2. Інформаційні системи фінансового менеджменту

Фінансовий менеджер у своїй практичній діяльності розв'язує низку завдань, до яких належать, зокрема:

1. управління прибутковістю ведення бізнесу,

2. питання ціноутворення,

3. формування бюджету,

4. фінансово-економічний аналіз,

5. визначення фінансування потрібних оборотних і основних засобів,

6. управління грошовими потоками,

7. оцінювання привабливості інвестиційних проектів.

Усе це потребує постійного виконання різних фінансово-економічних розрахунків, пов'язаних із потоками грошей у різні періоди часу, оцінювання тих

13

заздалегідь визначене інвестором значення.

Функція має такі аргументи:

• годовая ставка дисконтирования. Дисконтна ставка — це відсоткова ставка, яку застосовують до майбутніх платежів, щоб урахувати ризик і невпевненість, пов'язану з фактором часу;

• значения — діапазон клітинок, що містять числові дані для розрахунку: сума інвестицій; перелік виплат, що планується отримати за роки у результаті впровадження проекту.

Використання електронних таблиць для підтримки прийняття рішень. Деякі функції Excel дають змогу використовувати електронну таблицю для підтримки прийняття рішень. Для таких завдань розроблено спеціалізовані класи прикладних програм, наприклад системи підтримки прийняття рішень (СППР), в англомовному варіанті DSS — Decision Support System, але у найпростішому варіанті для цього можна використовувати і Excel.

СППР використовують для прийняття рішень у ситуаціях, коли не можна мати автоматичну систему. Вони вирішують неформалізовані, неструктуровані та малоструктуровані завдання з відсутніми чи незначними кількісними складовими.

Американський учений Г. Саймон виокремив три класи проблем прийняття рішень:

1. Добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми — Приклади: завдання бухгалтерського та складського обліку.

2. Неструктуровані (неформалізовані, якісно сформульовані) — рішення приймаються за незрозумілих цілей, неповної вхідної інформації, невизначеності наслідків дій. Приклади: завдання довгострокового прогнозування.

3. Слабоструктуровані (змішані) проблеми — рішення приймаються в умовах неповної інформації, проблеми містять як кількісні, так і якісні елементи. Приклад: вибір проекту проведення наукових досліджень.

Сутність СППР полягає у наданні після машинного аналізу порад користувачеві щодо прийняття рішень. При цьому він отримує набір варіантів, з яких на підставі власного досвіду і знань вибирає той чи іншій. СППР не підмінює собою людину, а допомагає їй приймати рішення, оскільки СППР спрямовані на ефективність процесу прийняття рішень.

Типова СППР складається з трьох основних компонент (підсистем):

1. Інтерфейс користувача — призначений для ведення діалогу з системою.

2. База даних і система управління базами даних: призначені для зберігання, редагування, використовування та аналізу даних.

3. База моделей і система управління базами моделей — містить набір моделей для забезпечення запитів користувачів, розв'язування аналітичних та інших завдань. Моделями є спрощені абстракції реальних основних елементів системи та їхніх відношень, істотних для прийняття рішення. Саме наявність бази моделей відрізняє СППР від інших інформаційних систем.

У СППР найчастіше використовують такі технології аналітичного моделювання:

1. Аналіз типу "Що, якщо..." — дає змогу визначити, як зміниться значення результату за зміни значення вхідних чинників і формул їх розрахунку.

чи інших фінансових показників, знання їх економічної сутності й методики розрахунку.

Ці проблеми можна розв'язати використанням фінансових функцій, що входять до складу електронного процесора Excel. За їх допомогою можна виконати багато потрібних аналітичних і прогнозних фінансових розрахунків. Знання цієї категорії функцій і вміння їх застосувати дає змогу менеджеру у разі потреби швидко отримати прогнозні дані, розрахувавши певний фінансовий показник. У деяких випадках цього буває достатньо для прийняття того чи іншого рішення.

Аналіз інвестиційних проектів. Кошти, які інвестори вкладають у розвиток підприємства, організації, тобто суб'єкта господарювання, мають повертатися, причому інвестор повинен отримати прибуток. Для цього потрібно визначити доцільність вкладень інвестицій у той чи інший проект, що в економічній практиці здійснюється за допомогою спеціальних показників. Процесор Excel має функції, що розраховують такі показники.

