3.8.4 Раціональні заходи поліпшення стану виробничого середовища щодо вібраційного чинника

Основними законодавчими документами щодо поліпшення стану виробничого середовища за чинником вібрації є: "Санітарні норми і правила при роботі з інструментами, механізмами і обладнанням, що створюють вібрації, які передаються на руки працюючих" (СН 696-66); "Санітарні норми проектування промислових підприємств" (СН 245-71); "Санітарні норми і правила щодо обме­ження вібрації і шуму на робочих місцях тракторів, сільськогоспо­дарських меліоративних, будівельно-дорожніх машин і вантажного транспорту" (СН 1102-73) і ін.

Вказані документи встановлюють гранично допустимі величини вібрації, що виникають при експлуатації вібронебезпечного

обладнання, гранично допустиму вагу машин, що утримуються руками в процесі роботи, гранично допустиму силу ручного натиску, потрібну для роботи машин у паспортному режимі, а також умови зміни нормованих величин і умови роботи з вібруючим обладнанням. Оцінка ступеня шкідливості вібрації ручних машин здійснюється за спектром віброшвидкості у діапазоні частот 11-800 Гц. Для кожної активної смуги в межах вказаних вище частот встановлюється гранично допустиме значення середньоквадратичної величини віброшвидкості в м/с, і її рівні в децибелах (табл. 3.4).

Вага вібруючого обладнання або його частин, що утримуються руками, не повинна перевищувати 10 кг, а зусилля натиску - 20 кг.

Допустимі рівні вібрації робочих місць наведені в СН 245-71, вони використовуються при проектуванні нових підприємств, будівель і споруд, і тих, що знаходять в реконструкції, транспорту і виробничого устаткування.

Параметрами вібрації, що нормуються, є середньоквадратичні величини коливальної швидкості або амплітуди переміщення горизонтальної і вертикальної вібрації в октавних смугах частот від 2 до 63 Гц, що виникають при роботі обладнання і передаються на робочі місця у виробничих приміщеннях (табл. 3.5).

СН 245-71 також передбачала залежність нормованих величин від тривалості дії вібрації протягом робочої зміни.

Якщо тривалість дії вібрації менше 4 години протягом робочого дня, допустимі величини і рівні слід збільшити в 1,4 рази (на 3 дБ),

при дії менше 2 годин - в 2 рази (на 6 дБ), при дії меншій за 1 годину - в 3 рази ( 9 дБ ).

Серед інших принципів вібраційного захисту належить вико­ристовувати різні демпфуючі пристосування. Для вібропоглинання і демпфування вібруючих конструкцій та окремих їх частин на вібруючі конструкції і деталі наносять шар пружнов'язких матеріалів, що мають великі внутрішні втрати. До таких матеріалів належать мастика А-1,2, ТУ МПХ272-5, пластик ШВИМ-18, пінопласт і гума.

Зниження рівня вібрації вібропоглинаючими покриттями на низьких частотах досягає 8 дБ, на високих - 12 дБ. Товщина покриття мастиками перевищує в 2-3 рази товщину вібруючих тонкостінних деталей.

Для зменшення вібрації, що передається від двигуна в кабіну машини, використовують корпусну (рамну) віброізоляцію. Як віброізолятори вузлів застосовують амортизатори: пружинні, гумово-металеві АКСС-4, гумові прокладки з ребристої та дірчастої гуми, динамічні віброгасники.

Для захисту лівої руки від вібрації вставного інструмента використовують віброгасячі насадки з губчатої гуми, пластмаси в комбінації з пружинними амортизаторами.

Подібні насадки використовуються і для захисту від вібрації рукоятки шліфувальних машин. Зменшення вібрацій інструментів обертової дії можна добитися шляхом регулярного балансування.

Для зменшення вібрації, що передається на робочі місця, застосовують спеціальні амортизуючі сидіння, площадки з пасивною пружинною ізоляцією, гумові, поролонові і інші вібропоглинаючі настили.

Крім того, необхідно:

• систематично зрівноважувати (статично і динамічно) всі деталі агрегату, що рухаються, для зменшення динамічних сил, які збуджують вібрації;

• передбачити мінімальні допуски з метою зменшення зазорів у з'єднаннях деталей (перекоси, невірна відстань між центрами і т.ін.);

• застосовувати змащення вібруючих деталей, що співударяються, в'язкими рідинами;

- для послаблення вібрацій, які розповсюджуються в сусідні приміщення, по конструкції будівлі, агрегати, що створюють вібрації (двигуни, вентилятори і ін.) встановлювати на самостійних фундаментах, віброізольованих від підлоги та інших конструкцій будівель або на спеціально розрахованих амортизаторах зі сталевих пружин чи пружних матеріалів.

Розрахунок фундаментів і віброізоляторних засобів на стадії проектування є кардинальним заходом зниження загальної вібрації при встановленні потужних машин і агрегатів.

До роботи з вібруючими машинами і обладнанням допускаються особи, що мають 18 років і отримали відповідну кваліфікацію та здали технічний мінімум з вимог безпеки. При прийомі на роботу

вони повинні проходити попередній медичний огляд, а в процесі роботи раз на рік - періодичний огляд.

Робота з вібруючим обладнанням, як правило, має проводитися в опалювальних приміщеннях з температурою повітря не менше 16° при вологості 40-60% і швидкості руху не більше 0,3 м/с. При неможливості створити подібні умови (робота на відкритому повітрі, підземні роботи і ін.) для періодичного обігрівання влаштовують спеціальні приміщення з температурою повітря не менше 22°, відносною вологістю 40-60% і швидкістю руху повітря - 0,3 м/с.

Для індивідуального захисту використовують рукавиці, що гасять вібрацію і спеціальне взуття. Вимоги до захисту рукавиць з демпфуючих матеріалів регламентується спеціальним ДСП. ' Стандартизується ефективність гасіння вібрації, товщина демпфуючого матеріалу, область використання і інші вимоги до захисних засобів цього типу.

З метою підвищення захисних властивостей організму і працездатності розроблений спеціальний комплекс виробничої гімнастики, вітамінна профілактика та спецхарчування, а також рекомендації щодо гідропроцедур з температурою води 3 8 °С і самомасажем для верхніх кінцівок.