11.2. Теорія покарання

11.2.1. Покарання і його види

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що застосовується до осіб, які вчинили злочин, судом від імені держави і полягає в застосуванні мір покарання чи інших заходів кримінально-правового впливу.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого КК.

Частина 2 ст.2 КК формулює принцип презумпції невинуватості:

“Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”.

Новий КК дає вперше визначення покарання:

“Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого” (ч.1 ст. 50).

Покарання має на меті не тільки кару за вчинений злочин, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

До осіб, визнаним винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані наступні види покарань:

І. Основні:

1) громадські роботи;

2) виправні роботи;

3) службові обмеження для військовослужбовців;

4) арешт;

5) обмеження волі;

6) тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

7) позбавлення волі на певний строк;

8) довічне позбавлення волі.

ІІ. Додаткові:

9) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

10) конфіскація майна.

ІІІ. Штраф (11) і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (12) можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові.

За один злочин може бути призначене тільки одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднано одне чи кілька додаткових покарань.

11.2.2. Види покарань

Розглянемо деякі види покарань.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених КК. Розмір штрафу визначається судом у залежності від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років (не застосовується до народних депутатів України, сільських, селищних, міським голів, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування).

Громадські роботи полягають у виконанні засудженими у вільний від роботи чи навчання час безоплатно суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як 4 години на день. Суспільні роботи не призначаються інвалідам І - ІІ груп, вагітним жінкам, жінкам, що мають дітей віком до 8 років, жінкам, що досягли 55-літнього віку, чоловікам, що досягли 60-літнього віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Виправні роботи призначаються на строк від 6 місяців до 2 років і відбуваються за місцем роботи засудженого з відрахуваннями в доход держави (розмір відрахувань - від 10% до 20% із заробітку). Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок; жінок, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною; до осіб, що не досягли 16 років; до осіб, що досягли пенсійного віку; до військовослужбовців; до працівників правоохоронних органів; до нотаріусів; до суддів; до прокурорів; до адвокатів; до державних службовців; до посадових осіб.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, що є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен визначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Арешт не застосовується до осіб у віці до 16 років; до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до 8 років.

Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні засудженого в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення нагляду за ним з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі не застосовується до неповнолітнього; до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до 14 років; до осіб, що досягли пенсійного віку; до військовослужбовців строкової служби; до інвалідів І й ІІ груп.

Покарання у виді позбавлення волі складається в ізоляції засудженого і приміщення його на певний строк у кримінально-виправні установу. Позбавлення волі встановлюється на термін від 1 до 15 років.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років, а також до жінок, що знаходилися в стані вагітності під час здійснення злочину або на момент постановлення вироку. Актом помилування (здійснюється помилування Президентом України) може відбутися заміна засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (не менш як 25 років).