1.2. Призначення розсадників та види садивного матеріалу

Основним садивним матеріалом для закладання садів, парків, скверів, озеленення населених місць і садиб є саджанці декоративних дерев і чагарників. Задоволення потреб зеленого будівництв садивним матеріалом деревних рослин і є головною метою діяльності декоративних розсадників. Одночасно з цим необхідно зазначити, що окрім них декоративні саджанці вирощуються розсадниками, які виробляють садивний матеріал для інших цілей: лісокультурних, лісомеліоративних, створення плодових садів. В залежності від цільового призначення розсадники поділяють на:

• лісові та лісомеліоративні;

• плодові (плодово-ягідні);

• декоративні (деревно-чагарникові).

В лісових і лісомеліоративних розсадниках продукують, головним чином, маломірний садивний матеріал – сіянці, які за час їх вирощування не пересаджують з місця на місце (не перешколюють), а реалізують одно-дворічними, інколи трьохрічними для лісорозведення і штучного лісовідновлення - створення лісових культур. В продукції таких розсадників переважають сіянці дерев, а сіянці чагарників займають незначну питому вагу. Асортимент їх, у порівнянні з декоративними, більш обмежений. В таких розсадниках переважають сіянці головних лісоутворювальних і супутніх деревних порід, які нерідко можуть використовуватись для створення лісопарків в зелених зонах міста. Нерідко в структурі сучасних лісових і лісомеліоративних розсадників мають місце деревна і плодова шкілки, а вирощувані в них саджанці відповідають вимогам, які пред’являються до великомірного садивного матеріалу і нарівні з саджанцями декоративних розсадників використовуються для озеленювальних робіт.

В плодових розсадниках вирощують 1 – 3 річні щеплені (сортові) саджанці плодових дерев і ягідні чагарники для створення нових, ремонту та реконструкції існуючих плодових садів і ягідних плантацій. Значне використання, такі саджанці мають і в декоративному садівництві, особливо в озелененні садиб і дач. При цьому плодові саджанці, які використовують для озеленення, вирощують і формують за аналогічними вимогами, що пред’являються до декоративного садивного матеріалу.

В декоративних деревно-чагарникових розсадниках на відміну від лісових, головним чином, вирощують великомірний садивний матеріал - саджанці і дерева. Саджанці та дерева в них вирощуються у спеціальних шкілках (першій, другій, третій), в яких формуються штамб, крона деревних рослин, а під час їх пересаджувань із шкілки в шкілку – і компактна коренева система.

При цьому декоративні розсадники повинні забезпечувати вирощування широкого асортименту саджанців дерев і чагарників у відповідності з вимогами озеленення, серед яких основною є декоративна якість рослин, їх адаптованість до умов садіння, можливість використання упродовж всього року.

В останні роки спостерігається тенденція організації розсадників – садових центрів, які об’єднують декоративні розсадники різних спеціалізацій і виконують усі функції по забезпеченню потреб садово-паркового будівництва і ландшафтного дизайну: розмноження і вирощування садивного матеріалу, його реалізацію, проектування, озеленення і догляд за садово-парковими об’єктами.

В залежності від терміну діяльності декоративні розсадники бувають тимчасові та постійні.

Тимчасові закладають на період будівництва великих парків, як правило, на їх території або поблизу них. Головним завданням тимчасових розсадників є дорощування і формування садивного матеріалу, отриманого з інших розсадників або місць, асортимент якого відповідає дендрологічному проекту парку. Кількість таких розсадників незначна. По завершенні зеленого будівництва тимчасові розсадники включають в одну із зон парку або зменшують їх площу до незначних розмірів, а їх території використовують з метою виробництва садивного матеріалу для ремонту існуючих насаджень.

Постійні декоративні розсадники з тривалістю функціонування понад 5 років більші, у порівнянні з тимчасовими, за розмірами і закладають їх , як правило, в районах з стійким попитом на садивний матеріал для озеленення. Тому при вирішенні питання про розміри розсадника важливо знати основні місця та обсяги збуту його продукції. Бажано аби організація нових підприємств здійснювалась з урахуванням максимального наближення виробництва садивного матеріалу до об’єктів озеленення. Багаторічна практика показала, що значно кращі результати отримують у разі використання садивного матеріалу, який вирощено в грунтово-кліматичних умовах ідентичних тим, в яких здійснюються роботи з озеленення.

