Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття господарського спору.

1. Назвіть основні нормативні акти, якими регулюється органі­зація та діяльність господарських судів.

2. Які основні завдання господарських судів?

3. Назвіть основні повноваження місцевих господарських судів.

2. Назвіть основні повноваження Вищого господарського суду України.

3. За якими ознаками розмежовується підсудність господарських справ?

4. У чому полягають винятки із загального правила предметної підсудності?

4. У чому полягає загальне правило територіальної підсудності?

5. Розкрийте порядок пред'явлення претензій.

6. Розкрийте зміст стадії порушення провадження у справі.

5. Які питання вирішуються на стадії вирішення господарських спорів у суді першої інстанції?

7. Яким чином виконується рішення господарського суду?

8. У чому полягає перегляд судових рішень в апеляційному порядку?

9. У чому полягає перегляд судових рішень у касаційному порядку?

6. Назвіть підстави для оскарження до Верховного Суду України постанов Вищого господарського суду України.

Рекомендована література

1. Абрамов Н.А., Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие (курс лекцій). – Харьков: Одиссей, 2002. – 256 с.

2. Кройтор В.А., Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров. Научно-практическое пособие. – Харьков: Эспада, 2001. – 352 с.

3. Правознавство: Навч.посіб. / За ред. Т.В.Варфаламеевої, В.П.Пастухова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2004. – 436 с.

4. Правознавство: Підручник / Авт.кол.: Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. та інші; За ред.В.В. Копейчикова. – 7-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.

5. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербіна В.С. та ін., Арбітражний процес: Навчальний посібник. Видання друге, доповнене. – Харків: Консум, 2001. – Ч.П. – 432 с.

6. Щербина В.С., Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 14. Розгляд цивільних, адміністративних та кримінальних справ

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями процесуальної діяльності правоохоронних органів;

• дістати уявлення про цивільно-процесуальні, адміністративно-процесуальні та кримінально-процесуальні правовідносини;

• дізнатися про порядок здійснення цивільного, адміністративного та кримінального судочинства в Україні;

• поширити свої знання про основі права та обов`язки суб’єктів цивільного, адміністративного та кримінального процесу;

• познайомитися з системою функцій, форм та методів здійснення судової влади в Україні.

14.1 Поняття і сутність правосуддя по цивільних справах

Судова влада є однією із трьох галузей державної влади і виявляється в здійсненні правосуддя. Тому правосуддя – це форма реалізації судової влади. Відповідно до законодавства про судоустрій правосуддя здійснюється тільки судом шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних та інших справ, що відносяться до їхньої компетенції, зв'язаних із захистом прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, і шляхом розгляду в судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом мір покарання до осіб, винних у здійсненні злочину, або виправдання невинних.

Тому, правосуддя - це одна з форм реалізації державної влади, що виступає як засіб виконання державою внутрішньої функції охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян шляхом вирішення спеціальним органом державної влади - судом цивільних, карних і адміністративних справ у порядку, передбаченому адміністративним, цивільним і карним процесуальним законодавством.

З цього визначення доходимо висновку, що правосуддя володіє наступними характерними ознаками:

1) здійснення правосуддя тільки спеціально створеним органом – судом;

2) правосуддя здійснюється тільки шляхом розгляду і дозволу в судових засіданнях адміністративних, цивільних і кримінальних справ;

3) порядок – процесуальна форма здійснення правосуддя, – урегульований законом;

4) результат здійснення правосуддя, як правило, це застосування примусових заходів;

5) наявність спеціальних цілей правосуддя, обумовлених його функціями в системі державного керування.

