- •1.1. Закон України "Про охорону праці"
- •1.2. Законодавство про працю
- •Глава II містить закон про колективний договір.
- •1.3. Державне соціальне страхування
- •1.4. Державні нормативні акти з охорони праці
- •1.5. Державний нагляд, відомчий, регіональний та громадський контроль за охороною праці
- •1.6. Відповідальність працівників та посадових осіб за ;. Порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці
- •2.1. Методологічні аспекти побудови та функціонування суоп
- •2.2. Основні завдання та функції суоп
- •2.3. Реалізація завдань управління охороною праці
- •2.4. Реалізація функцій управління охороною праці
- •2.4.1. Організація і координація робіт з охорони праці
- •2.4.2. Планування і фінансування робіт з охорони праці
- •2.4.3.Контроль за станом охорони праці
- •2.4.4. Облік, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці
- •2.4.5. Стимулювання роботи з охорони праці
- •2.5. Порядок розробки та впровадження системи управління охороною праці (суогї) на підприємстві
- •2.6. Методика проведення внутрішнього аудиту
- •2. Вимоги до аудиторів
- •5. Звітні документи
- •6. Коригувальні дії та повторний аудит
- •7. Документи, на які робляться посилання:
- •2.7. Функціональні обов'язки посадових осіб по суоп
- •2.8. Методика аналізу ефективності функціонування суоп
- •2.9. Порядок оцінки стану охорони праці на підприємствах
- •2.9.1. Оцінка стану охорони праці у виробничих підрозділах
- •2.9.2. Кількісна оцінка стану охорони праці в структурному підрозділі
- •3.1. Загальні поняття про умови праці
- •3.2. Стан умов праці в галузі
- •3.4. Загальна характеристика захворюваності працівників у
- •3.5. Загальні вимоги до виробничих і побутових приміщень, ! виробничих процесів та виробничого обладнання
- •3.6. Фактори, що впливають на стан здоров'я та формують
- •3.7. Характеристика професії та умов праці робітників сільськогосподарського виробництва
- •3.7.1. Водій автотранспорту
- •3.7.2. Механізатор сільського господарства
- •3.7.3. Рільник
- •3.7.4. Оператор машинного доїння
- •3.8. Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу
- •3.8.1. Основні напрямки зниження важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі
- •3.8.3. Засоби і заходи поліпшення стану виробничого середовища за шумовими характеристиками
- •3.8.4 Раціональні заходи поліпшення стану виробничого середовища щодо вібраційного чинника
- •3.8.5. Нормування освітлення виробничих приміщень
- •3.9. Вимоги до персоналу і санітарно-побутове забезпечення робіт
- •3.9.1. Допуск до роботи осіб залежно від професійної підготовки
- •3.9.2. Проведення медичних оглядів осіб при допуску їх до участі у виробничому процесі
- •3.9.3. Забезпечення працівників певних категорій лікувально -профілактичним харчуванням та іншими рівноцінними продуктами
- •3.9.4. Санітарно-побутове забезпечення працівників
- •3.10. Вимоги до розміщення обладнання та організації робочих
- •3.11. Забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту
- •3.12.1. Організація роботи з атестації
- •3.12.2. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу
- •3.12.3. Гігієнічна оцінка умов праці
- •3.12.4. Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця
- •3.12.5. Атестація робочих місць
- •3.13. Пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних
- •4.1. Стан виробничого травматизму в галузі
- •4.2. Травмонебезпечні виробничі факторі та аналіз причин виробничого травматизму
- •4.4. Виробничі небезпеки, аварійність і травматизм у рослинництві
- •4.5. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі
- •4.6. Підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму в галузі
- •4.6.1. Умови та обставини виникнення небезпечних ситуацій на галузевих об'єктах
- •4.6.2. Організація проведення робіт на галузевих об'єктах підвищеної небезпеки
- •4.6.3. Організація видачі нарядів-допусків на роботи підвищеної небезпеки
- •4.6.5. Узагальненні висновки, рекомендації і пропозиції по зниженню виробничого травматизму в сільськогосподарському
- •4.6.6. Економічна оцінка наслідків виробничого травматизму
- •4.6.7. Економічний аналіз витрат від травматизму та захворювань
- •5.1. Необхідні умови для виникнення пожеж
- •5.2. Показники пожежо-вибухонебезпечності речовин
- •5.3. Причини виникнення пожеж
- •5.4. Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості
- •5.5. Класифікація пожеженебезпечних та вибухонебезпечних зон
- •5.6. Система запобігання пожежам
- •5.6.1. Вимоги пожежної безпеки до генеральних планів сільськогосподарських підприємств
- •5.6.2. Запобігання пожежам на тваринницьких фермах, комплексах і птахофабриках
- •5.6.3. Запобігання пожежам у ремонтних майстернях, гаражах і на пунктах технічного обслуговування
- •5.6.4. Запобігання пожежам на складах зберігання нафтопродуктів і твердого палива
- •5.6.5. Запобігання пожежам при зберіганні мінеральних добрив і
- •5.6.6. Запобігання пожежам при збиранні врожаю і переробці продукції рослинництва
- •5.6.7. Забезпечення пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт
- •5.7. Правова основа та система державного протипожежного захисту
- •5.7.1. Роль органів центральної виконавчої влади у системі протипожежного захисту
- •5.7.2. Державний пожежний нагляд
- •5.7.3. Права державних інспекторів пожежного нагляду
- •5.7.4. Мета, завдання та види пожежної охорони
- •5.7.6. Загальні принципи організації протипожежного захисту
- •5.7.7. Пожежно-технічні комісії
- •5.7.8. Навчання з питань пожежної безпеки
- •5.8. План ліквідації аварій і пожеж
- •5.9. Дії у випадку виникнення пожежі
5.6.7. Забезпечення пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт
На галузевих об'єктах у виробництві, а також під час будівництва, реконструкції, монтажу та ремонту споруд і обладнання часто виконуються так звані вогневі роботи.