В даний час в Україні функціонує мережа розсадників ряду відомств і різних форм власності. Характерною рисою часу є різке збільшення числа приватних розсадників.

В залежності від значення декоративні розсадники поділяють на розсадники місцеві, обласні та державні.

Місцеві розсадники покликані забезпечувати потребу у садивному матеріалі міста, населених пунктів, або об’єктів озеленення при яких вони створені. Окрім них існує мережа базових декоративних розсадників різних міністерств і відомств.

Розсадники обласного значення обслуговують об’єкти, населені пункти певного регіону, а на розсадники державного значення покладаються завдання масового розмноження і вирощування найбільш цінного і рідкого асортименту садових форм деревних рослин для постачання вихідного матеріалу іншим спорідненим підприємствам, узагальнення та розповсюдження передового досвіду вирощування садивного матеріалу, проведення селекційно – випробувальних робіт.

В останні роки інтенсивно йде становлення приватного розсадництва, яке активно опановує новітні технології виробництва сучасних видів садивного матеріалу широкого асортименту квітково - декоративних деревних і трав’янистих рослин.

Вивчення попиту об’єктів і територій району обслуговування розсадника має важливе значення під час вибору асортименту вирощуваних порід, складання плану обсягів виробництва садивного матеріалу та розрахунку площі розсадника.

За розмірами площі зайнятої культурами декоративних рослин розсадники поділяють на:

• малі ( до 5 га );

• середні ( від 5 до 20 га );

• великі ( понад 20 га ).

Донедавна, за існування тільки державних за формою власності розсадників, до малих відносили підприємства з площею до 25 га, середніх - до 100 і великих – понад 100 га.

Г. Крюссман (1997) за специфічними ознаками діяльності виділяє такі розсадники :

• неспеціалізовані з широким асортиментом вирощуваних декоративних культур і видів садивного матеріалу;

• вузькоспеціалізовані (відкриті розсадники троянд, бузку інших видів з широкою палітрою їх форм і сортів);

• розсадники з вирощування та реалізації дичок і підщеп для виробництва щеплених саджанців декоративних і плодових деревних рослин;

• розсадники з розмноження і виробництва маломірного садивного матеріалу. Основною їх продукцією є сіянці та укорінені живці, які вони реалізують розсадникам, що займаються їх дорощуванням і формуванням;

• розсильні розсадники. В зв’язку з поширенням Internet каталогів різної продукції стала можливою купівля та реалізація товарів, в т. ч. і садивного матеріалу, за допомогою нових технологій. Такі розсадники відправляють власний або придбаний в інших підприємствах матеріал покупцю поштою або спеціальними видами транспорту;

• експертні розсадники. Більшість їх в Європі сконцентровані в Голландії, передусім у Боскооні. Одночасно з вирощуванням садивного матеріалу вони проводять ретельні маркетингові дослідження продукції розсадників Голландії та інших країн, завдяки чому їх діяльність значно впливає на процеси ціноутворення садивного матеріалу і напрямки розвитку розсадництва в Європі;

• федеральні німецькі розсадники – державне об’єднання підприємств, які вирощують садивний матеріал за певними правилами з визначеною якістю. Садивний матеріал таких розсадників має свою відому товарну марку.

Види садивного матеріалу. Основною метою діяльності розсадників, як вже зазначалось вище, є виробництво стандартного декоративного, плодового і лісового садивного матеріалу.

Згідно прийнятої термінології під садивним матеріалом (СМ) розуміють – цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного озеленення населених місць садово-паркового будівництва, лісовідновлення і лісорозведення, створення лісомеліоративних насаджень, закладання плодових садів тощо.

