3.11. Забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту

Засоби захисту працюючих в залежності від характеру ЇХ застосування розділяють на дві категорії (ГОСТ 12.4.011-89):

• засоби колективного захисту (ЗКЗ);

• засоби індивідуального захисту (313).

Засоби колективного захисту в залежності від призначення розділяють на класи:

- засоби нормалізації повітряного середовища виробничих

приміщень і робочих місць (різкої зміни тиску, підвищення або зниження вологості повітря, підвищеної або зниженої іонізації повітря, підвищеної або зниженої концентрації кисню в повітрі, підвищеної концентрації шкідливих аерозолей в повітрі);

- засоби нормалізації освітленості виробничих приміщень і робочих місць (зниженої яскравості, відсутності або недостатку природного світла, пониженої видимості, підвищеної пульсації світлового потоку, зниженого індекса кольоропередачі);

• засобів захисту від підвищеного рівня випромінювань (іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових);

• засоби захисту від підвищеного рівня електромагнітних випромінювань;

• засоби захисту від підвищеної напруги магнітних і електричних полів;

• засобів захисту від підвищеного рівня ультразвуку, шуму, вібрації (загальної і локальної);

• засоби захисту від ураження електричним струмом;

• засоби захисту від підвищеного рівня статичної електрики;

• засоби захисту від підвищених або понижених температур і температурних перепадів;

• засоби захисту від підвищених або понижених температур поверхні обладнання, матеріалів, заготівок;

• засоби захисту від дії механічних факторів (рухомих машин і механізмів; рухомих частин виробничого обладнання та інструментів, виробів, заготівок і матеріалів, що переміщуються) порушення цілісності конструкцій, предметів, що падають з висоти, гострих кромок і шершавих поверхонь заготівок, інструментів і обладнання;

• засоби захисту від дії хімічних факторів;

• засоби захисту від падіння з висоти.

Засоби індивідуального захисту, в залежності від призначення, розділяють на класи:

костюми ізолюючі;

засоби захисту органів дихання;

одяг спеціальний захисний;

засоби захисту ніг;

засоби захисту рук;

засоби захисту голови;

засоби захисту обличчя;

засоби захисту очей; засоби захисту органів слуху; засоби захисту від падіння з висоти; засоби дерматологічні захисні; засоби захисні комплексні.

Кожний із двадцяти класів засобів колективного захисту, крім загальної назви, розділяються на підрозділи, наприклад, до засобів нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць відносяться такі улаштування: вентиляції і очищення повітря; кондиціювання повітря; локалізації шкідливих факторів; підтримування нормальної величини барометричного тиску.

Кожен із засобів індивідуального захисту, в свою чергу, розділяється на групи. Наприклад, засоби захисту органів дихання об'єднують: протигази, респіратори, само рятувальники, пневмошоломи, пневмомаски, пневмокуртки.

Засоби захисту працюючих повинні забезпечувати попередження або зменшення дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Засоби захисту не повинні бути джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Засоби індивідуального захисту слід застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями і засобами колективного захисту.

За принципом дії засоби індивідуального захисту органів дихання (3130Д) поділяють на дві групи:

- фільтруючі (Ф), що забезпечують очищення вдихуваного повітря від шкідливих речовин за допомогою фільтрів і сорбентів (респіратори, протигази);

- ізолюючі (І) - забезпечують захист шляхом ізоляції органів дихання людини від навколишнього середовища (шлангові та автономні апарати дихання).

Фільтруючі ЗІЗОД за призначенням поділяються на: протиаерозольні (ФА), протигазові (ФГ) і універсальні (ФУ). Універсальні ще називають пилогазозахисними.

Респіратори, що належать до фільтруючих, поділяються на три групи: протипилові і протиаерозольні; протигазові; універсальні.

