12.5.7. Міжнародне морське право

Міжнародне морське право - це галузь міжнародного права, що регулює відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права стосовно статусу, порядку використання та охорони морських просторів, у тому числі континентального шельфу, морського дна і природних ресурсів.

Морське право регламентується Конвенцією, що прийнята 10 грудня 1982 р. і набрала чинності 16 листопаду 1994р. У неї беруть участь 85 держав. Кожна держава має право встановлювати ширину свого територіального моря до границі, що не перевищує 12 морських миль, що відміряються від вихідних ліній.

Хоча територіальне море знаходиться під суверенітетом прибережної держави, Конвенція 1982 р. передбачає право судів усіх держав як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуватися правом мирного проходу через територіальне море.

Під мирним проходом через територіальне море варто розуміти плавання через територіальне море з метою:

а) перетнути це море, не заходячи у внутрішні води;

б) пройти у внутрішні води або вийти з них.

Прохід повинний бути безперервним і швидким. Прохід вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, добрий порядок або безпека прибережної держави. Під час мирного проходу іноземним судам забороняються будь-які маневри або навчання зі зброєю будь-якого виду, збирання інформації, що може зашкодити обороні або безпеці прибережної держави; пропаганда з метою замаху на оборону і безпеку прибережної держави, прийняття на борт будь-якого літального апарата, рибальська діяльність, проведення гідрографічних досліджень, створення перешкод у роботі систем зв'язку.

Прилегла зона - частина відкритого моря, що прилягає до територіального моря, у якому прибережна держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил у границях сухопутної території або територіального моря..

Таким чином, прилегла зона встановлюється для досягнення строго визначених цілей.

Відповідно до Конвенції прилегла зона може поширюватися за границі 24 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря.

Внутрішні морські води і їхній правовий режим.

Визначення внутрішніх морських вод дає Закон України "Про державний кордон України" від 4 жовтня 1991 р. (ст. 6).

Конвенція 1982 р. визначає внутрішні морські води як води, що розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для обчислювання ширини територіального моря.

Щодо морських портів не існує норми загального міжнародного права, що зобов'язує держави, що мають морські порти, надавати іноземним судам волю доступу до них. Не внесла в це яких-небудь істотних змін і Конвенція 1982 р. Режим портів в Україні встановлений розділом IV Кодексу Торговельного мореплавства. Під час перебування в морському порту України будь-яке судно повинне дотримувати діючих законів і правил України (ст. 85 КТМ України).

Відкрите море і його правовий режим

Морські простори, розташовані за зовнішньою границею територіального моря, іменуються відкритим морем.

Відкрите море характеризується не тільки географічним критерієм. Це морські простори, що не підпадають під суверенітет якої-небудь держави. Як зазначено в ст. 89 Конвенції 1982 р., ніяка держава не має права претендувати на скорення якої-небудь частини відкритого моря своєму суверенітетові.

Свобода відкритого моря - це свобода судноплавства, рибальства; свобода прокладки кабелів і трубопроводів, свобода наукових досліджень, свобода споруджувати штучні острови тощо, свобода польотів над відкритим морем.

Ці свободи надані всім державам світу як прибережним, так і тим, що не мають виходу до моря, але всі держави повинні користуватися ними з урахуванням інтересів інших держав.

Виняткова економічна зона

Виняткова економічна зона є новим інститутом міжнародного морського права, що з'явився в результаті роботи Третьої конференції ООН по морському праву.

У Конвенції 1982р. виняткова економічна зона визначена як район, що знаходиться за межами територіального моря і прилягаючий до нього.

У цьому районі діє особливий правовий режим, установлений Конвенцією. Держави вправі установлювати виняткову економічну зону в межах 200 миль, причому рахування ведеться від тих же вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря.

Прибережна держава має суверенні права на розвідування, розроблення і зберігання живих і неживих ресурсів у водах, на морському дні та в його надрах, так само як і на розроблення ресурсів з метою виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру.

Прибережна держава, зокрема, визначає припустимий улов живих ресурсів у своїй зоні. Всі інші держави користуються у винятковій економічній зоні свободою судноплавства, польотів, прокладки підвідних кабелів і трубопроводів за умови дотримання відповідних положень Конвенції 1982р.

Усе більш активну і помітну роль у співробітництві держав у Світовому океані і розвитку міжнародного морського права грають сьогодні міжнародні організації.

В даний час можна нарахувати більш 60 організацій, діяльність яких зв'язана з використанням морських просторів і ресурсів. Центральне місце серед них займає Міжнародна морська організація (ММО), основна задача ММО складається в сприянні співробітництву держав у таких галузях, як рішення технічних питань діяльності морських торговельних флотів, забезпечення безпеки на море і підвищення ефективності мореплавання, захист морського середовища від забруднення із судів.

Метою Міжнародної організації морського супутникового зв'язку, що діє з 1979р., є корінне поліпшення морського зв'язку за допомогою штучних супутників Землі для оповіщення про аварії, рятування людського життя на море, підвищення ефективності судноплавства тощо.

Комітет із судноплавства ЮНКТАД, створений у 1965 р., покликаний розробляти економічні аспекти морських перевезень вантажів і питання удосконалювання правового регулювання цього виду діяльності.

У 1960 р. при ЮНЕСКО була створена Міжурядова океанографічна комісія (МОК), що з 1970р. придбала статус самостійної установи. Ціль МОК складається в сприянні розвиткові наукових досліджень Світового океану, у т.ч. шляхом участі в розробці програм з вивчення живих морських ресурсів і стану морського середовища, включаючи її забруднення.