2.8. Судова система України

Поряд із законодавчою та виконавчою владами в Україні діє судова влада. Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, що у встановленому законом порядку здійснюють правосуддя.

Правосуддя — розгляд справ про спори та конфлікти у правовій сфері та прийняття рішення (у відповідності до владних повноважень) про відновлення порушеного права та справедливості, застосування заходів державного примусу до винних або про відмову в цьому.

Згідно зі ст.124 Конституції України “правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається”.

28 квітня 1992 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію судово-правової реформи в Україні. В рамках реформи найбільш важливими кроками стали: прийняття нового Кримінального Кодексу, а також внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу, до Закону України “Про статус суддів”, до Закону України “Про органи суддівського самоврядування”, до Закону України “Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України”, до законів “Про міліцію”, “Про попереднє ув`язнення”, “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, до Закону України “Про арбітражний суд”, до Арбітражного процесуального кодексу України (див. “Голос України”, 5 липня 2001р., № 116(2616)). Головною подією в сфері судової влади стало прийняття нового Закону України “Про судоустрій”, який набув чинності 1 червня 2002 року.

Основні засади судочинства визначаються ст. 129 Конституції України:

10. законність;

11. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

12. забезпечення доведеності вини;

13. змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

14. підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

15. забезпечення обвинуваченому права на захист;

16. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

17. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

18. обов`язковість рішень суду.

Судочинство здійснюється

Конституційним Судом	Судами загальної юрисдикції
Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції; дає офіційне тлумачення Конституції та законів України (ст. 147 Конституції).	Здійснюють правосуддя шляхом розгляду і вирішення цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ (ст. 4 Закону України " Про судоустрій України”).

Рис. 2.5. Судочинство України

Конституційний Суд України розглядається окремим питанням. Зупинимось на судах загальної юрисдикції.

Згідно зі ст.125 Конституції України система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації. Конкретизація повноважень, що входять в систему загальних судів, залежить від того, до якої ланки належить суд, а також від того, яку функцію він виконує.

Ланка системи загальних судів — це сукупність судів, що мають, як правило, однакову предметну компетенцію, структуру, діють в рівнозначних адміністративно-територіальних одиницях (див. таблицю “Система судів загальної юрисдикції” після 01.06.2002).

Під інстанцією розуміють орган, уповноважений на виконання певної судової функції:

1 інстанція — розгляд справ і вирішення їх своїм вироком, рішенням чи постановою.

Апеляційна інстанція — розгляд справ в апеляційному порядку.

Апеляція( лат. Appelatio—звернення) — одна із форм оскарження судової постанови (як по кримінальній, так і по цивільній справі), коли справа розглядається судом 2-ої інстанції за скаргами сторін і в межах доводів, що наводяться в скарзі. Термін має два значення: 1) звернення до вищестоящого (апеляційного) суду з метою перегляду постанови нижчестоящого суду, що розглядав справу; 2) скарга до вищестоящого суду, у якій мотивовано викладається клопотання про виправлення чи скасування помилкової чи несправедливої постанови нижчестоящого суду.

Апеляція може бути подана (ст. 347 КПК):

1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;

2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.

Апеляція також може бути подана:

1) на ухвали (постанови) місцевих судів про закриття справи або направлення справи на досудове розслідування;

2) на окремі ухвали (постанови) місцевих судів;

3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цих Кодексом.

Апеляцію мають право подавати (ст.348 КПК):

1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;

3) законний представник, захисник неповнолітнього, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи;

6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування;

7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосуються вирішення позову;

8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову;

11) особа щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12) інші особи, передбачені цим Кодексом.

Апеляції розглядаються апеляційними судами:

Верховним Судом АРК, обласними, Київським, Севастопольським міськими судами - на судові рішення районних (міських) судів та міжрайонних (окружних) судів;

Військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил - на судові рішення військових судів гарнізонів (ст. 356 КПК).

Касаційна інстанція - розгляд справ у касаційному порядку.

