4.2. Фінансова діяльність держави: зміст, принципи, методи

Наявність фінансових відносин у державі зумовлює необхідність державного управління ними.

Фінансова діяльність дер­жави – це виконання державою своїх функцій у сфері формування, роз­поділу та використання централізованих і децентралізова­них грошових фондів з метою забезпечення здійснення завдань соціально-економічного характеру, управління, обороноздатності, діяльності державних органів.

Отже, фінансова діяльність держави виступає складовою частиною механізму соціального управління та забезпечує спрямування фінансових ресурсів на економічну, соціально-культурну та адміністративно-політичну сфери державного управління. Виконання державою своїх функцій у названих сферах виступає як зміст фінансової діяльності держави, тому що реалізація будь-якої державної функції вимагає відповідного фінансового забезпечення. У зв’язку з цим фінансову діяльність слід розглядати:

а) як реалізацію державної влади;

б) як виконавчо-розпорядницьку діяльність виконавчих державних органів, що реалізують державне управління.

Для фінансової діяльності характерні певні особливості:

- фінансова діяльність має міжгалузевий, загальний характер, тому що вона спрямована на забезпе­чення фінансовими ресурсами всіх галузей та сфер державного управління і контролю;

- фінансову діяльність реалізують як державні органи, так і органи місцевого самоврядування, а в деяких випадках її реалі­зують через спільну діяльність цих органів;

- фінансова діяльність поєднує використання імперативних та непрямих, рекомендаційних методів управління фінансами;

- фінансову діяльність здійснюють як представницькі, так і виконавчі органи влади.

Об'єктом фінансової діяльності є відносини, які складаються в сфері регулювання руху державних грошових фондів на всіх стадіях грошового обігу (формування, розподіл, використання), тобто у сфері руху грошей, які утворюють державні фонди.

Фінансова діяльність має чотири стадії її здійснення:

1. Стадія формування централізованих і децентралізованих фондів. На стадії формування централізованих і децентралізова­них фондів створюють фонди Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також децентралізовані фонди.

2. Стадія розподілу коштів. На цій стадії фінансова діяльність здійснюється:

а) на рівні формування грошових фондів, що відбувається під час надходження коштів до бюджетів (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяють під час сплати на три частини, що надходять до місцевих бюджетів різних видів);

б) розподіл коштів, що охоплює рух уже закріплених коштів за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;

в) перерозподіл грошових ресурсів, який здійснюють за допомогою непря­мих податків, мита, трансферних платежів.

3. Стадія використання державних коштів. На цій стадії фінансову діяльність розподіляють за різними напрямами (галузями, ре­гіонами тощо).

4. Стадія контролю за рухом грошових фондів. Особливість цієї стадії полягає у тому, що контроль має наскрізний характер і здійснюється на кожній із попередніх трьох стадій, а також він є підсумковим етапом, який полягає у поєднанні підсумково-звітних дій.

Фінансову діяльність здійснюють згідно з принципами, які закріплено Конституцією України:

- Принцип законності означає здійснення фінансової діяль­ності на всіх етапах руху грошових фондів у відповідності з вимогами норм фінансового права; за порушення цих вимог передбачається застосування державного примусу.

- Принцип плановості: фінансова діяль­ність здійснюється у суворо впорядкованій, послідовній, збалансованій формі при детальному закріпленні процедур та порядку руху цих коштів.

- Принцип гласності проявляється у взаємозв'язку руху фінан­сових потоків, збалансованості різних потоків, грошових фондів, доведення до громадян та інших суб'єктів змісту проектів фінансово-правових та підсумкових актів за ре­зультатами їх застосування.

Принцип системності полягає у здійсненні фінансової діяль­ності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи в умовах співвідношення, взаємопроникнення елементів фінан­сової системи держави – бюджетної системи, кредитної системи, обов'язкового державного страхування, фінансів підприємств тощо.

Основні напрями фінансової діяльності:

- організація грошового обігу;

- формування грошових фондів;

- розподіл і використання грошових ресурсів;

- організація фінансового контролю.

Фінансову діяльність держави здійснюють різними метода­ми – засобами, прийомами, за допомогою яких держава через упов­новажені нею органи здійснює мобілізацію, розподіл і вико­ристання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Вибір конкретного методу фінансової діяльності зумовлюється наступними чинниками:

- стадіями фінансової діяльності держави;

- формою власності на кошти, що переходять державі;

- джерелами державних доходів;

- метою, для досягнення якої використовують грошові ресурси на конкретному етапі розвитку держави;

- співвідношенням між доходами та витратами.

З урахуванням наведених чинників використовують наступні методи фінансової діяльності:

Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов'язкової мобілізації реалізує безумовні імпе­ративні обов'язки щодо їх виконання та гарантії, що забезпечують це виконання (обов'язкові форми подат­кових платежів, інші безумовні і обов'язкові збори, які імпе­ративно визначають і гарантують вид платежу, платника, об'єкт, ставку, розмір, терміни, засоби забезпечення тощо);

б) метод добровільної мобілізації припускає переважно дис­позитивні засоби забезпечення фінансових надходжень, меха­нізми кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних білетів тощо).