6. Оптимізація захисту рослин

До недавнього часу стратегія боротьби з шкодочинними орга­нізмами була зорієнтована на знищення небажаних популяцій з переважним використанням для цього хімічних засобів, чисель­ність застосування і норми внесення яких неухильно зростали. Проте, незважаючи на це, стійкість шкідливих видів до пестици­дів підвищувалась.

Встановлено, що застосування пестицидів викликає неперед­бачені зміни в екосистемах в силу біоценотичних зв'язків і вихо­дить за межі агроценозів. Це може мати як позитивні, так і нега­тивні наслідки для практики і довкілля.

Руйнування зооценозів хижаків і паразитів пестицидами може викликати швидкий розвиток популяцій шкідливих комах, що потребують знищення. Причина цього явища полягає в тому, що чисельність комах-паразитів зменшується і, таким чином, шкідники, що споживають рослини (в нормальних умовах рівень сме­ртності у шкідників досить високий), розмножуються безпереш­кодно.

Рослини і ґрунтові організми здатні в різній мірі концентрува­ти пестициди, які присутні в ґрунті, що в подальшому впливає на поживні ланцюги. Розуміння таких біоценотичних зв'язків в агросистемах привело до необхідності переоцінки методології за­хисту рослин. Принципово новою теоретичною базою її стає уяв­лення про польові рослинні спільноти і, зокрема, про взаємо­відношення між культурною рослиною і шкідливими організма­ми в агроландшафтах. З цих саме тверджень необхідно формува­ти систему інтегрованого захисту рослин як складову частину адаптивних систем землеробства. Такий захист повинен будува­тись на принципі регулювання чисельності шкідливих організмів, тобто підтримання їх популяцій на рівні, який не приносить еко­логічної шкоди. Коли шкідливий організм характеризується ви­соким потенціалом розмноження або відноситься до карантин­них, діють з урахуванням порогу шкодочинності. В адаптивних системах землеробства безпосередні величини порогів шкодо­чинності визначаються для кожного агроландшафту на підставі даних про втрати врожаю, чисельності шкідливих організмів і факторів, що впливають на їх динаміку.

В системі захисту рослин визначальна роль належить агротех­нічним заходам: вибору стійких сортів, оптимізації сівозмін, об­робітку ґрунту, системі удобрення, регулюванню строків сівби, густоти насадження рослин та стеблостою, своєчасності збирання врожаю і т.д. Ці заходи повинні доповнюватись в першу чергу біологічними методами регулювання чисельності шкідливих ор­ганізмів на рівні порогу шкодочинності методами інтерференції.

Значення хімічного методу підсилюється в разі виникнення можливості значних втрат врожаю, коли він стає єдиним спосо­бом швидкого придушення популяції шкідливого організму. При цьому важливо застосовувати пестициди з іншими захисними за­ходами в технологічному комплексі.

Значення пестицидів зростає з посиленням спеціалізації виро­бництва і підвищення рівня інтенсифікації. Відмова від їх вико­ристання або різне обмеження в сучасному землеробстві приведе до помітного зменшення віддачі від добрив, меліоративних та інших заходів, зробить неможливим застосування сучасних тех­нологій вирощування сільськогосподарських культур.

У сучасних умовах від уявлень про безпестицидне землеробство на найближчу перспективу необхідно відмовитись. Підвищення професіонального рівня застосування хімічного захисту рослин зробить цей метод ефективним і мало шкідливим для людини і довкілля.