Розрізняють такі види садивного матеріалу квітково-декоративних рослин:

• насіння – генеративні органи деревних рослин;

• дичок – молода деревна рослина переважно природного походження віком 2-5 років, яку використовують головним чином, для лісовідновлення (не плутати з плодовими дичками, які вирощені в розсадниках також без пересаджування з насіння плодових деревних рослин 1-3 річного віку і призначені для щеплення на них культурних сортів);

• сіянець – молода деревна рослина віком 1-3 роки, вирощена з насіння без пересаджування і призначена для садіння на лісокультурні площі (лісові) або в шкільне відділення розсадника для дорощування та виробництва декоративних і плодових саджанців (сіянці лісові, плодові та декоративні);

• саджанець – деревна рослина вирощена шляхом пересаджування (перешколювання) сіянця або дорощування в шкілці живця (не укоріненого або укоріненого). Лісові та плодові саджанці переважно 2-4-річні, а декоративні – 3-12-річні та старші;

• живець – вегетативна частина рослини (стебла, кореня, листка), що використовується для садіння безпосередньо на лісокультурну площу або отримання садивного матеріалу інших видів (живцевих та щеплених саджанців). Живці поділяють на стеблові, листкові та кореневі.

Для озеленення і садово – паркового будівництва, як уже зазначалося, головним чином використовується великомірний садивний матеріал – саджанці різних видів, які за своїми специфічними особливостями та ознаками можна класифікувати за:

• призначенням;

• походженням;

• розмірами та віком;

• особливостями вирощування та формування;

• швидкістю росту і термінами досягнення кондиційних розмірів.

За призначенням саджанці поділяють на:

• лісові та лісопаркові для лісокультурних цілей і створення лісопарків (переважно насіннєвого походження, 2-4 річного віку і висотою 0,6-1,2 м, некороновані із відкритою або закритою кореневою системою);

• декоративні для озеленення і садово-паркового будівництва (насіннєві, живцеві, щеплені, віком від 2 до 12-16 і більше років, як правило кроновані із відкритою або закритою кореневою системою);

• плодові, для створення нових і ремонту існуючих садів (щеплені, переважно кроновані, віком 2-3 роки).

В залежності від походження саджанці поділяють на :

• насіннєві, отримані шляхом дорощування сіянців і самосіву (дичок);

• живцеві, вирощені з стеблових, кореневих, листкових живців;

• регенеранти, отриманні шляхом мікроклонального розмноження з клітин і тканин рослин;

• щеплені – отриманні в результаті трансплантації прищепи бажаних форм, сортів або видів рослин на підщепі.

В залежності від розміру і віку саджанці поділяють на:

• маломірні (висота 0,4-1,0 м, вік 2-4 роки);

• середні (висота 1-2,5 м, вік 3-8 років;

• великомірні (висота 2,5-5,0 м, вік 6-12 років;

• дерева (висота понад 5 м, вік 12 років і більше.

В залежності від особливостей вирощування і формування надземної частини і кореневої системи рослин розрізняють саджанці:

• кроновані;

• некороновані;

• з відкритою кореневою системою;

• із закритою кореневою системою.

В залежності від швидкості росту саджанців і терміну досягнення ними кондиційних розмірів виділяють деревні рослини:

• швидкорослі, саджанці яких досягають товарних кондицій (можуть бути використані для озеленення) у І шкілці упродовж 3-4 років вирощування (тополі, верби, акація біла та рожева, береза, гледичія та інші);

• помірнорослі, саджанці яких вирощуються 6-8 років і сягають товарних кондицій у ІІ шкілці (клени, горобина, черемха, ясени, платан, дуб червоний та інші);

• повільно рослі, саджанці, яких вирощуються в шкілках 8 і більше років, які сягають товарних кондицій у ІІ-ІІІ шкілках (каштан кінський, дуб звичайний та його форми, шпилькові, липи, бук, граб та інші);

• чагарники з терміном вирощування 2-3 і більше (живоплоти, окремі архітектурні форми) років.

В сучасних умовах, з постійно зростаючими темпами і обсягами озеленювальних робіт, використання новітніх методів зеленого та ландшафтного будівництва, значно зросла роль садивного матеріалу із закритою кореневою системою, рослин – регенерантів отриманих шляхом клонального мікророзмноження, а також великомірних, або так званих елітних дерев віком 12-30 років. Цінність такого садивного матеріалу полягає у можливості використання його практично впродовж усього року (із закритою кореневою системою), застосування методів генної інженерії з метою вирощування рослин з бажаними декоративними властивостями (рослини - регенеранти) і отримання бажаного ефекту в максимально стислі строки (дерева).