Наведені ознаки правосуддя тією чи іншою мірою властиві і діяльності інших правоохоронних органів, що здійснюють захист порушених прав. Так, цивільні справи розглядаються в засіданнях не тільки державними судами, але і третейськими судами. Справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися не тільки судом, а й іншими органами і посадовими особами, які визначені адміністративно-процесуальними нормами. Формула «правосуддя здійснюється тільки судом» є точною й обов'язковою тільки при розгляді кримінальних справ. Так, у відповідності до ст. 15 КПК правосуддя у кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у здійсненні злочину, а покарання буде здійснене не інакше як за вироком суду і відповідно до закону. У цій формулі найбільш важливим є те, що вона ставить за обов'язок законодавцеві відносити дозвіл кримінальних справ тільки до компетенції суду, – органу державної судової влади. Стаття 6 ЦПК також містить положення про здійснення правосуддя по цивільних справах судом, але все ж таки цивільні справи розглядаються не тільки судом, а й іншими органами цивільної юрисдикції (третейським судом, комісіями з трудових спор, нотаріатом та ін.). Таке становище, по суті, свідчить про наділення несудових органів судовими функціями, що суперечить принципові здійснення правосуддя тільки судом, але, проте, якщо рішення інших органів по цивільних і адміністративних справах не задовольняє будь-кого з учасників процесу, тоді такі рішення можуть бути ними оскаржені або опротестовані прокурором у суді. Це обумовлено тим, що непорушність правового становища громадянина гарантована правосуддям, у якому проявляється правовий зв'язок між державою і громадянином.

Суд покликаний забезпечити захист соціально-економічних, політичних, особистих прав і воль громадян. Судовий захист – вища гарантія забезпечення прав і воль громадян, оскільки суд займає особливе становище у системі державної влади.

Крім винятковості судової влади, у правосудді повинна втілюватися і повнота судової влади.

Повнота судової влади – це невід'ємна якість правосуддя, що виражається у тому, що правосуддя повинне бути доступним і всі громадяни повинні мати рівні можливості використовувати судовий захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, при цьому вони усі без винятку визнаються рівними перед судом.

Повнота судової влади знайшла своє закріплення в Конституції України, що проголосила право громадян на судовий захист серед основних прав громадянина, що відповідає міжнародно-правовим стандартам. У статті 14 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права передбачено, що кожен громадянин має право при розгляді будь-якого карного обвинувачення, що пред'явлене йому, або при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на основі закону.

У цьому виявляється предметна ознака правосуддя, що визначається потребами забезпечення реалізації прав всіх і кожного в суспільстві, а судова форма захисту прав громадян здійснюється тільки шляхом судового розгляду і вирішення юридичної справи, а не шляхом адміністративних велінь, що ставить громадянина в рівне положення не тільки з іншими громадянами, але і з державою. Саме тому судова влада є чинником обмеження втручання будь-кого у правовий статус громадянина й у системі розподілу влади безпосередньо забезпечує його невід'ємні права. При цьому правосуддя являє собою вищу форму забезпечення законності і справедливості у відносинах за участю громадян.

Таким чином, предметна ознака судової влади втілюється у певному напрямку функціонування правосуддя, що сприяє шляхом вирішення юридичних справ судовому здійсненню прав і свобод особи в суспільстві, реалізації законності і справедливості в державі.

Судові рішення, на відміну від актів інших органів, мають чинність закону. Це значить, що рішення суду прирівнюється до сили закону і є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Саме в законній силі актів судового правозастосування втілюється судова влада як дійсна влада. Це виявляється також і в тім, що суди ухвалюють рішення іменем України. Необхідно відзначити і те, що правосуддя характеризується специфічною процесуальною формою. Процесуальна форма правосуддя та її дотримання обумовлює законність судових рішень і порушення або неточне застосування норм процесуального права можуть бути підставами до скасування судового рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на основі принципів цивільного процесуального права, що можуть бути систематизовані у чотири основні групи, до яких відносяться:

Загально-правові принципи – вони властиві всім галузям права. Це демократизм, гуманізм, законність.

Міжгалузеві принципи – це принципи цивільного процесуального, карно-процесуального й адміністративно-процесуального права. До них відносяться: здійснення правосуддя тільки судом, рівність громадян перед законом і судом, колегіальність, незалежність суддів і підпорядкування їхньому тільки законові, національна мова судочинства, гласність, об'єктивна істина, відкритість, участь громадськості.

Галузеві принципи – це принципи, що характерні тільки для конкретної галузі права. Наприклад, для цивільно-процесуального права характерними являються принципи: диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність сторін.

Принципи окремих правових інститутів – це принципи процесуального права, що обумовлюють порядок судового розгляду. До них відносяться безпосередність і усність.

З цього доходимо висновку, що особлива юридична процедура, у якій відбувається вся судова діяльність, заснована на конкретних принципах, і забезпечує суворе дотримання законності щодо захисту прав і свобод громадян. Ця процедура втілює демократичні принципи правосуддя, що закріплені в Конституції України і процесуальному законодавстві