Касація(лат. Quasso—руйную, розбиваю)-1) оскарження і опротестування у вищестоящий суд судових рішень, вироків, що не вступили в законну силу; 2) перевірка вищестоящим судом законності та обгрунтованності рішень і вироків суду, що не вступили в силу, за матеріалами, що були в справі та додатково представленими; 3) перегляд, скасування судового рішення нижчої інстанції вищестоящою інстанцією з причин порушення нижчою інстанцією законів чи правил судочинства.

У касаційному порядку можуть бути перевірені (ст. 383 КПК):

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку;

3) вироки районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків.

Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині 1) ст. 383, мають право подати особи, коло яких визначено у ст. 348 КПК.

Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині 2) ст.383, мають право подати:

1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий. Його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;

3) позивач, відповідач або їх представники - у частині, що стосується вирішення позову.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині 3) ст. 383, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині 2) ст. 383, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор АРК, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники.

Касаційні скарги і подання розглядаються (ст. 385 КПК):

1) колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ - на судові рішення, постановлені Верховним Судом АРК, обласними, Київським та Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

2) колегією суддів військової палати Верховного Суду України - на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.

Згідно ст. 320 ЦПК право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень надається сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також прокурору і особам, які не брали участь у справі, коли суд вирішив питання щодо їх прав і обов`язків. Вони мають право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, лише у зв`язку з порушенням матеріального чи процесуального права, а також ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження, касаційного подання є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.

Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили в порядку виключного провадження є (ст. 400-4 КПК):

1) нововиявлені обставини;

2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин. За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв`язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин. За наявності доказів, що підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, а також перегляд судових рішень з підстав, передбачених у п. 2 ст. 400-4, строками не обмежено.

Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.

Спробуємо узагальнити матеріал, що стосується ланок та інстанцій, за допомогою рисунка 2.6.

Судді місцевих судів обираються Верховною Радою України безстроково. Судді місцевих судів, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом України строком на 5 років.

Апеляційні суди складаються з обраних Верховною Радою безстроково чи призначених Президентом України у межах п`ятирічного строку суддів. Народні засідателі цих судів обираються Верховною Радою АРК, обласною, Київською та Севастопольською міськими радами на 5 років за поданням голови апеляційного суду у необхідній кількості. Зі складу суддів апеляційного суду загальними зборами відповідного суду обираються голова суду та заступники голови суду відповідно до кількості судових палат суду або заступник голови суду у разі відсутності судових палат.

В апеляційних судах можуть утворюватися відповідні судові палати для розгляду справ в апеляційному порядку, а також судові палати для розгляду справ у першій інстанції. Кількість суддів у кожному апеляційному, як і у кожному місцевому суді, визначається Президентом України на підставі подання Голови Верховного Суду України чи голови Вищого спеціалізованого суду або Міністра юстиції.

Вищі спеціалізовані суди складаються з обраних до них Верховною Радою України суддів, зі складу яких загальними зборами відповідного суду обираються голова суду та його заступники. У вищих спеціалізованих судах може утворюватися президія як консультативно-дорадчий орган при голові вищого спеціалізованого суду. Кількість членів і склад президії вищого спеціалізованого суду затверджуються зборами суддів цього суду за поданням його голови. Кількість суддів визначається, як в місцевих так і в апеляційних судах. Верховний Суд України складається із обраних безстроково Верховною Радою суддів. Для організації роботи з розгляду та перегляду справ, не віднесених до підсудності вищих спеціалізованих судів, у Верховному Суді діють судові палати. Із складу суддів Верховного Суду України Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування обираються Голова Верховного Суду України, перший заступник Голови, заступники Голови - голови судових палат, їх заступники і секретар Пленуму (судові палати Верховного Суду: з цивільних справ, з кримінальних справ, військова палата).

Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий господарський суд України - вищий судовий орган господарських судів у здійсненні правосуддя в господарських відносинах.

Виший господарський суд України складається з Голови, першого заступника Голови, заступників Голови та суддів і діє у складі колегій суддів. У Вищому господарському суді України утворюється президія як консультативно-дорадчий орган при Голові Вищого господарського суду України. Колегія суддів складається з трьох або п`яти суддів залежно від категорії і складності справи.