6.11. Цивільно-правова відповідальність: поняття й особливості

Цивільне законодавство надає великого значення повному і своєчасному виконанню суб’єктами цивільних правовідносин своїх обов’язків, недопущенню нанесення шкоди здоров’ю, майну громадян. Якщо ж умови, передбачені договором чи законом, порушуються, то настає цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, суть якої полягає в примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом застосування до нього санкцій переважно майнового характеру.

Підстави цивільно-правової відповідальності: невиконання або неналежне виконання зобов’язань, заподіяння шкоди.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржник зобов’язаний відшкодувати кредитору завдані йому збитки. У збитки кредитора включаються: витрати, здійснені кредитором, втрата чи пошкодження його майна – прямі збитки, а також не отримані кредитором доходи, які він одержав би при виконанні зобов’язання боржником – упущена вигода.

Цивільно-правова відповідальність має певні особливості, що вирізняють її серед інших видів юридичної відповідальності. Особливостями цивільно-правової відповідальності є:

• переважно майновий характер;

• можливість добровільного здійснення її самим правопорушником (наприклад, правопорушник добровільно відшкодовує матеріальні збитки без втручання судових органів);

• компенсаційна мета (поновлення порушених майнових або особистих немайнових прав);

• можливість виявлення власної ініціативи в установленні відповідальності (передбачення в договорі неустойки та її розмірів, умов розірвання договору та ін.);

Права та обов’язки осіб у цивільних правовідносинах можуть розподілятися по-різному. Залежно від їхнього розподілу можна виділити правовідносини часткового, солідарного та субсидіарного характеру. У разі порушення зобов’язань настає, відповідно, часткова, солідарна чи субсидіарна відповідність.

Часткова відповідальність передбачає, що відповідальність особи-порушники несуть у певній частці. Ця частка має бути пропорційною до розміру частки порушника в основному зобов’язанні. Частки сторін можуть визначатися законом чи договором. Якщо ні закон, ні договір не встановлюють розміру частки, особи-порушники несуть відповідальність в однаковому розмірі.

Солідарна відповідальність настає тоді, коли вона передбачена договором або встановлена законом, зокрема при неподільності предмета зобов’язання. При такому зобов’язанні є один кредитор (потерпілий) і кілька боржників. Кредитор має право вимагати відшкодування збитків або сплати неустойки як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо. Виконання солідарного зобов’язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від його виконання. Відшкодування одним із боржників завданої шкоди дає йому право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність настає тоді, коли існує основний і додатковий боржник. Для того, щоб притягти особу до субсидіарної відповідальності, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник не задовольнив вимогу кредитора, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Таким чином, часткову відповідальність несуть разом кілька боржників, кожен у певній частці; солідарну відповідальність несуть разом кілька осіб, одна з яких може повністю задовольнити вимоги кредитора; субсидіарну відповідальність несе додатковий боржник лише після того, як основний боржник не зміг задовольнити вимоги кредитора.

Відповідальності залежить від підстави виникнення і поділяється на договірну та позадоговірну.

Договірна відповідальність – це обов’язок однієї сторони відшкодувати збитки, завдані іншій стороні неналежним виконанням або невиконанням договору, тобто добровільно взятих на себе зобов’язань.

Позадоговірна відповідальності настає у зв’язку із заподіянням шкоди однією особою (правопорушником) іншій особі (потерпілому), між якими відсутні договірні відносини. Делікт – це правопорушення, яке є підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Деліктна відповідальності є наслідком позадоговірного заподіяння шкоди. Делікт має свій склад, тобто сукупність певних умов, за яких можлива така відповідальність.

Склад цивільно-правового делікту утворюють:

• противоправна дія чи бездіяльність особи;

• наявність шкідливого результату діяння – шкоди (збитків);

• причинний зв’язок між противоправним діянням та шкодою;

• вина правопорушника.

За загальним правилом, юридична відповідальність, настає лише за наявності вини. Проте особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона може настати й без вини, якщо це передбачено законом або договором. Випадком відповідальності без вини є відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. До джерел підвищеної небезпеки належать, зокрема, транспортні засоби, механізми, вибухові речовини, шкідливі викиди підприємств та ін., які через свої специфічні особливості не піддаються повному контролю людини і тому становлять підвищену небезпеку для оточення.

Особа звільняється від цивільно-правової відповідальності, якщо в її діях нема складу правопорушення. Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок (казус) і непереборна сила.