5.2. Банківські правовідносини, їх види та суб’єкти

Банківські правовідносини – це урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, які реалізують встановлений чинним законодавством свій правовий статус та використовують гроші, цінні папери та інші фінансові ресурси як засіб обігу, накопичення, збереження та як товар.

Банківські правовідносини характеризуються наступними специфічними ознаками:

- обмеженість суб’єктів банківської діяльності – банки або інші кредитні установи;

- специфічність об’єкта правовідносин – фінансові інструменти (гроші, цінні папери, інші оборотні кошти);

- зміст банківських правовідносин визначається опосередкованістю грошово-кредитної політики держави, що характеризується владними приписами у визначенні форм правовідносин та правил їх реалізації, а також прямою чи непрямою участю держави в цих правовідносинах.

Банківські правовідносини можуть виникати:

- між банками та клієнтами (фізичними та юридичними особами);

- між комерційними банками з приводу здійснення банківських операцій;

- між Національним банком та комерційними банками;

- між комерційними банками з приводу створення банківських об’єднань (корпорацій чи асоціацій, які базуються на членських правовідносинах);

- між Національним банком та урядом - відносини взаємного представництва;

- між Національним банком та органами представницької та виконавчої влади - призначення та звіт.

Залежно від характеру банківських операцій, банківські правовідносини також можуть бути класифіковані як:

- пасивні правовідносини – банківські операції, в яких банк виступає боржником (інститут банківського вкладу, банківського рахунку, випуск цінних паперів тощо);

- активні правовідносини – банківські операції, в яких банк бере участь як кредитор (кредитні договори, договори про уступку грошової вимоги);

- посередницькі правовідносини – розрахункові банківські операції;

- допоміжні банківські правовідносини – банківські операції з приводу надання інформаційних, консультаційних та інших послуг.

Відповідно до змісту правовідносин, банківські правовідносини можуть бути класифіковані як:

- майнові правовідносини, що пов’язані з грошовими коштами як видом майна;

- немайнові правовідносини, що пов’язані з забезпеченням банківської таємниці, зниженням банківських ризиків, захистом ділової репутації банку, присвоєнням рей­тингу тощо;

- організаційно-правові правовідносини, що пов’язані з побудовою внутрішньої організаційної структури самого банку та банківської сис­теми в цілому.

Виникнення, зміна та припинення банківських правовідносин відбуваються за наявності юридичних фактів чітко визначених в правових нормах. Підставами виникнення банківських правовідносин можуть бути:

• укладання договору чи угоди;

• законодавчий акт;

- адміністративний акт (наприклад, видача ліцензії на здійснення банківської діяльності чи операції або її відкликання).

Припинення та зміна банківських правовідносин також здійснюється на підставі юридичних фактів та подій, визначених законодавчими чи нормативними актами.

Суб’єктами банківських правовідносин є:

- клієнти банків – фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства) та юридичні особи (організації, установи, підприємства їх об’єднання чи відокремлені підрозділи);

- комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи;

- Національний банк України, який виступає як банк банків, орган державної виконавчої влади та центр банківської системи;

- похідні банківські утворення - банківські об’єднання (асо­ціації, ліги, групи, концерни, консорціуми);

- органи влади та місцевого самоврядування, які здійснюють функції Державного ре­гулювання банківської діяльності та взаємозв’язку з банківською системою.

Джерела банківського права – це законодавчі, нормативно-правові акти та міжнародні угоди, в яких містяться норми банківського права.

Отже, джерелами банківського права є:

- Конституція України, в якій закріплено основні засади функціонування банківської системи України;

- закони України, що регулюють банківську діяльність та банківські правовідносини;

- укази Президента України;

- постанови Верховної Ради України;

- декрети та постанови Кабінету Міністрів України;

- закони та постанови Автономної Республіки Крим;

- положен­ня та інструкції фінансово-кредитних органів (Міністерства фінансів України, Національного банку України, Держав­ної податкової адміністрації).