Тема 3. Адміністративне право

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями державного управління та адміністративного права;

• дістати уявлення про адміністративні правовідносини в Україні, про суб`єкти адміністративних правовідносин, адміністративні правопорушення, склад адміністративного правопорушення та ;

• поширити свої знання про основі права та обов`язки державних органів України та інших суб`єктів в сфері державного управління;

• познайомитися з системою функцій, форм та методів державного управління, компетенцією цих органів державного управління та виконавчої влади.

3.1. Поняття, предмет, метод та система адміністративного права України

Для адміністративного права як для галузі права є характерною наявність певного кола суспільних відносин, які складаються у сфері державного управління.

Державне управління має своїм призначенням здійснення виконавчої влади. Державний характер такого управління полягає в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави і з метою його здійснення створюються спеціальні органи, які діють на основі законів та в межах своїх повноважень. Головним призначенням цих державних органів є здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності у сфері державного управління.

Як самостійній формі державної діяльності державному управлінню притаманні наступні характерні риси:

- воно має загальнодержавний характер, тому що охоплює найбільш важливі сторони життя держави та суспільства;

- державне управління – це підзаконна діяльність, бо заснована на законі і спрямована на виконання Конституції України та інших законодавчих актів;

- воно має юридично-владний, розпорядчий характер;

- організаційно-правові засоби регулювання і координації управлінської діяльності забезпечуються державним примусом;

- безпосередніми об’єктами свого виконавчо-розпорядчого впливу є галузі економічного, соціального та адміністративно-політичного будівництва;

- державне управління здійснюється безперервно і постійно.

Наведене вище дає нам змогу визначити, що адміністративне право – це галузь системи права України, яка регулює суспільні відносини у сфері державного управління.

Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією функцій державного управління, з приводу здійснення широкої і різноманітної виконавчої та розпорядчої діяльності.

Сферою пра­вового регулювання адміністративного права є сфера діяльності виконавчих та розпорядчих органів і суспільні відносини управлінського харак­теру, що складаються у структурі цих органів, між самими органами управління та органами державного управління й об’єктами управління. Це свідчить, що управлінські правовідносини мають внутрішню та зовнішню спрямованість.

Внутрішня спрямованість державного управління – це внутрішньо-організаційні правовідносини, що складаються при створенні держаного органу, визначенні його штату, компетенції, структури, системи тощо.

Зовнішня спрямованість державного управління характеризується зовнішньо-організаційними правовідносинами, що складаються між органами державного управління та галузями державного впливу під час виконання цими органами владно-розпорядних функцій та повноважень.

Вони виникають, розвиваються та припиняються між: вищими і нижчими органами виконавчої влади; органами виконавчої влади і підпорядкованими їм підприємствами, установами, організаціями; орга­нами виконавчої влади, які не пов’язані безпосередньо підпорядко­ваністю; органами управління і органами громадських організацій; органами виконавчої влади і громадянами.

Для зазначених суспільних відносин характерним є органіч­ний зв’язок із здійсненням мети державного управління і тому в них обов’язково бере участь орган державного управління або посадова особа, яка представляє цей орган, наділена певними повноваженнями щодо здійснення вико­навчої та розпорядчої діяльності.

Адміністративно-правове регулювання виконавчої та розпорядчої діяльності здійснюється на засадах підпорядкування об’єкта управління суб’єкту управління, тобто побудовано на засадах їх організаційної підлеглості. Це означає, що адміністративно-правове регу­лювання має своїм об’єктом такі суспільні відносини, в яких стан сторін характеризується їх фактичною нерівністю: один із учас­ників «підлеглий» відносно іншого. У відносинах між органами управління і громадянами також існує нерівність волі сторін, але вона не носить характеру організаційної підлеглості громадянина цим органам.

Така особливість адміністративно-правового регулювання суспільних відносин визначає вибір методів юридичного впливу, які притаманні адміністративному праву. Під адміністративно-правовим методом регулювання ро­зуміється сукупність правових засобів і прийомів, які застосовують органи управління для забезпечення регулюючо­го впливу норм адміністративного права на суспільні відноси­ни.

Загальними методами адміністративно-правового регулювання є:

- припис – це накладення суб’єктом управління прямого юридичного обов’язку об’єкта управління здійснити певні дії;

- заборона – це накладення суб’єктом управління прямого юридичного обов’язку об’єкта управління не здійснювати певні дії;

- дозволяння – це юридичний дозвіл здійснювати певні дії за своїм розсудом.

Наявність предмета та методів галузі права обумовлює необхідність забезпечення суспільних відносин, що нею регулюються, комплексом правових норм, які утворюють специфічний адміністративно-правовий режим регулювання і, водночас, складають систему адміністративного права.

Система адміністративного права – це сукупність усіх норм, що утворюють адміністративне право як самостійну галузь права та відображає внутрішньо-організаційне послідовне розміщення системи елементів – інститутів і норм цієї галузі, - їх єдність і структурний взаємозв‘язок.

Система адміністративного права складається із двох частин: загальної і особливої. Таке визначення системи адміністративного права обумовлене сутністю і специфікою державного управління, а також особливостями порядку і правил формування будь-якої галузі права.

Загальна частина адміністративного права об’єднує норми, що закріплюють принципи державного управління; правове становище суб’єктів адміністративного права; форми і методи ви­конавчої та розпорядчої діяльності; адміністративний процес; засо­би забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Особлива частина адміністративного права містить норми, що регулюють управління економікою держави, управління соціально-культурною сферою, управління адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузеве дер­жавне управління в окремих сферах.

Поряд з поділом на дві основні частини – загальну і особливу - система адміністративного права складається із адміністративно-правових інститутів.

Адміністративно-правовий інститут – це сукупність правових норм, що регулю­ють тісно пов’язані, однорідні суспільні відносини. До адміністративно-правового інституту, наприклад, можна віднести інститут держаної служби.

Основу системи адміністративного права складає адміністративне законодавство, що є складовою частиною всього законодавства України. Під адміністративним законодавством розуміється система пра­вових актів, які містять адміністратив­но-правові норми, що регулюють управлінські відносини у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності.

Визначення поняття, предмета, метода та системи адміністративного права дозволяє встановити конкретні галузі та групи суспільних відносин, врегульованих цією галуззю права, їх специфіку, способи регулятивного впливу, порядок виникнення, функціонування та формування змісту прав, обов’язків та відповідальності суб’єктів цих відносин, а також специфіку реалізації та захисту прав суб’єктів адміністративних правовідносин під час здійснення управлінської діяльності.