2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування становить цільову, планову, безоп­латну й безповоротну передачу державних коштів із бюджетів на визначені цілі, завдання та реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільову, відплатну, термі­нову й поворотну передачу коштів, здійснювану на платній основі. Цей метод поєднує два різних за змістом способи: дер­жавне та банківське кредитування.

3. Методи використання грошових ресурсів пов'язані з витрачанням грошових фондів, їх поділяють:

а) залежно від спрямованості видатків:

- пооб'єктний – полягає у спрямуванні грошових ресурсів на фінансування певних об'єктів;

- посуб'єктний – виділення та передача коштів окремим суб'єктам фінансової діяльності;

б) залежно від форми надходження грошових ресурсів:

- безготівкові грошові перерахування, розрахунки;

- готівкові кошти.

Фінансову діяльність держави здійснюють у різних формах.

Класифікація форм фінансової діяльності здійснюється:

а) за юридичними властивостями:

- правова форма фінансової діяльності полягає у прийнятті та реалізації фінансово-правових актів;

- неправова форма фінансової діяльності не має правового вираження, але є похідною і пов'язана з правовими формами;

б) за організаційними формами:

- створення централізованих фондів коштів;

- формування децентралізованих грошових фондів;

в) за змістом фінансової діяльності:

- у галузі бюджетної діяльності;

- у галузі податкового регулювання;

- у сфері кредитування;

- у галузі валютного регулювання;

• у сфері фінансового контролю.

4.3. Фінансове право як галузь права. Поняття та предмет фінансового права України

Як галузь права фінансове право належить до публічних галузей, але його публічний характер передбачає свій предмет регулюван­ня, особливості методу, які не властиві іншим галузям, і цим відокремлюється від інших однорідних суспільних відносин. Виходячи з цього можна визначити, що фінансове право – це галузь права, яка регулює суспільні відносини в сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад з приводу формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих державних грошових ресурсів.

Державне управління та контроль у галузі фінансової діяль­ності держави спирається на чітку урегульованість відно­син руху державних фінансових ресурсів законодавчими та іншими нормативними актами. Тому можна визначити, що фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері формування, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування централізованих і децентралізова­них грошових фондів держави та територіальних громад з метою забезпечення виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Таким чином, предметом фінансового права є суспільні відносини в сфері фінансової діяльності держави й територі­альних громад із приводу формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів державних фінансів.

У фінансових правовідносинах найбільш характерними, порівняно з іншими правовідносинами, є державно-владна та майнова сторони цих відносин, тобто правові відносини з приводу фінансів є владно-майновими. Це означає, що з одного боку, держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями й контролює надходження коштів у бюджет, а з іншого боку, ці відносини регулюють формування власності держави у специфічній грошовій формі. Саме нерозривність відносин влади та специфічних майнових відносин, регулювання яких здійсню­ється як єдине ціле, визначає фінансово-правові відносини як владно-майнові.

Фінансове право як галузь права охоплює сукупність правових норм, що регулюють фінансову діяльність держави й органів місцевого самоврядування.

Фінансовому праву властиві певні ознаки:

- зміст правового регулювання передбачає регулю­вання суворо визначеного різновиду відносин, пов'язаних із рухом централізованих і децентралізованих фондів;

- правові норми, що утворюють фінансове право, скла­дають єдину систему, визначену однорідним фактичним змістом, що забезпечує регулювання такого різновиду фінансо­вих відносин.