Тема 2: конституційне право

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями конституційного права;

• дістати уявлення про Конституцію України як головне джерело права держави;

• поширити свої знання про основі права, свободи та обов`язки громадян України;

• познайомитися з виборчою системою України, компетенцією представницьких, виконавчих та судових органів держави.

2.1. Загальна характеристика галузі конституційного права України

2.1.1. Поняття, предмет, метод конституційного права

Конституційне право – це провідна галузь права, яка закріплює повновладдя народу й складається з норм, що регулюють основи суспільного й державного устрою, основи взаємодії особи й держави, національно-державний та адміністративно-територіальний устрій, принципи діяльності державних органів.

Предметом галузі конституційного права України є коло суспільних відносин, які виникають у зв’язку з організацією та здійсненням публічної влади.

Метод конституційно-правового регулювання – це сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права. Основні з них такі:

- метод установлення, тобто закріплення повноважень відповідних суб’єктів (наприклад, ст. 98 Конституції України: “Контроль за використанням коштів державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата”);

- метод зобов’язання (наприклад, ст. 68 Конституції України передбачає, що “кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України...”);

- метод дозволяння, тобто метод, який дає можливість суб’єкту діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд (наприклад, за ст. 87 Конституції України “Верховна Рада України... може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України...”);

- метод заборони, тобто метод, який забороняє відповідні дії (наприклад, ч.3 ст. 15 Конституції України: “Цензура заборонена”).

2.1.2. Джерела конституційного права України

Джерелами конституційного права вважають чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи і норми. До таких належать:

- Конституція України, яка є головним джерелом конституційного права;

- закони України, що мають найбільшу після Конституції України юридичну силу, приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом;

- нормативні укази Президента України, що містять конституційно-правові норми;

- нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми;

- рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів, надається офіційне тлумачення Конституції та законів України;

- міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (такі договори, згідно ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України);

- акти органів місцевого самоврядування (якщо рішення органів місцевого самоврядування регулюють відносини у сфері конституційного права).

Особливе значення, з точки зору визначення дже­рел конституційного права України, мають прийняті 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України та 24 серпня 1991 ро Акт проголошення неза­лежності України, підтверджений 1 грудня 1991 р. все­народним референдумом. Ці документи відіграли вирі­шальну роль у подальшому конституційному розвитку України як незалежної, самостійної держави.