12.5.6. Право міжнародної безпеки

Як будь-яка галузь міжнародного права, право міжнародної безпеки спирається на загальні принципи сучасного міжнародного права, серед яких особливе значення мають:

• принцип незастосування сили,

• принцип мирного рішення спорів,

• принцип територіальної цілісності і непорушності границь,

а також ряд галузевих принципів, таких, як:

• принцип рівності й однакової безпеки,

• принцип не нанесення збитку, безпеки держав.

У сукупності вони складають юридичну основу права міжнародної безпеки.

Право міжнародної безпеки представляє систему принципів і норм, що регулюють військово-політичні відносини держав і інших суб'єктів міжнародного права з метою запобігання застосування військової сили в міжнародних відносинах, обмеження і скорочення озброєнь.

Основним джерелом, що регламентує міжнародно-правові способи і засоби забезпечення миру, є Статут ООН. Підтримка міжнародного миру і безпеки та прийняття для цього ефективних колективних заходів – головні з цілей Організації Об'єднаних Націй (стаття 1).

Норми міжнародного права діють не тільки в мирний, але й у воєнний час, у період збройних конфліктів.

З погляду міжнародного права, усі засоби і методи ведення війни поділяються на:

• дозволені (правомірні)

• недозволені (протиправні, незаконні).

Протиправними є усі види зброї, застосування яких суперечить принципам і нормам міжнародного права, що діє під час війни.

До них відносяться:

• зброя масового знищення людей,

• зброя, здатна заподіювати зайві ушкодження або зайві страждання,

• засоби, що мають ціль заподіювати або здатні заподіяти великий, довгостроковий або серйозний збиток природному середовищу.

Деякі з недозволених засобів прямо заборонені міжнародними угодами. Це розривні кулі або снаряди, що містять пальні і запальні речовини вагою менш 400м; кулі, що легко розвертаються або сплющуються в людському тілі; отрута й отруєна зброя; ядушливі, отрутні й інші подібні гази і речовини і бактеріологічні засоби, будь-яке інше біологічне, а також токсична зброя; будь-яка запальна зброя; міни-пастки й інші пристрої, що асоціюються з дитячими іграшками і предметами медичної допомоги, всі інші конкретні види звичайної зброї, що можуть вважатися такими, яки наносять надмірні ушкодження або мають невиборчу дію.

Поряд з недозволеними засобами війни міжнародне право обмежує або забороняє деякі методи ведення війни - насамперед віроломні:

• по-зрадницькому убивати або ранити осіб, що належать до населення або військ ворога;

• убивати або ранити тих, хто здався;

• незаконно користуватися парламентським або національним прапором, прапором Червоного Хреста, військовими знаками і форменим одягом ворога.

Міжнародне право забороняє варварські методи ведення війни, такі як жорстоке звертання з мирним населенням, узяття й убивство заручників, застосування катувань, катування тощо.

Який би всеохоплюючий характер не носила війна, у ній завжди є невоюючі, або нейтральні держави.

У міжнародному праві розрізняються:

• постійно нейтральні держави,

• нейтральні держави в даній війні,

• інші невоюючі держави.

Постійно нейтральна держава - така, яка взяла на себе зобов'язання ніколи не приймати участі у війні, крім випадків самооборони від агресії, не вступати ні в які військові союзи (у тому числі оборонні й обопільні умови про взаємну допомогу), не надавати своєї території для іноземних військових баз і інших військових цілей.

Така держава не вправі вступати також у політичні й економічні угруповання, пов'язані з військовими блоками, мати ядерну й іншу зброю масового знищення.

Нейтральна держава не має право надавати воюючі військові судна, озброєння, боєприпаси і предмети, що служать військовим цілям.

Постійний нейтралітет діє як під час світу, так і під час війни. У випадку виникнення війни держави, що не побажали прийняти в ній участь, можуть оголосити про свій нейтралітет у спеціальній заяві або декларації.

Закінчення війни в юридичному змісті означає припинення стану війни, тобто відновлення між воюючими сторонами мирних угод з важливими міжнародно-правовими наслідками, що звідси витікають.

Держави, як правило, відновлюють перервані війною дипломатичні, консульські і торговельні відносини, знімають юридичні обмеження у відношенні громадян і юридичних осіб, що у зв'язку з війною розглядалися як громадян ворожої держави, усуваються інші юридичні наслідки, викликані станом війни.

Припиненню стану війни звичайно передує припинення воєнних дій. Найбільш частим способом припинення воєнних дій є перемир'я. Воєнні дії можуть припинятися також на основі капітуляції. На відміну від перемир'я, що є результатом угоди між воюючими, при капітуляції припинення воєнних дій відбувається на умовах, поставлених переможцем. Спеціальною міжнародно-правовою формою, призначеної для припинення стану війни, є мирний договір.