Тема 1. Державна політика в галузі охорони праці

ПЛАН

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

3. ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

4. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ (З ДСТУ 2293-99)

1. Сучасні проблеми охорони праці на виробництві

Суспільно-політичні та соціально-економічні реформи, що здійснюються у нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо.

Проблема створення нешкідливих та безпечних умов праці існувала в Україні давно, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 15-20 років тому на виробництві гинуло близько 4 тисяч чоловік - у 1,6 разів більше, ніж тепер. Замовчування цієї гіркої істини внаслідок секретності, що панувала у системі, породжувало благодушність і халатність тих, від кого залежало її вирішення. І на сьогодні у нас імовірність травматизму та професійних захворювань у 5-8 разів вище, ніж в інших промисловорозвинених країнах Європейського союзу. Стан охорони праці залишається незадовільним. Проблема виробничого травматизму є дуже гострою -щорічно на виробництві травмується до ЗО тисяч чоловік, з них до 10% стають інвалідами і до 2% гине, понад 2,6 тисяч отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 мільйона людино-днів, середня важкість кожної травми досягає 25 днів непрацездатності. Однак і ці показники не дають достатньо об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що ми мали до 2000 р. умови систематичного спаду виробництва. А позитивні зрушення в економіці України в 2000 - 2001рр. уже супроводжуються зростанням випадків смертельного травматизму.

Спостерігаючи стійку тенденцію зниження загальної кількості нещасних випадків на виробництві по Україні бачимо, що рівень травматизму в агропромисловому комплексі країни залишається високим, темпи його зниження низькими, а у деяких регіонах навіть спостерігається зростання цих показників. Тут трапляється найбільша кількість випадків зі смертельними наслідками - до 35% від загальної кількості по України. По загальному травматизму АПК займає друге місце - 22,8% від загальної кількості потерпілих.

Якщо виходити з того, що кількість працюючих в АПК становить лише 28% від загальної кількості зайнятих у народному господарстві України, то питома вага травматизму у цій галузі значно збільшується.

Виконання сільськогосподарських робіт вимагає від керівників підприємств, служби , охорони праці, інженерно-технічних працівників, трудових колективів і профспілок великого напруження, моральних, фізичних, духовних сил і, в першу чергу, — знань з охорони праці.

Аналіз причин виробничого травматизму при розслідуванні нещасних випадків на сільськогосподарських підприємствах недержавної форми власності свідчить про те, що керівники та посадові особи слабо підготовлені з питань охорони праці, не створюють служби охорони праці, не забезпечують працюючих нормативною документацією і не розробляють посадових інструкцій щодо охорони праці.

Керівники підприємств та акціонерних організацій не завжди дотримуються санітарно-гігієнічних вимог щодо створення відповідних умов праці. Більшість власників приватних підприємств мають низький рівень знань щодо законодавчих і нормативних вимог охорони праці.

У більшості підприємств та організацій галузі припинила діяти єдина система управління охороною праці. В їх статутах не відображені конкретні обов'язки щодо охорони праці, не передбачене централізоване навчання, перевірка знань за допомогою атестацій та переатестацій посадових осіб.

Вдосконалення механізму єдиної системи управління охороною праці в галузі значною мірою залежить від фахової підготовки спеціалістів. А це вимагає зміни змісту і методів навчання.

Впровадження у навчальну програму нової- нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" є важливим елементом навчального процесу на завершальному етапі підвищення рівня знань студентів щодо охорони життя і здоров'я людей.

"Охорона праці в галузі" - нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах з метою формування у майбутніх фахівців необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дисципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, законодавством України про охорону праці, а також спеціальною і навчальною літературою.

Надалі на етапі підготовки спеціалістів за професійно орієнтовними програмами, спрямованими на оволодіння студентами методами і засобами створення безпечних умов праці з урахуванням специфічних особливостей виробництв за профілем спеціальностей на базі знань дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" та профілюючих дисциплін, планується поглиблене вивчення питань охорони праці в галузі, яку студент обрав для своєї подальшої діяльності відповідно до напрямку їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.