До протипилових і протиаерозольних належать респіратори: ШБ-Г "Лепесток-200", ШБ-1 "Лепесток-40", ШБ-1 "Лепесток-5", "Кама-200", "Кама-40", У-2К, РП-К (РП-КМ), "Астра-2", Ф-62ШМ (Ф-62Ш),

РПА-1 (РПА), РПШ-741, "Снежок К-М".

До протигазових респіраторів належить респіратор РПГ- 67, який залежно від патрона, що постачається в комплекті (А, В, Г і КД), виготовляється таких марок: РПГ- 67А, РПГ- 67В, РПГ- 67Г і РПГ-67КД.

До універсальних (газопилезахисних) належать респіратори РУ-60М (РУ-60МУ), "Снежок-КУ-М", "Снежок-ГП", "Лепесток-Г", " Л епесток- Апан".

Протигазові респіратори захищають лише від газів (парів), а універсальні, як і протигазові, комплектують патронами А, В, Г, КД і одночасно захищають від пилу і аерозолів.

Засоби індивідуального захисту повинні мати інструкції, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації й зберігання.

Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами керування таким чином, щоб у разі потреби спрацювала примусова дія засобу захисту. Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

Засоби колективного захисту працівників повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати контроль його роботи, а також безпечне обслуговування й ремонт.

Робочий одяг і спецодяг повинні зберігатися окремо від особистого одягу працівника. Виносити спецодяг з підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється. Власник організовує ремонт, прання, хімічну чистку, знешкодження та знезараження спецодягу централізовано. Прання проводиться в міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який сорбує й утримує небезпечні й шкідливі речовини підлягає щоденному пранню.

Спецодяг і спецвзуття, які були у використанні, можна видавати працівникам і службовцям тільки після їх прання, дезінфекції та ремонту.

При видачі працівникам 313 власник організовує навчання з правил користування ними і найпростішим методам перевірки їх справності.

Під час роботи з пилоподібними мінеральними добривами повинні використовуватися протипилові респіратори Ф-62ПІ, "Астра-2", "Лепесток" або універсальний респіратор РУ-60М.

Вибір 313 здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).

Засоби індивідуального захисту необхідно підбирати за розмірами. Після закінчення роботи їх слід очистити (провітрити, висушити, знепилити) або знешкодити.

Під час роботи з азотними рідкими мінеральними добривами працівників потрібно забезпечувати фільтруючими протигазами з коробками типу КД прогумованими фартухами й нарукавниками та гумовими рукавичками й чоботами за ГОСТ 5375-79. В аварійних ситуаціях необхідно застосовувати протикостюм з умовним позначенням КК і кисневий прилад.

Для захисту рук під час роботи з твердими добривами застосовувати бавовняні рукавиці з плівковим покриттям.

Під час роботи з посудинами Дьюара і рідким азотом працівники повинні одягати халати, захисні окуляри або щиток з органічного скла. Одяг повинен бути без кишень, штани (брюки) - без манжет і закривати верх взуття. Рукавиці повинні бути сухими і вільно одягатись на руки. Одяг має бути підібраний за зростом й розміром, повністю заправлений і застебнутий.

Робота без засобів індивідуального захисту не дозволяється.

, 3.12. Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442, і відповідно до "Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими постановою Міністерства праці України і Головним санітарним лікарем України від 01.09.92 р. № 41, а також "Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу" - наказ МОЗ від 31.12.97р. № 382. і Головна мета атестації полягає в регулюванні відносин між

\ власником чи уповноваженим ним органом та працівниками щодо

реалізації їх прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах (надалі - підприємствах) незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких у списках № 1 і № 2 передбачено показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробни­чих факторів та причин їх виникнення;

• дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого сере­довища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

- обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

• підтвердження (встановлення) права власників на пільгове пен­сійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

• перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

• розв'язання спорів, які можуть виникнути між юридичними осо­бами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і

компенсацій;

• розроблення комплексу заходів з оптимізації рівня гігієни і безпе­ки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

• вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і тех­нології, вдосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять санітарні лабораторії підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров'я за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.