3.8. Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу

3.8.1. Основні напрямки зниження важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі

Впровадження автоматизації та механізації виробничих процесів в умовах галузі дає можливість зменшити фізичну напруженість трудових процесів, підвищити безпеку праці та знизити кількість працюючих на тяжких видах робіт. Скорочення тяжких операцій за рахунок автоматизації і механізації веде до скорочення частки працівників ручної праці, до підвищення її продуктивності.

На багатьох виробничих процесах галузі вже зараз ліквідовані деякі види тяжкої ручної праці. Наприклад, на розвантаженні і навантаженні основних видів сировини, конструкцій і матеріалів використовуються вантажно-розвантажувальні крани, грейфери і інші механізми.

Обґрунтування першочергових напрямків щодо поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі має включати питання виробничої санітарії як системи організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів запобігання впливу на працюючих шкідливих виробничих чинників.

Для розробки заходів щодо питань виробничої санітарії в умовах галузі необхідно основну увагу звернути на професійні шкідливості, що можуть виникати внаслідок несприятливого впливу метеорологічних, санітарно-технічних умов або виробничих технологічних процесів як під час будівництва, так і експлуатації галузевих об'єктів.

Розробка заходів та засобів щодо поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі повинна передбачати:

• заміну шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими;

• заміну процесів і технологічних операцій, пов'язаних з виникненням шуму, вібрації і інших шкідливих чинників, процесами або операціями, при яких буде забезпечуватися менша інтенсивність цих чинників або їх повна відсутність;

• заміну твердого та рідкого палива на газоподібне;

• герметизацію та максимальне ущільнення стиків і з'єднань у

технологічному обладнанні і трубопроводах з метою запобігання виділення шкідливих чинників в процесі виробництва; , - теплову ізоляцію нагрітих поверхонь обладнання, повітропроводів та трубопроводів;

• комплексну механізацію, автоматизацію, дистанційне управління, а також автоматичну сигналізацію про хід окремих процесів та операцій, пов'язаних з використанням шкідливих чинників;

• укриття механічного транспорту, а також герметизацію при транспортуванні пилоподібних матеріалів;

• рекуперацію шкідливих речовин та очистку від них технологічних викидів;

• блокування технологічного обладнання і санітарно-технічних пристроїв, застосування місцевих витяжок, світильників, шумопоглиначів, амортизацію вібраційного устаткування та ін.;

• раціональну організацію робочих місць та захист їх від впливу електромагнітних іонізуючих випромінювань;

• використання технологічних процесів при яких максимально скорочується кількість ручних операцій, кількість шкідливих викидів і стічних вод.

Заходи щодо покращення стану виробничого середовища,' змен­шення важкості та напруженості трудового процесу вимагають вра­хування всіх можливих негативних наслідків, бо поряд з позитивним впливом при формуванні умов праці, може в деяких випадках мати місце протилежна дія.

Використання деяких видів машин і обладнання, технологічних процесів, предметів праці і нераціональних методів організації праці і виробництва іноді приводять до погіршення умов праці, підвищення нервово-психічного навантаження.

При збільшенні потужностей і швидкості обладнання, зміни традиційних технологічних процесів електрофізичними, електрохімічними, ультразвуковими процесами зростає дія таких несприятливих виробничих чинників, як шум, вібрація, ультразвук і інше, що у багатьох випадках є причиною виникнення несприятливих умов і негативного впливу на здоров'я працюючих.

Впровадження нової техніки і технології веде до несприятливого впливу на умови праці за рахунок того що, наприклад, масштаби автоматизації в галузі досить незначні, що веде до збільшення несприятливих виробничих чинників.

Збільшення об'ємів виробництва на підприємствах не

! укомплектованих засобами механізації веде до розширення 1 використання ручної праці. Питома вага ручної праці дещо знизилась | і в той же час абсолютна чисельність робітників, зайнятих ручною _; працею в умовах галузі, зросла.

| Використання хімічних, біологічно активних речовин, потужних | засобів впливу на предмети праці в деяких випадках призводить до і зростання нервово-психічного напруження. Поєднання великого і нервово-психічного напруження з недостатньою м'язовою роботою є ! характерною ознакою багатьох професій в умовах галузі. Такий стан [ речей також негативно впливає на здоров'я працівників, призводить | до захворювання серцево-судинної і нервової систем. і У операторів, що працюють на складних ергатичних системах, [ внаслідок великої кількості сигналів, що поступають на пульт іуправління, переробки значного об'єму інформації і необхідності ■швидко приймати рішення, вже через 2-4 год. після початку роботи ■з'являються ознаки втоми. Розвитку втоми сприяє також недосконала [конструкція пультів управління, незадовільна організація праці і !| санітарно-гігієнічних умов та ін.

І Вказані недоліки в організації санітарно-гігієнічних умов праці та ■значне нервове напруження зумовлюють виникнення професійних та Івиробничо-обумовлених захворювань.

І 3.8.2. Поліпшення стану виробничого середовища за

* мікрокліматичними показниками

і

» Дані про стан метеорологічних показників дозволяють розробляти і проводити в умовах галузі систему профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці і усунення можливого яесприятливого їх впливу на організм людини.

