5.2. Показники пожежо-вибухонебезпечності речовин

Для успішного здійснення аналізу загрози виникнення і розповсюдження пожеж треба добре знати пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Усі пожежо- та вибухонебезпечні хімічні речовини можуть перебувати в одному з трьох видів агрегатного стану. Це гази, рідини та тверді речовини. Тому і показники їхньої небезпечності будуть дещо різні.

Група горючості - це здатність речовин самостійно горіти. Згідно цьому показнику, усі речовини поділяються на три групи: негорючі, важкогорючі, горючі.

Негорючі речовини нездатні займатися на повітрі при його нормальному складі, в якому є 21% кисню. Слід, однак, зазначити, що існує багато негорючих речовин, які в умовах пожежі можуть створювати досить велику небезпеку. Деякі з них при нагріванні розкладаються з виділенням токсичних та горючих газів, інші при взаємодії виділяють велику кількість тепла.

Важкогорючими слід вважати речовини, які займаються під безпосередньою дією джерела запалення, але не здатні до самостійного горіння після вилучення цього джерела

Горючими іменуються речовини, здатні до самостійного горіння у повітрі нормального складу (із наявністю кисню близько 21%).

Концентраційні межі запалення(КМЗ) :

нижня (НКМЗ) - це мінімальна масова частка горючого (%, кг/м³) у суміші "горюча речовина - окислювальне середовище (повітря)", при якій можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалення;

верхня (ВКМЗ) - це максимальна частка горючого (%, кг/м ) у суміші "горюча речовина - окислювальне середовище", при якій можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від Джерела запалення.

Суміші, які містять газоподібне чи пароподібне горюче у концентраціях, нижче НКМЗ та вище ВКМЗ, горіти не можуть. Наявність ділянок негорючих концентрацій надає можливість при

транспортуванні, збереженні та застосуванні горючих парів та газів дотримуватися такого режиму, при якому поводження з ними не пов'язане з небезпекою виникнення пожежі.

По концентраційним межам запалення визначають групу горючості газо- і пароповітряних сумішів.

Температура самозапалення - це найнижча температура речовини (або її суміші з повітрям), коли різко зростає швидкість екзотермічних реакцій, які завершуються полум'яним горінням.

Згідно з цим показником визначають групу горючості твердих речовин та рідин.

Температура запалення - це температура, коли речовина виділяє горючі пари та гази із такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалення виникає стійке горіння. Температурою запалення також визначається група горючості рідин і твердих речовин.

Температура спалаху - це найнижча температура речовини, коли над її поверхнею утворюються пари чи гази, які спалахують у повітрі, але швидкість їх утворення ще не достатня для стійкого горіння.

Температурні межі запалення (ТМЗ) :

нижня (НТМЗ) - температура рідини чи легкої твердої речовини, насичені пари яких у повітрі утворюють концентрації рівні НКМЗ;

верхня (ВТМЗ) - температура рідини або легкої твердої речовини, насичені пари яких у повітрі створюють концентрації, рівні ВКМЗ.

Температурні межі запалення (ТМЗ) використовують для здійснення вибору температурних умов збереження рідин у тарі, за яких концентрація насичених парів буде безпечною. Вони також застосовуються для проведення оцінки аварійних ситуацій, пов'язаних з розтіканням горючих рідин та розрахунків концентраційних меж запалення (КМЗ).

Здатність речовин .при взаємодії до екзотермічних реакцій характеризує їх особливу пожежонебезпечність (визначається дослідним шляхом). Можна нагадати, що усі хімічні реакції є теплові. Реакції, які проходять із поглинанням тепла, належать до ендотермічних. Реакції, що супроводжуються виділенням тепла, іменуються екзотермічними.

Цей показник застосовують при розділенні усіх хімічних речовин на сумісні та несумісні при зберіганні. Речовини, які не вступають один з одним у екзотермічні реакції, вважаються сумісними, а речовини, що вступають в екзотермічні реакції, вважаються несумісними.