12.5.8.Міжнародне повітряне право

Міжнародне повітряне право - сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між державами з приводу використання повітряного простору й організації міжнародних повітряних сполучень.

Міжнародне повітряне право ґрунтується на загальних принципах сучасного міжнародного права. Разом з тим існують і спеціальні принципи, що безпосередньо регулюють діяльність міжнародної цивільної авіації в цілому. До спеціальних принципів відносять:

• Принцип повного і виняткового суверенітету держав над його повітряним простором.

З погляду юридичної природи повітряного простору, його поділяють на суверенний повітряний простір і міжнародний повітряний простір. До першого відноситься простір, що знаходиться над територією суверенної держави; до другого - повітряний простір над відкритим морем, міжнародними протоками й Антарктикою.

• Принцип свободи польотів повітряних судів усіх держав над міжнародним повітряним простором.

• Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.

Міжнародні повітряні пересування регулюються Чикагською Конвенцією 1944 р. і національним законодавством. Виходячи з принципу повного і виняткового суверенітету держав на повітряний простір, кожна держава встановлює порядок допуску іноземних повітряних судів у свій повітряний простір. Дозвіл є необхідним як для регулярних, так і для нерегулярних міжнародних польотів.

Міжнародними вважаються такі польоти, при яких повітряне судно повинне перетнути границі більш ніж однієї держави.

Міжнародне повітряне право не містить однакових правил щодо порядків польоту на територію держави або вильоту з його території повітряних судів іноземних держав. Такі питання відносяться до внутрішньої компетенції держав. Згідно «Міжнародних стандартів» - технічного додатку до Чикагської конвенції 1944 р.- кожне повітряне судно, зайняте у міжнародній навігації, повинне мати такі документи, як свідчення про реєстрацію, посвідчення про придатність до польотів, бортовий журнал.

На повітряні судна, що знаходяться в повітряному просторі іноземної держави, поширюється юрисдикція цієї держави, митний, валютний і карантинний контроль. При аварії повітряного судна держава, на території якого це відбулося, уживає заходи по наданню допомоги даному повітряному судну. У випадку події з повітряним судном на території іноземної держави останнє призначає розслідування обставин такої події (ст. 26 Чиказької Конвенції).

Правове регулювання повітряних сполучень здійснюється за допомогою двосторонніх угод про повітряний транспорт. Угоди полягають за зразком, що утримується в двох типових проектах: Чиказькому і Страсбурзькому, розроблених відповідно в 1944 і 1959р.

Найбільшою міжнародною організацією в області цивільної авіації є ІКАО. Головна мета ІКАО, відповідно до Чиказької конвенції 1944 р. полягає в забезпеченні безпеки й упорядкованого розвитку міжнародної цивільної авіації.

12.5.9. Міжнародне космічне право

Міжнародне космічне право - сучасна галузь міжнародного права, що регулює відносини між його суб'єктами в зв'язку з їхньою діяльністю з дослідження і використання космічного простору, включаючи небесні тіла.

Виникнення і формування міжнародного космічного права безпосередньо зв'язано з запуском у Радянському Союзі 4 жовтня 1957 р. першого штучного супутника Землі.

До головних джерел міжнародного космічного права відносять:

• Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967р.;

• Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, які було запущено у космічний простір, 1968р.;

• Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об'єктами 1972р.;

• Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір 1975р.;

• Угода про діяльності держав на Місяці та інших небесних тілах 1979р.

У даних договорах містяться міжнародно-правові принципи космічної діяльності. Фактично загальноприйняті норми міжнародного космічного права поширюються на всі держави і створюють для них визначені права й обов'язки незалежно від ступені їхньої активності в галузі космічної діяльності.

Норми міжнародного космічного права цілком забороняють усяку військову діяльність на Місяці й інших небесних тілах і накладають ряд заборон щодо військової діяльності в самому космічному просторі.