6.7. Право власності та його зміст. Форми права власності

Право власності є центральним інститутом цивільного права. Право власності має конституційне закріплення. Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном:

1. Право володіння – це можливість фактичного (фізичного) утримання речі поєднане з можливістю власника впливати на річ. Цивільне законодавство передбачає володіння законне і незаконне:

• Законне володіння належить власнику майна чи іншій особі на підставі договірних відносин (найма, підряду, комісії), а також у силу адміністративного акта (наприклад, розпорядження органів опіки і піклування) або на підставі, передбаченій у законі.

• Незаконне – це володіння майном без правових підстав. Якщо особа не знає, що володіє майном незаконно, то таке володіння визнається добросовісним незаконним володінням. Якщо володар майна знає або повинен знати про незаконність свого володіння, то воно називається недобросовісним незаконним володінням.

2. Право користування – це можливість одержання з речі корисних властивостей для задоволення потреб власника чи інших осіб. Як і володіння, користування може бути законним і незаконним. Законним користувачем може бути не лише власник, а й інші особи.

3. Право розпорядження – це можливість визначити юридичну і/або фактичну долю речі. Власник має право продати, обміняти, подарувати належну йому річ.

Повноваження щодо користування, володіння і розпорядження виникають у власника одночасно з виникненням права власності та у сукупності можуть належать тільки власникові й нікому іншому.

Цивільний кодекс України встановив такі форми права власності: право власності українського народу, приватна, державна і комунальна.

Суб’єктами права власності українського народу є народ України, від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Об’єктами права власності українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони.

Суб’єктами права державної власності є держава в особі уповноважених на це державних органів. Об’єктами права державної власності може бути будь-яке майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі.

Суб’єктами права комунальної власності є територіальні громади та органи місцевого самоврядування. Згідно з Конституцією України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, утворюють, реорганізують і ліквідують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їхньою діяльністю. Об’єктами права комунальної власності можуть бути рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, земля, природні ресурси, а також підприємства, установи, організації, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), а також юридичні особи (підприємства, організації, установи). Об’єктами права приватної власності можуть бути підприємства, будівлі, транспортні засоби, гроші, цінні папери та ін., а також результати інтелектуальної, творчої діяльності, в тому числі твори науки, літератури і мистецтва, винаходи і відкриття. Різновидом приватної власності є спільна власність – власність кількох осіб на майно. Вартість і кількість майна, яке може бути в приватній власності, законом не обмежується.