2.2. Основні права, свободи та обов’язки громадян України

2.2.1. Розвиток ідеї прав людини

Конституційне визнання прав людини та їх захист є однією з головних ознак сучасної демократії. Яким чином народжувалося розуміння необхідності такого визнання? Як людство приходило до усвідомлення того, що права людини треба поважати, якщо ми не бажаємо жити в суспільстві, де визнається лише єдине право - право сили?

Розвиток ідеї прав людини проходив протягом трьох великих етапів:

▲ перший етап можна визначити як передісторію, коли вперше з’являється ідея прав людини і робляться спроби застосувати її для розуміння тих норм (законів), яким підкоряється людська природа і з якими повинні знайти поразуміння закони держави; цей етап охоплює старожитність, середньовіччя та Реформацію;

▲ другий етап можна визначити як період першого теоретичного обґрунтування прав людини і спроб їх практичного застосування в політичному житті; цей етап охоплює XVII - XIX століття;

▲ третій етап – це сучасний період, коли права людини стали загальновизнаними нормами міжнародного і національного права; цей період розпочався після закінчення Другої світової війни.

Сучасне розуміння прав людини має два виміри: морально-політичний і правовий. Права людини в морально-політичному аспекті означають, що кожна людська істота має невід’ємні і невідчужувані права і свободи і вимагає поваги до її людської гідності; людина не є знаряддям для досягнення будь-яких політичних цілей, вона є головною метою політичного ладу. Права людини в правовому аспекті означають, що кожна людина має визначений правовий статус, тобто закріплений у нормах права (національного і міжнародного) перелік своїх прав і обов’язків держави і міжнародних організацій щодо дотримання і захисту цих прав, а також обов’язок людини не порушувати права і свободи інших людей.

Права людини – це сукупність правових норм, що окреслюють простір вільної від втручання держави діяльності людей, а також розподіл прав і обов'язків між людиною та державою.

Право, свобода – це форма вираження встановлених законом правових можливостей при виборі людиною своєї поведінки. Коли вибір пов’язаний з конкретними соціальними благами, закон найчастіше використовує термін право (право на труд, право на освіту, право на житло). Якщо мова йдеться про більш високий ступінь вибору поведінки, законом використовується термін свобода (свобода слова, свобода думки).

Юридично права людини фіксуються на національно­му рівні – у конституціях і законодавстві держави, на міжнародному рівні – у міжнародних пактах, конвен­ціях, які є міжнародно-правовими документами, де визначається перелік прав людини, які визнають і захищають держави, що підписують ці документи. Міжнародні пакти і конвенції також містять визна­чення системи контролю за дотриманням державами тих зобов'язань, які вони взяли на себе, підписавши відповідні угоди.

Сучасна наука розрізняє декілька видів прав людини: 1) громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні – за сферою їх реалізації; 2) індивідуальні і колективні – за суб'єктами (носіями) цих прав; 3) загальні і особливі – за умови за­стосування цих прав.