Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Droggina__S.V._Pravoznavstvo.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.27 Mб
Скачать

2.3.2. Виборчі системи

Виборча система: в широкому значенні – система суспільних відносин, які складаються в зв’язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування; у вузькому розумінні – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Основні види виборчих систем:

1. Мажоритарна (франц. majoritee - більшість), за якою обраними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів виборців по виборчому округу, в якому вони балотувалися.

2. Пропорційна, за якою розподіл мандатів між партіями, що виставляли своїх кандидатів до представницького органу, здійснюється у відповідності з отриманою ними кількістю голосів виборців.

3. Змішана, яка передбачає поєднання перших двох систем: обрання однієї частини депутатів здійснюється за мажоритарною системою, тобто по виборчим округам, іншої – за партійними списками.

Пояснення до видів виборчих систем

Таблиця 2.2

Різновиди мажоритарної системи

Мажоритарна система відносної більшості

Мажоритарна система абсолютної більшості

Мажоритарна система кваліфікованої більшості

Обраним вважається кандидат, що отримав більше голосів, ніж будь-який інший з кандидатів, які балотувалися по даному округу.

Обраним вважається кандидат, який набирає більше половини:

а) від загальної кількості зареєстрованих по округу виборців;

б) від загальної кількості поданих на виборах голосів;

в) від загальної кількості дійсних голосів.

Обраним вважається кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців (2/3, ¾ тощо).

Пропорційна система здається більш демократичною, ніж мажоритарна, тому що мажоритарна не забезпечує адекватного представництва в парламенті партій за результатами голосування.

Змішані системи застосовуються з метою поєднання переваги мажоритарної та пропорційної систем.

В Україні застосовувались у 1998, 2002 роках різні виборчі системи: при виборах народних депутатів України – змішана система, а при виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів – мажоритарна система відносної більшості. У 2006 році очікується введення пропорційної системи виборів.

2.3.3. Референдуми

Право на безпосередню участь в управлінні державою народ України може реалізувати шляхом участі в референдумах.

Референдум – це прийняття рішення з найважливіших питань державного життя громадянами України всенародним голосуванням. Порядок його призначення і проведення регулюється Конституцією України (р. III) і Законом України “Про всеукраїнський і місцеві референдуми”(3.07.1991р.).

Види референдумів:

- Всеукраїнський референдум;

- референдуми Автономної Республіки Крим;

- місцеві референдуми.

Рішення референдуму приймає безпосередньо народ, якому належить вища влада в державі. Через те, згідно з законом, вони мають найвищу юридичну силу на відповідній території і діють безпосередньо: їх не повинен затверджувати жодний державний орган. Змінити або скасувати рішення референдуму може лише новий референдум.

Саме народ безпосередньо має розв’язувати найважливіші питання свого життя, життя країни. Тому Конституцією передбачено, що окремі питання можуть бути вирішені тільки референдумом. Один з принципів, проголошених Конституцією, є територіальна цілісність і недоторканість території. Його закріплено в нормі Конституції про те, що питання про зміну території України може вирішуватися виключно Всеукраїнським референдумом.

Призначення референдуму

Можлива народна ініціатива з приводу проведення референдуму. Для цього треба зібрати не менше трьох мільйонів підписів громадян України, які підтримують його ідею. Щоб призначення референдуму якнайкраще віддзеркалювало думку населення України, передбачено додаткову вимогу: підписи потрібно зібрати не менш ніж у двох третинах областей України і не менш 100 тис. у кожній з них. Ініціативу з приводу проведення референдуму можуть виявити Верховна Рада або Президент України.

Конституцією визначено, що Верховна Рада призначає, в разі потреби, референдум щодо зміни території України. Президент має повноваження призначити референдум щодо внесення змін до Конституції України. Президент також проголошує проведення референдуму за народною ініціативою.