В санітарних нормах проектування промислових підприємств наведені величини параметрів метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень для трьох категорій робіт за тяжкістю, для геплого і холодного періоду року, окремо для приміщень зі значними

п незначними надлишками тепла (до або більше 20 ккал/мг).

Згідно з нормами в приміщеннях з великим вологовиділенням на робочих місцях допускається підвищення відносної вологості повітря для теплого періоду року на 10-20%, але не вище 75% загального рівня. При цьому температура повітря не має бути вищою 28°С при легкій і середній тяжкості робіт і не більше 26°С - при тяжкій праці.

Відхилення від норми за метеорологічними умовами в окремих випадках допускається деякими відомчими документами. Можна допустити підвищення температури повітря в робочих приміщеннях в теплий період року на 2-5° залежно від тепловиділень, але не вище 30-33° у випадку, коли середня температура найжаркішого місяця перевищує 25°.

Температура поверхонь обладнання і огороджень на робочому місці не повинна перевищувати 45°, а для обладнання, температура якого біля 100° - не більше 35°.

При неможливості підтримувати нормовані метеорологічні параметри мають бути передбачені профілактичні заходи захисту працюючих від перегрівання.

Захист працюючих від перегрівання досягається технічними засобами; механізацією тяжких робіт, дистанційним управлінням механізмами, за рахунок зміни технології виробництва. Засоби теплоізоляції і екранування значно зменшують теплові випромінювання і надходження конвекційного тепла на робочі місця.

Найбільш ефективним захистом від променевої енергії є водяні завіси. Шар води в 1 мм є достатнім, щоб поглинути всю теплову радіацію від відкритих нагрітих печей.

При наявності потужних джерел конвекційного і променевого тепла важливим заходом по нормалізації мікрокліматичних умов є аерація. Для цього необхідно забезпечити безперешкодний вихід нагрітого повітря через шахти, вікна у верхній зоні приміщення або аераційні фрамуги в стінах будівлі. Однак одна аерація не в змозі забезпечити сприятливих мікрокліматичних умов на всіх робочих місцях, тому використовують місцеве повітряне душування, що полегшує тепловіддачу організму.

Щодо заходів особистої профілактики, суттєве значення має раціональний питний режим. При значних вологовтратах (понад 3,5кг за зміну) і значному часі опромінення інфрачервоною радіацією -50% і більше робочого часу - використовується охолоджена (до 15-20°С) підсолена (0,5% КаСІ) газована вода з добавкою деякої кількості солей калію та вітамінів.

При легких формах гіпертермії рекомендуються гідро процедури -теплий душ 26-27°С протягом 5-8 хв. Після процедури легкий відпочинок у лежачому стані. При відсутності душових реко­мендується вологе обтирання протягом 10-15 хв. і велика кількість питва.

При легких формах перегріву після проведення вказаних процедур і виведення людини на свіже повітря хворобливі явища швидко проходять (1-2 год.), а на наступний день працездатність людини повністю відновлюється. При симптомах хронічного перегрівання для повного видужування працюючих переводять у більш сприятливі умови.

При великих теплових навантаженнях суттєве значення має спеціально впроваджений режим праці з обов'язковими перервами у роботі. Введення перерв сприяє відновленню зрушень у серцево-судинній системі і полегшенню терморегуляції, особливо якщо перерви на відпочинок проводяться в оптимальних для цього мікрокліматичних умовах.

У значній мірі захищає від перегрівання раціонально створений спецодяг, який має бути повітро- і вологонепроникний і мати відповідні теплозахисні властивості, відбивати інфрачервону радіацію. Крім цього працюючі попередньо і періодично проходять медичні огляди. Періодичний огляд працюючих, що систематично підпадають під дію високих температур і інтенсивне опромінення, проводиться один раз у 24 місяці.

При роботі на холоді, необхідно, з однієї сторони, попередити сильне переохолодження організму працюючих, з іншої -забезпечити його швидке зігрівання з метою своєчасної нормалізації фізіологічних зрушень, що настали внаслідок охолодження. Теплий одяг запобігає надмірному охолодженню організму. Фізичні властивості спецодягу, крім теплозахисних властивостей, мають забезпечувати випаровування поту з поверхні шкіри, бо затримка випаровування призведе до зволоження одягу і збільшення теплових витрат організмом.

В окремих випадках при роботі на холоді використовують пристрої місцевого променевого обігріву або організацію періодичних перерв. У роботі на відкритому повітрі з низькими температурами такі перерви надаються по 10 хв. через кожну годину праці для обігрівання у спеціальних теплих приміщеннях. Температура повітря в цих приміщеннях має бути не менше 23°С.

Для зовнішніх робіт несприятливими метеорологічними умовами, за яких надаються обов'язкові перерви для обігрівання вважається: температура повітря від 0 до 10° С при швидкості вітру 4-5 м/с; температура повітря від -10° до -15°С при швидкості вітру 2 м/с; температура повітря від -15° до -20° С при швидкості вітру до 2 м/с;

у безвітряну погоду при температурі -20°С і нижче. Припинення роботи на відкритому повітрі при низьких температурах проводиться на підставі рішення місцевих Рад.