Розрахунок внутрішньої швидкості обороту інвестицій.

Однією з таких функцій є функція ВСД, яка обчислює внутрішню швидкість обороту інвестицій (внутрішню норму прибутковості) для низки періодичних виплат. У фінансовому Менеджменті — це один із головних показників доцільності вкладання інвестицій, відомий під назвою IRR (Internal Rate of Return). Проект доцільно впроваджувати тоді, коли цей показник не нижчий за рівень, заздалегідь визначений інвестором.

Функція має такі аргументи:

• значения — діапазон клітинок, що містять числові дані для розрахунку: сума інвестиції; перелік виплат, що планується отримати за роки у результаті впровадження проекту;

• предположение — похибка результату; необов'язковий аргумент; у разі відсутності дорівнює "ОД" (10 %).

При введенні грошових сум слід пам'ятати, що ці значення вводять (і одержують як результат) додатними, якщо отримують гроші, або від'ємними — якщо виплачують (повертають) гроші.

Слід зазначити, що фінансові функції для отримання кінцевого результату використовують досить складні ітераційні розрахунки і на кінцевий результат впливає задана похибка. Наприклад, у розглянутій функції аргумент "Предположение" необов'язковий і, як правило, його задавати не потрібно. Проте саме він визначає похибку результату після виконання 20 ітерацій. Якщо функція не може отримати результат із заданою похибкою (результат подається у вигляді U ЧИСЛО!), то слід змінити значення цього аргументу і виконати повторне обчислення.

Розрахунок чистої зведеної вартості інвестицій. Оцінити доцільність інвестицій можна також за допомогою функції ЧПС, яка обчислює чисту зведену вартість (дохід) інвестицій з урахуванням прогнозної зміни вартості грошей для низки періодичних виплат. У фінансовому менеджменті це один із головних показників доцільності вкладання інвестицій, відомий під назвою NPV (Net Present Value).

Проект доцільно впроваджувати тоді, коли цей показник перевищує

14

2. Аналіз чутливості — є варіантом попередньої моделі, який використовують, як правило тоді, коли не визначені межі факторних змінних, що впливають на результат.

3. Аналіз цільової функції — використовують тоді, коли потрібно визначити діапазон прийнятних значень залежної змінної. Наприклад, скільки потрібно робочого часу, матеріалів або іншого ресурсу для отримання конкретного розміру прибутку.

4. Оптимізаційний аналіз — подібний до попереднього варіанту, але є складнішим. Замість зазначення конкретного значення змінної визначають оптимальні значення кількох змінних, що мають певні обмеження — фінансові, виробничі, маркетингові. Наприклад, як можна збільшити прибуток, змінюючи випуск автомашин різних моделей.

5. Кореляційно-регресійний аналіз — використовують для перевірки гіпотез про існування зв'язку між деякими первинними даними і результатом. Наприклад, як сильно на врожайність впливає кількість добрив, що вноситься в ґрунт.

6. Аналіз та прогнозування на основі тренду — на підставі даних про динаміку явища роблять висновок про подальший розвиток.

Excel дає змогу розв'язувати завдання на зразок "Що, якщо...", моделювати тренди, шукати оптимальний розв'язок тощо. Саме тому можна використовувати його як найпростіший варіант системи підтримки прийняття рішень.

Варто зазначити, що застосування у практичній діяльності тільки фінансових функцій Excel не дає можливості розв'язувати низку проблем.

1. Використання окремої функції має локальний характер, вхідні й вихідні дані її, як правило, не пов'язані між собою, тому не можна створити єдину фінансову модель організації.

2. Розраховуючи певний фінансовий показник за допомогою фінансової функції, не враховують прогнозний вплив чинників зовнішнього оточення (очікуваний рівень інфляції, зміни ставки податків тощо).

3. Не ставиться за мету дотримування міжнародних стандартів вихідних фінансових документів і не оговорюється комплекс таких документів.

Усі ці проблеми можна розв'язати тільки з використанням спеціалізованих інформаційних систем фінансового менеджменту.

