4.8. Фінансові правовідносини: їх зміст і особливості

Держава, здійснюючи фінансову діяльність, регулює проце­си, пов'язані з розподілом і перерозподілом сукупного суспіль­ного продукту й національного доходу, впливає на процеси на­громадження капіталу. Для держави ці відносини мають пер­шочергове значення, тому що забезпечують можливість виконання її завдань і функцій.

Тому фінансові правовідносини - це уре­гульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в процесі мобілі­зації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів, фінансових ресурсів і мають державно-влад­ний і майновий характер.

Фінансовим правовідносинам притаманні наступні загальні ознаки:

• правовідносини виникають на основі норм фінансового права, які закріплюють ту модель поведінки для сторін правовідносин, яку згодом буде реалізовано в фінан­сових правовідносинах;

• вони характеризуються наявністю у сторін суб'єктивних юридичних прав і обов'язків.

Фінансові правовідносини мають також свої особливості, які обумовлені специфікою предмета й методу фінансового права:

- фінансові правовідносини становлять юридичну фор­му виразу та закріплення фінансових відносин, які в свою чер­гу є формою відповідних економічних відносин, а визна­чення сутності таких суспільних зв'язків поєднано з обов'язко­вим розглядом фінансових (економічних) відносин;

- основою виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин є фінансова діяльність держави, яка являє собою планомірний процес мобілізації, роз­поділу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання державою завдань і функцій;

- фінансові правовідносини мають майновий, а точ­ніше, грошовий характер і усі фінансові правовідносини вини­кають і розвиваються під час формування, розподілу та витрачання коштів потрібних для реалізації завдань соціаль­но-економічного розвитку, забезпечення безпеки та оборо­ноздатності країни та ін;

- однією із сторін фінансових правовідносин зав­жди виступає держава в особі уповноваженого державного орга­ну або органу місцевого самоврядування;

- фінансові правовідносини виникають, змінюють­ся й припиняються завжди на підставі закону або фінансово-пра­вового акту, а не за волевиявленням сторін.

Ці відмінні риси, всі разом, визначають специфіку фінансо­вих правовідносин і жодна з цих рис окремо не може їх харак­теризувати у повному обсязі.

Суб'єктами фінансових правовідносин вважають осіб, які на підставі фінансово-правових норм є реальними їх учасниками.

Суб'єкти фінансових правовідносин поділяються на:

- адміністративно-територіальні утворення;

- колективні суб'єкти;

- індивідуальні суб'єкти.

До адміністративно-територіальних утворень належить держава в особі уповноважених нею органів та адміністративно-те­риторіальні одиниці (також у особі відповідних уповноважених органів).

До колективних суб'єктів належать органи державної вла­ди та управління, територіальні громади в особі органів місце­вого самоврядування, підприємства та установи різних форм власності, громадські організації.

Індивідуальними суб'єктами фінансових правовідносин є фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Їх права та обов'язки частіше за все пов'язані з виплатою податків і неподаткових платежів.

Таким чином, фінансово-правові відносини виникають між такими суб'єктами:

- між органами державної влади;

- між органами державної влади та органами державного управління загальної компетенції;

- між вищими центральними та місцевими органами державного управління, в тому числі фінансо­вими органами;

- між підприємствами, об'єднаннями та міністерствами;

- між фінансовими органами (кредитними установами) та підприємствами й організаціями;

- між фінансовими органами та громадянами;

- між самими фінансовими органами (кре­дитними установами).

Суб'єкти фінансових правовідносин можуть реалізувати пе­редбачені законодавством права та обов'язки в разі належного адміністративно-правового та судового державного захисту за допомогою при­мусових заходів держави, завдяки чому буде забезпечено як відновлення порушених прав суб'єктів фінансових правовідносин, так і належне виконання покладених на них обов'язків.

Об'єктом фінансових правовідносин є централізовані та децентралізовані фонди коштів. Об'єкт фінансових право­відносин завжди пов'язано з інтересом держави, яку пред­ставляє уповноважений орган.

Важливим структурним елементом фінансових правовідно­син є також їх юридичний і фактичний зміст. Фактичним (ма­теріальним) змістом фінансових правовідносин виступає реальна пове­дінка їх суб'єктів, а юридичним змістом - суб'єктивні юридичні права та обов'язки суб'єктів, які встановлено фінансово-право­вою нормою.

Залежно від характеру фінансово-правових норм, що лежать в основі фінан­сових правовідносин, їх класифікують на матеріальні й проце­суальні.

В матеріальних фінансових правовідносинах реалізо­вано права й обов'язки суб'єктів щодо отримання, розподілу та використання визначених фінансових ресурсів, виражених у конкретному розмірі чи певному вигляді доходів і видатків.

Процесуальні фінансові правовідносини виникають при вста­новленні форм і методів фінансової діяльності держави, в них виражено юридичну форму, в якій відбувається мобілізація коштів у фонди, а також порядок їх розподілу, контроль за використанням та ін. Державно-владний елемент тут виявляєть­ся у визначенні й регламентації форм, методів, порядку й термінів надходження коштів, визначенні мети та заходів їх використання.

Залежно від тривалості існування (дії) фінансових право­відносин, їх можна розподілити на ті, що мають:

- періодич­ний характер,

- постійний характер,

- разовий характер.

Залежно від об'єкта, фінансові правовідносини поділяють­ся на ті, які виникають із приводу мобілізації, розподілу, вико­ристання централізованих фондів коштів, і ті фінансові право­відносини, які виникають із приводу мобілізації, розподілу, ви­користання децентралізованих фондів коштів.

Залежно від структури фінансової системи фінансові правовідносини класифікують на ті, що виникають і розвива­ються:

- з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів бюджетів різних рівнів;

- у сфері децентралізованих фінансів;

- із приводу державного страхування;

- в сфері банківського й державного кредитів;

- із приводу створення й функціону­вання позабюджетних фондів.

Фінансові правовідносини можна класифікувати залежно від їхнього змісту. Як юридичному змісту фінан­сових відносин, тобто правам і обов'язкам, так і фактичному – поведінці їхніх учасників, притаманна певна специфіка, що проявляється залежно від того, в якому з напрямів фінансової діяльності держави вони виникають і розвиваються. Виходячи з цього, фінансові правовідносини класифікують на ті, що виникають і розвиваються в сфері:

- мобілізації фінансових ресурсів у відповідні фонди;

- розподілу (перерозподілу) коштів;

- використання фондів коштів.