Вогневими роботами вважаються виробничі операції, пов'язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням деталей, устаткування, будівельних і технологічних конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин, матеріалів, парів легкозаймистих рідин.
До вогневих робіт належать: газозварювання, електрозварювання, різання металів із застосуванням рідкого палива, паяльні роботи, варка бітуму, смоли та інші способи використання відкритого вогню.
Процеси зварювання та різання металів є найбільш небезпечними щодо можливості виникнення пожежі. Вони супроводжуються інтенсивним утворенням великої кількості бризок розплавленого металу, виділенням значної теплової енергії, а також газів і пари, які можуть утворити з повітрям горючі суміші та стати причиною пожежі та вибуху, Розлітаючись навкруги місця проведення робіт, іскри здатні підпалити будь-які горючі матеріали. '
При проведенні вогневих робіт на різних висотах від рівня підлоги розжарені іскри можуть розлітатися, зберігаючи свої запалювальні властивості, на 10-15м. Тому місце проведення вогневих робіт залежно від висоти їх виконання має бути очищеним від горючих
речовин і матеріалів у радіусі, наведеному в табл. 5.5.
Іскри, що виникають при зварюванні, є малопотужним джерелом запалювання. Час їхнього існування становить 3-5 с. Але іскри спроможні викликати тління з наступним горінням цілого роду горючих матеріалів. Промащене ганчір'я спалахує від іскор на відстані до. 10 м від місця зварювання, а клоччя - до 16м.
При газозварювальних роботах джерелом теплової енергії є полум'я, яке утворюється під час горіння газу (ацетилен, водень, природний газ) у суміші з чистим киснем.
У разі використання ацетилену температура полум'я досягає 3150°С. Ацетилен може утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям (у межах 2,2-81% за об'ємом) і з чистим киснем (2,3-93%). Суміш ацетилену з повітрям і киснем може вибухати від інтенсивного нагрівання або іскри у широких концентраційних межах. Температура самозаймання ацетилену лежить у межах 240-630°С.
Для газозварювання використовують газові балони, а також ацетиленові генератори, в яких шляхом взаємодії карбіду кальцію з водою отримують ацетилен, що значно підвищує пожежну небезпеку таких видів робіт.
Карбід кальцію зберігають у спеціальних металевих барабанах, розкривати які необхідно спеціальним латунним ножем або латунним зубилом. Це запобігає іскроутворенню, бо під час розкриття за рахунок вологи у повітрі може утворитися вибухонебезпечна ацетилено-повітряна суміш.
Ацетиленові генератори встановлюють на відкритих майданчиках, а іноді в добре провітрюваних приміщеннях не ближче 1 Ом від місця проведення зварювальних робіт, відкритого вогню, нагрітих предметів, місць примусового забору повітря та не менше 5м від балонів з киснем та горючими газами.
Кисень, що застосовується в газозварювальних роботах, у разі контакту з мастилами, жирами, вугільним пилом може призвести до
самозаймання або навіть вибуху. Тому всю кисневу апаратуру, кисневопроводи та балони потрібно знежирювати. Відкривати та закривати вентилі кисневих балонів можна тільки вручну без застосування інструментів, а вентилі ацетиленових балонів - за допомогою спеціального ключа. Балони з киснем мають блакитний колір з написом чорною фарбою, для ацетиленових балонів відповідно біла та червона фарби, пропанових — червона та біла. Балони з газами повинні бути захищені від впливу сонячного повітря та інших джерел тепла (1 м від приладів опалення і не менше 5 м від джерел відкритого вогню). Відстань від пальників до балонів повинна бути не менш 10м.