Для підприємства важливою є проблема ефективного вкладення (інвестування) капіталу з метою розширення виробництва і отримання додаткових прибутків у майбутньому. Рішення про вкладання інвестицій відрізняються від рішень, спрямованих на споживання, для яких характерним є те, що витрати ресурсів спрямовані на отримання негайної користі. У світовій практиці вкладання інвестицій подається у вигляді бізнес-плану, що, по суті, є структурованим описом проекту розвитку організації. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то його називають "інвестиційним проектом". При цьому перед керівництвом виникає проблема прийняття рішення про впровадження чи відхилення запропонованого інвестиційного проекту або про вибір проекту з набору запропонованих альтернативних інвестиційних проектів. Аналіз доцільності капіталовкладень — це цілий комплекс методів, що використовують фінансові працівники організацій для оцінювання запропонованих інвестиційних проектів.

Однією з інформаційних систем, здатних побудувати таку модель, є програмний продукт російської групи компаній "Про-Инеест" Project Expert. Це спеціалізована СГТПР для фінансового управління бізнесом. Вона призначена для фінансових менеджерів, які за її допомогою можуть побудувати фінансову модель підприємства через опис грошових потоків як дій, що відбудуться у майбутні періоди часу, і розробити таким чином бізнес-план.

17

звітності, вирішують із широкими застосовуванням комп'ютерного оброблення.

В") При розв'язуванні завдань, до яких належить пошук і відбір потрібних працівників, проведення атестацій, допомогу менеджерам з персоналу можуть надати експертні системи. Такі системи становлять особливий клас програмного забезпечення, що застосовується у вузьких професійних сферах, а інформаційна база яких є описом знань фахівців-експертів високої кваліфікації. Нині такі системи досить часто входять до складу інформаційних систем управління персоналом.

2. Від характеру виробництва:

А) Для підприємств з видобутку або первинної переробки сировини (шахти, металургійна галузь) потрібен невеликий набір функцій інформаційних систем. Серед них головними є ведення кадрового обліку, а також відбір працівників, до яких, проте, не ставляться особливі вимоги.

Б) Для організацій. співробітники яких займаються виключно інтелектуальною діяльністю, практично все залежить саме від кваліфікації працівників, адже їх діяльність досить часто пов'язана з прийняттям рішень. Тут інформаційні системи мають насамперед допомогти оцінити рівень кваліфікації кандидата на певну посаду, а для співробітників — їхні ділові якості, а також внесок у діяльність організації.

2. Від вартості та розповсюдженості інформаційної системи, від урахування особливостей певної галузі тощо.

Нині на програмному ринку пропонують велику кількість інформаційних систем, що розв'язують завдання управління персоналом. Це й зрозуміло, оскільки з одного боку вони завжди є затребуваними, а з іншого — існує досить чіткий перелік вимог до функцій, які вони мають вирішувати.

Слід зауважити, що крім спеціалізованих рішень контур "Управління персоналом” є невід'ємною частиною західних і вітчизняних Габо російських") корпоративних систем ("Галактика", "Парус").

Спеціалізовані рішення складають широкий спектр, починаючи від потужних рішень, зорієнтованих на використання у великих організаціях (наприклад, система "Управління персоналом" фірми mySAP ERP Human Capital Management, яка є однією з найбільш затребуваних на світовому ринку),

закінчуючи "коробковими" рішеннями, серед найпоширеніших з яких можна назвати російські та українські інформаційні системи

1. "Босс-Кадровик" компанії АйТі,

2. "Мегаполіс. Управління персоналом" фірми Softline,

3. "PersonPro" компанії АМІ-Україна та ін.

4. рішення у вигляді спеціалізованих конфігурацій для інформаційної системи 1C, а саме: "ІС.Зарплата і Кадри". "Управління персоналом для України".

Виконання функції ведення кадрового обліку менеджером з персоналу пов'язане зі здійсненням великого обсягу рутинних робіт, що передбачають:

1. ведення кадрового документообігу,

2. табельний облік відпрацьованого часу,

3. оперативний облік руху персоналу,

4. оформлення різних видів відпусток,

5. формування різноманітних регламентованих документів,