава проявляє турботу про сім’ю шляхом прийняття різноманітних заходів щодо збереження, укріплення сім’ї, її соціальної підтримки, забезпечення сімейних прав громадян.

Держава створює та вдосконалює роботу дитячих установ, розвиває систему соціальних служб, встановлює пільги багатодітним та малозабезпеченим сім’ям, сім’ям, у яких виховуються діти-інваліди, одиноким матерям та вживає інші заходи із соціального захисту сім’ї, материнства, батьківства та дитинства.