Причинами вибуху балонів з киснем можуть бути: потрапляння на вентиль мастил та жиру; удар чи падіння або нагрівання, внаслідок чого тиск газу може стати вищим за допустимий.
Транспортувати балони можна тільки на ресорних транспортних засобах, на спеціальних ручних візках або ношах.
Перевозити кисневі та ацетиленові балони у вертикальному положенні дозволяється тільки у спеціальних контейнерах. Забороняється одночасне транспортування кисневих та ацетиленових балонів. Газопідвідні шланги на редукторі, пальнику та генераторі треба кріпити надійно за допомогою спеціальних хомутів. Перед початком роботи з метою запобігання утворення горючих сумішей лінії постачання ацетилену та кисню слід продути.
Під час виконання електрозварювальних робіт джерелами запалювання можуть бути: електрична дуга, розігрітий метал, іскри, нагріті до високої температури поверхні зварювального обладнання • при його несправності.
Проводи для електрозварювання з'єднують відповідно до ПУЕ шляхом: обтискування, опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Ввімкнення проводів до електродержака та зварювального апарата слід робити мідними кабельними наконечниками, скріпленими болтами з шайбами.
Електрозварювальна установка на весь період роботи має бути надійно заземлена, а температура нагрівання її окремих частин не повинна перевищувати 75°С. Залишки електродів слід складати у спеціальний металевий ящик, який встановлюється біля місця зварювальних робіт.
До вогневих робіт, які можуть призвести до виникнення пожежі, відноситься бензогасорізання металів. Під час проведення таких
робіт робоче місце влаштовується так само, як і для зварювальних робіт.
Пожежна небезпека паяльних робіт характеризується можливістю вибуху паяльної лампи, займання від її полум'я розташованих поблизу горючих матеріалів, викиду полум'я з паяльної лампи. Тому місце проведення паяльних робіт в радіусі 5м повинно бути очищене від горючих матеріалів. Заправляти паяльні лампи і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. Забороняється для ламп, що працюють на гасі, використовувати бензин або суміш бензину з гасом; заповнювати лампу паливом більше ніж на 75% об'єму її резервуара; підвищувати тиск у резервуарі лампи більше допустимого; відкручувати повітряний гвинт та паливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола.
Розігрівання або варіння бітумів та смол є небезпечним у пожежному відношенні видом робіт. Цей вид вогневих робіт здійснюється у спеціальних котлах, які заповнюються не більше ніж на 75% їх місткості. Завантажений у котел наповнювач має бути сухим.
Для розігрівання бітуму котел встановлюють похилом так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного, щоб уникнути виливання мастики у топку та її спалахування. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Місце розігрівання бітумів та смол необхідно забезпечити ящиками із сухим піском, лопатами та не менше ніж двома вогнегасниками, а також огородити валом або бортиком з негорючих матеріалів не менше 0,3 м заввишки.
При розміщенні бітумного котла на будівельному майданчику над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів. Котли можна встановлювати групами. Кількість котлів в одній групі не повинна перевищувати трьох. Між групами котлів має бути відстань не менше 9 м.
Місце розігрівання бітумів та смол розташовується на спеціальних майданчиках на відповідних відстанях від будівель та споруд залежно від ступеня їх вогнестійкості.
При розігріванні бітумів або смол забороняється залишати котли без нагляду, встановлювати їх на горищах та на покриттях будівель. Неприпустимо продовжувати розпалювати котел з бітумом у разі появи витікання. У цьому випадку необхідно негайно загасити топку,
очистити котел та відремонтувати або замінити його.
Особливо небезпечними є вогневі роботи, що проводяться у сприятливих для акумуляції теплоти умовах. За таких умов може спостерігатися прихований розвиток горіння, який здатний тривати декілька годин і навіть більше доби. Виконання вогневих робіт небезпечне також у приміщеннях, де можливе приховане розлітання іскор і накопичення токсичних продуктів.
Місця проведення вогневих робіт поділяються на постійні, які влаштовуються у спеціально обладнаних для цього ділянках: цехах, дільницях, в майстернях чи на відкритих майданчиках, та тимчасові, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, приміщеннях, у місцях, не обладнаних для їх постійного проведення.
Визначення постійних місць проведення вогневих робіт здійснюється відповідними наказами, розпорядженнями керівника підприємства. Огородження таких місць будівельними конструкціями (перекриття, перегородки, стіни, підлоги) виконується з негорючих матеріалів.
Проведення тимчасових вогневих робіт дозволяється виключно за наявності підписаного наряду-допуску, який до початку виконання робіт необхідно узгодити з відомчою пожежною охороною, а в разі її відсутності - з добровільною пожежною дружиною. Форма наряду-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт встановлена правилами пожежної безпеки. За проведенням тимчасових вогневих робіт встановлюється обов'язковий контроль.
