Тема 14 правове становище селянського (фермерського) господарства. Які основні риси і ознаки селянського (фермерського) господарства?

Аналіз Закону України «Про селянське фермерське господарство» від 20.12.1991 p. // ВВР.— 1992. № 14. — Ст. 186, в новій редакції від 22 червня 1993 р., дозволяє сформулювати таке визначення поняття селянського (фер­мерського) господарства.

Селянське (фермерське) господарство — це самостій­ний господарюючий суб'єкт-підприємець, його складають члени його сім'ї та інші родичі, які об'єднались для виро­блення, переробки і реалізації сільськогосподарської про­дукції і сировини на основі використання майна і зе­мельних ділянок, які знаходяться у них на праві власно­сті, оренди або на праві постійного користування.

Основними рисами і ознаками селянського (фермер­ського) господарства є:

а) добровільне об'єднання громадян;

б) селянське (фермерське) господарство, як правило, — це окрема сім'я, до складу якої входять подружжя, батьки, діти (ті що досягли 16-річного віку) та інші родичі;

в) воно утворюється для виробництва, переробки і реа­лізації сільськогосподарської продукції і сировини;

г) члени цього господарства беруть обов'язкову особи­сту участь в його діяльності;

д) члени цього господарства мають рівні права на участь в управлінні, на оплату праці, на укладення догово­ру про спільну діяльність.

107

^ Який порядок створення селянського (фермерського) господарства?

Право на створення селянського (фермерського) госпо­дарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством. Селянське (фермерське) госпо­дарство створюється на добровільних началах.

Першочергове право на створення такого господарст­ва належить громадянам, які проживають в сільській міс­цевості і мають досвід роботи в сільському господарстві або необхідну кваліфікацію в галузі тваринництва.

Обов'язковою умовою для особи, яка виявила бажання створити фермерське господарство, є необхідність пройти конкурсний відбір в конкурсній комісії, яка формується в районній чи міській державній адміністрації. До її скла­ду включаються представники (фахівіїі) районної ради управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фер­мерів та ін.

Селянське (фермерське) господарство підлягає держав­ній реєстрації в Раді, яка передала земельну ділянку для його створення. За реєстрацію вноситься плата у відповід­ності з вимогами чинного законодавства. В Раду, яка пере­дала земельну ділянку, подаються заява, список осіб, які виявили бажання створити селянське (фермерське) госпо­дарство, документ про внесення плати за реєстрацію тощо.

Після відведення земельної ділянки в натурі і одержан­ня Державного акта на землю селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Воно одер­жує всі необхідні в зв'язку з цим повноваження.

Відповідна сільська (селищна) рада заносить дані про селянське (фермерське) господарство до спеціальної гос­подарської книги.

і^ Який правовий режим майна селянського (фермерського) господарства?

Суб'єктом майнових відносин є селянське (фермер­ське) господарство, як юридична особа, або ж одна фі-

108

зична особа, якщо господарство складається тільки з неї (стст. 14, 15 Закону).

Майнові правовідносини в селянському (фермерсько­му) господарстві регулюються Цивільним і Земельним кодексами України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», іншим чинним законодавст­вом України.

Рухоме і нерухоме майно, будинки, надвірні та госпо­дарські будівлі, продуктивна і робоча худоба, сільськогос­подарська техніка і реманент, вироблена продукція, гро­шові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно спо­живчого і виробничого призначення належать членам се­лянського (фермерського) господарства на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Тобто члени селянського (фермерського) господар­ства угодою можуть визначити дольову власність на все майно чи на якусь його частину (об'єкти).

Майнові спори між членами селянського (фермерсько­го) господарства, спори між спадкоємцями, а також між ними та іншими громадянами з питань подальшого веден­ня селянського (фермерського) господарства вирішують­ся в судовому порядку. '

й> Які особливості господарської діяльності селянського (фермерського) господарства?

Як підприємець, селянське (фермерське) господарство самостійно визначає цілі, завдання та напрями своєї ді­яльності по виробництву, переробці та реалізації сільсь­когосподарської продукції. В той же час чинне законо­давство передбачає, що основним видом діяльності селян­ського (фермерського) господарства є виробництво, пере­робка і реалізація сільськогосподарської продукції. Це ні­скільки не обмежує праводієздатність цього господарства як у виробництві, так і в реалізації виробленої продукції. Селянське (фермерське) господарство на власний розсуд підбирає партнерів договірних відносин по реалізації про­дукції, в тому числі іноземних.

Нарівні з сільськогосподарським виробництвом селян­ське (фермерське) господарство може займатись будь-якою

109

іншою діяльністю при умові дотримання земельного за­конодавства, яким передбачено використання землі від­повідно до її цільового призначення з виконанням зако-дів по підвищенню родючості землі, застосуванню приро­доохоронної технології виробництва тощо.

Селянське (фермерське) господарство вільне і в виборі контрагентів, які здійснюють реалізацію сільськогосподар­ської техніки, мастильно-паливної продукції, міндобрив, гербіцидів і т.ін.

В разі потреби селянське (фермерське) господарство, у відповідності з чинним законодавством, має право залу­чати до роботи в ньому інших громадян за трудовим до­говором (контрактом).

Доходи, одержані селянським (фермерським) господар­ством, як результат господарської діяльності, використо­вуються членами господарства на власний розсуд.

(^ Які умови та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства?

Законом України «Про селянське фермерське госпо­дарство» передбачені випадки добровільного припинення господарством своєї діяльності і примусового — судови­ми і адміністративними органами.

Відповідно до ст. 29 Закону, діяльність селянського (фермерського) господарства в добровільному порядку припиняється у випадках:

а) добровільної відмови голови господарства від земель­ної ділянки, наданої йому в користування, в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності;

б) прийняття членами господарства рішення про при­пинення його діяльності;

в) вилучення або примусового викупу господарством землі для державних і громадських потреб.

Без згоди членів господарства його діяльність припи-. няеться у таких випадках:

а) ведення господарства перевалено за рахунок пралі найманих працівників;

110

б) використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до зниження родючості,

погіршення її хімічно-екологічної ситуації;

в) несплати земельного податку, а також орендної пла­ти у встановлені строки;

г) невикористання земельної ділянки для сільськогос-.

подарського виробництва протягом року від дня її на­дання;

д) визнання господарства банкрутом;

є) якщо немає жодного члена господарства або спадко­ємця, який бажає продовжити його діяльність.